Про Україну і українців

(Нові книги надійшли у відділ абонемента від Українського інституту книги за Програмою поповнення бібліотечних фондів)

Андрухович, Софія.

Амадока  : роман / С. Андрухович. - Львiв : Вид-во Старого Лева, 2020. - 830 с.

Понівечений в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману  тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Європі озеро було розташоване на території сучасної України, але раптово і цілковито зникло. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?

Вовк, Ірина Олегівна. 

На щиті. Спогади родин загиблих воїнів  : [у 3 т.] / І. О. Вовк ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. - Харків : Фоліо, 2020. - (Хроніка).

[Т. 1] : Іловайськ. - 2020. - 480 с. : іл., фот.

Спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, зібрані й художньо адаптовані, — це потреба людської пам’яті, пам’яті серця про незабутніх. Це непроминальний біль живих, їхня туга за втраченим, а також нагадування людям цивільним, хто заплатив найдорожчу ціну за їхній спокій і добробут. У виданні використані фотоматеріали з родинних архівів.

Перша частина тритомника відтворює в оповідях становлення українського війська в умовах ворожого вторгнення й сепаратистського руху. Імена перших загиблих під «Градами», у літаку чи у гелікоптері, «на броні» чи «на розтяжках», на кургані Савур-могила, в Луганському аеропорту чи в підступному «зеленому коридорі» Іловайська вже належать новітній історії.

Вовк, Ірина Олегівна.

На щиті. Спогади родин загиблих воїнів  : [у 3 т.] / І. О. Вовк ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. - Харків : Фоліо, 2020. - (Хроніка).

[Т. 2] : Донецький аеропорт. - 2020. - 574 с. : іл., фот.

Друга книга тритомника — про загиблих у «котлі» Цвітних Пісків (цей епізод війни чомусь лишився непоміченим), про розстріляну Луганщину під містом промовистого імені — Щастя, про донецький форпост — ДАП, що у свідомості громадян постає «символом», за який полягли герої-кіборги, полонені й розстріляні після тортур.

Вовк, Ірина Олегівна.

На щиті. Спогади родин загиблих воїнів  : [у 3 т.] / І. О. Вовк ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. - Харків : Фоліо, 2020. - (Хроніка).

[Т. 3] : Дебальцеве. - 2020. - 608 с. : іл., фот.

Третя книга тритомника — оповіді про оборонців Дебальцевого, загиблих спекотного літа 2014-го і у найтяжчі  зимові місяці 2015-го; про непохитних вояків Світлодарської дуги, про героїв Авдіївки, Зайцевого й Мар’їнки, що пролили свою кров на точках «нуль».  Вояки оживають у спогадах матерів і батьків, братів і сестер, дружин і дітей, щоб ми не змарнували історичного шансу незалежності.

Горіха Зерня, Тамара.

Доця  : [роман] / Т. Горіха Зерня. - Київ : Білка, 2020. - 288 с. : іл. - (Книга року 2019).

Книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію справжню, від роду і кореня. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою голово.

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна.

Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.

Костенко, Ліна Василівна.

Скіфська одіссея  : поема-балада / Л. В. Костенко. - Київ : Либідь, 2020. - 256 с. : іл.

Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» – молодий Грек з Ольвії – два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання Дніпром-Борисфеном у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський світи Припонтиди. А це був і час народження Європи серед мурів Афін. У поемі, написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня – реальна й міфічна – стихія творення України на стику західної і східної цивілізацій, а сама Україна бачиться як невід’ємна частина середземноморської культури. Ця поема набуває особливої гостроти сьогодні, оскільки з анексією Криму Росія відібрала також античне минуле України, перетворивши сонячну землю мандрів Геродота на зону зненависті й мілітаризму. Культурологічні аспекти поеми коментуються в Енциклопедії «Скіфської одіссеї». Книжку оформлено офортами художника і майстра скіфсько-грецького ленд-арту Володимира Бахтова.
Для широкого читацького загалу.