Книга-ювіляр.   Вальтера  Скотта «Айвенго» 

                               - 200 років від дня публікації

                                                            

Сер Вальтер Скотт (англ. Walter Scott;)— всесвітньо відомий шотландський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат.

Народився в Единбурзі ,15 серпня 1771  в сім'ї адвоката Вальтера Скотта (1729–1799), його мати, Ганна Резерфорд (1739—1819).  У сім'ї з 12 дітей, вижило шестеро, Вальтер був 9-м.  

Дитинство Скотта тісно пов'язане із шотландськими кордонами, де він проводив час на фермі свого діда в Сендіноу, а також у будинку свого дядька біля Келсо.  Він багато читав, у тому числі античних авторів, захоплювався романами і поезією, особливо виділяв традиційні балади і оповіді Шотландії.

У 1786 році Вальтер Скотт вступив на навчання до контори батька, а з 1789 по 1792 роки вивчав право, готуючись стати адвокатом. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне товариство», вивчав німецьку мову і знайомився з творчістю німецьких поетів. У перші роки самостійної адвокатської практики Вальтер Скотт їздив по країні, принагідно збираючи народні легенди і балади про шотландських героїв минулого. Він захопився перекладами німецької поезії, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора».

 У 1791 році він познайомився зі своїм першим коханням — Вільяміною Белшес, дочкою единбурзького адвоката. Скотт п'ять років намагався добитися взаємності Вільяміни. Нерозділене кохання стало для юнака сильним ударом: частинки образу Вільяміни потім неодноразово виявлялися в героїнях романів письменника. У 1797 році одружився з Шарлоттою Шерпантьє. У 1799 став шерифом графства Селкерк, а у 1806 — секретарем суду. У 1830–1831 роках Скотт зазнав три інсульти, після першого в нього відбувся параліч правої руки, і помер у 1832 році зрештою від четвертого інсульту.

.Для шотландців він більше ніж письменник. Відродив історичну пам'ять народу, відкрив Шотландію для решти світу і в першу чергу для Англії. Вважається основоположником жанру історичного роману. Мав великий вплив на європейський романтизм.

Скотт, Вальтер.

Айвенго: [роман; для дітей серед. шк. віку] / В. Скотт. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2018. - 240 с. (Бібліотека пригод). 

 «Айвенго» — роман про далеке минуле, про час, який, за словами Скотта, «позначений різкими суперечностями між саксами, котрі орали землю, і норманами, котрі володіли цією землею як завойовники і не бажали ні змішуватися з переможеними, ані визнати їх людьми своєї породи». Події роману відбуваються в 1190-і pp., коли на троні перебував король Річард Левине Серце. Від часу битви під Гастінгсом (1066), коли Вільгельм Завойовник  здобув перемогу над англосаксонським  військом і королем Гарольдом, минуло вже 130 років. Нормани захопили Англію, але ворожнеча між ними і саксами не припинилася. Національні чвари ускладнювалися соціальними  конфліктами — між селянами-кріпаками та феодалами. Королю Річардові доводиться боротися проти свавільних баронів, герцогів та графів. Його підтримують міщани та селяни, які страждають від панських усобиць; до королівського війська приєднуються такі люди, як Айвенго, — малоземельні або позбавлені спадщини феодали.

Скотт змалював усі суспільні верстви середньовічної Англії: саксонських вельмож (Ательстан, Седрик, його син Айвенго, леді Ровена, яка перебуває під захистом Седрика), норманських рицарів (Фрон де Беф, де Мальвуазен, де Брасі, де Буаґільбер), духовенство (абат Еймер, чернець Тук, який бореться на боці селян), селян (раби Седріка Вамба і Гурт), а також вільних стрільців, яких очолює відважний Локслі, єврея-лихваря Ісаака з Йорка, котрий разом зі своєю донькою     зазнає жорстоких утисків, та ін.  Всі вони відіграють свою роль у панорамі подій і кожен з них показаний виразно та яскраво. Епоха раннього середньовіччя  змальована з притаманними  їй брутальною суворістю і захопливою барвистістю. Скотт підкреслює контраст між красою природи й умовами життя народу, розповідає про сваволю феодалів, про перетворення рицарських замків на розбійницькі кубла, про грабунки і насильства, якими промишляють рицарі-хрестоносці, про пишноту рицарських турнірів.

Кожного з героїв роману Скотт описує вельми детально, створюючи багатогранні та живі образи. Письменник намагається бути об'єктивним, розкриваючи не лише сильні, а й слабкі риси людей. Ведучи мову про жорстокість де Брасі, Скотт високо оцінює його рицарську доблесність; перелічуючи чесноти Седрика, згадує про його обмеженість; захоплюючись величною поставою Ательстана, не оминає увагою його лінощі та пасивність. Хоробрий Бріан де Буаґільбер, свавільний принц Джон, невгамовна у своїй мстивості Ульріка — всі вони як живі . Образ Ісаака оживляє у пам'яті Шейлока, Ровена і Ребекка теж нагадують шекспірівських героїнь. Зв'язок творчості Скотта з фольклором особливо виразно виявляється у народних сценах

Образ короля Річарда в романі видається дещо ідеалізованим. У Скотта — це шляхетний і відважний лицар, доблесний воїн, який викликає захоплення у всіх, хто бачить його в бою. Натомість історія знає іншого Річарда — брутального, підступного і жорстокого. Перекручуючи історичну правду, Скотт керувався цілком певним задумом: показати історичну необхідність централізації королівської влади, яка покладе край внутрішнім чварам у країні. В «Айвенго», як і в інших своїх романах, Скотт поєднує опис окремих доль з історичними подіями. Роман Скотта допомагає не лише дізнатися про історію, а й зрозуміти та відчути її. . Найбільш прийнятною формою подолання гострого соціального конфлікту Скотт вважав досягнення компромісу між ворожими силами — аристократією та буржуазією.

 Творчість Скотта справила значний вплив на українську літературу. її добре знав і високо цінував Т. Шевченко, нею захоплювались і вивчали Марко Вовчок, М. Драгоманов, Леся Українка. Проте найбільший вплив романістика Скотта мала на П. Куліша, засновника жанру історичного роману в українській літературі.

Перші переклади творів Скотта з'явилися у Львові в 1877 p., роман «Айвенго» виходив у 1929 і 1955 pp. H. Михальська . І в наш час  ця книга  користується попитом у читателей . Неонаразово  цей твір був єкранізован. 

Чекаємо наших користувачів по закінченню карантину. Будьте здорові.

 

Володимир Свідзінський: «поет мовчання».

(до 135-річчя від дня народження)

 

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся…

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє…

Володимир Свідзінський - видатний український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач, народився 8 жовтня 1885 р. у с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії (нині Тиврівський район Вінницької області) в родині священика. Спочатку хлопець обрав духовне служіння і навчався в Тиврівській бурсі, потім у Кам’янець-Подільській духовній  семінарії. Але через обставини в родині був звільнений з четвертого класу на прохання батька. Згодом В. Свідзінський отримав економічну освіту у Київському комерційному інституті.

Працював у Вінниці економістом. Узяв участь в організованому земством вивченні народних промислів Поділля.  Володимир Свідзінський — автор кількох цінних наукових розвідок — про народні промисли Подільської губернії (ткацтво та килимарство), про графічне оформлення старовинних уніатських метрик. На жаль, не знайдено тексту його наукової доповіді «Про події на селах подільських року 1918».

За своє життя йому довелося жити і працювати в різних місцях: в Житомірі у Волинській контрольній палаті канцелярським служителем та тимчасовим виконувачем обов’язків облікового урядовця,  архіваріусом у Кам’янець-Подільському університеті (невдовзі – інститут народної освіти) та в редакціях місцевих газет; у Харкові літературним редактором у щомісячнику «Червоний шлях».

Як майже всі літератори, поет заробляв на життя редагуванням і перекладами. Багато перекладав із літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів – «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939).

Володимир Свідзінський - "невиправний" лірик, який писав про кохання, вірність та сподівання на щастя. За його життя було видано не багато творів: перший вірш поета «Давно, давно тебе я жду…» був надрукований у 1912 р. в журналі «Українська хата» (№ 1), перша збірка «Ліричні поезії» вийшла у світ в 1922 р. в Кам’янець-Подільській філії Державного видавництва України, у Харкові В. Свідзінський видав другу поетичну збірку «Вересень» (1927), а остання прижиттєва збірка «Поезії» вийшла 1940 р. у Києві.

Життя Володимира Свідзинського обірвалося трагічно 18 жовтня 1941 року. Коли німецькі війська наближалися до Харкова,  НКВС заарештував тих харків'ян, які ще не евакуювалися, серед яких був В. Свідзінський. 27 вересня 1941 року він був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Разом із іншими арештантами його гнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими загонами, арештантів в с. Непокрите  загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили.        Тоді у полум'ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку поетові О. Веретенченкові  вдалося вивезти за кордон.

Доля В. Свідзінського вражає уяву людини: він прожив тихо й непомітно, а трагічну загибель свою передбачив у пророчих віршах, архіву його не існує, як немає і могили.

 

Пропонуємо вашій увазі книжки поета, які можна знайти на полицях нашого відділу.

Свідзінський, Володимир

Вибрані твори  / В. Свідзінський ; упоряд. Е. Соловей. - Київ : Смолоскип, 2011. - 502 с. : іл., фот. - (Розстріляне Відродження). - Бібліогр.: с.447-450. - Алф. покажч. творів: с. 479-488.

        В книжці читач знайде розділи «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір», «Зі збірки «Поезії», «Поза збірками», «Поеми», «Інші редакції», «Жарти. Експромти».   Крім оригінальної авторської спадщини, видання містить літературно-критичні статті й спогади, присвячені поетові, а також бібліографію та цікаві фотоматеріали.

Свідзінський, Володимир

Живуща вода  : Поезії. (Вибрані твори) / В. Ю. Свідзінський. - К. : Київ. правда, 2002. - 192 с.

Збірка вибраної лірики автора. Його творчість висвітлила складні колізеї своєї доби, а водночас дає тонко відчути, яке справді образно запахуще й рясне наше рідне слово.

 

Свідзінський, Володимир

Чудесна тростка  : [казки; для дітей мол. та серед. шк. віку] / В. Свідзінський ; худож. Н. Клочкова. - Київ : Грані-Т, 2011. - 72 с. : кол. іл.

Казки друкувалися в часописах ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправедливо забуті разом зі своїм автором. Лише в наші дні український читач наново відкриває для себе дивовижний казковий світ поезії цього «тихого генія». Сюжети одних його казок – «Сопілка», «Чудесна тростка» – знайомі всім нам, і навіть годі сказати, коли ми їх уперше почули. Інша – «Кий» – нагадує одразу кілька здавна знайомих казок, та водночас не повторює жодної з них. Натомість ще інші – «Нанана Боселе», «Сонцева помста» – вражають своєю екзотичністю, хоча водночас також мають карб тисячолітньої традиції казкотворчості. Втім, у переказі незрівнянного майстра слова всі вони набувають первозданної свіжості, ніби їх торкнулася «чудесна тростка» чарівника.

Читай українське!