Володимир Свідзінський: «поет мовчання».

(до 135-річчя від дня народження)

 

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся…

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє…

Володимир Свідзінський - видатний український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач, народився 8 жовтня 1885 р. у с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії (нині Тиврівський район Вінницької області) в родині священика. Спочатку хлопець обрав духовне служіння і навчався в Тиврівській бурсі, потім у Кам’янець-Подільській духовній  семінарії. Але через обставини в родині був звільнений з четвертого класу на прохання батька. Згодом В. Свідзінський отримав економічну освіту у Київському комерційному інституті.

Працював у Вінниці економістом. Узяв участь в організованому земством вивченні народних промислів Поділля.  Володимир Свідзінський — автор кількох цінних наукових розвідок — про народні промисли Подільської губернії (ткацтво та килимарство), про графічне оформлення старовинних уніатських метрик. На жаль, не знайдено тексту його наукової доповіді «Про події на селах подільських року 1918».

За своє життя йому довелося жити і працювати в різних місцях: в Житомірі у Волинській контрольній палаті канцелярським служителем та тимчасовим виконувачем обов’язків облікового урядовця,  архіваріусом у Кам’янець-Подільському університеті (невдовзі – інститут народної освіти) та в редакціях місцевих газет; у Харкові літературним редактором у щомісячнику «Червоний шлях».

Як майже всі літератори, поет заробляв на життя редагуванням і перекладами. Багато перекладав із літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів – «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939).

Володимир Свідзінський - "невиправний" лірик, який писав про кохання, вірність та сподівання на щастя. За його життя було видано не багато творів: перший вірш поета «Давно, давно тебе я жду…» був надрукований у 1912 р. в журналі «Українська хата» (№ 1), перша збірка «Ліричні поезії» вийшла у світ в 1922 р. в Кам’янець-Подільській філії Державного видавництва України, у Харкові В. Свідзінський видав другу поетичну збірку «Вересень» (1927), а остання прижиттєва збірка «Поезії» вийшла 1940 р. у Києві.

Життя Володимира Свідзинського обірвалося трагічно 18 жовтня 1941 року. Коли німецькі війська наближалися до Харкова,  НКВС заарештував тих харків'ян, які ще не евакуювалися, серед яких був В. Свідзінський. 27 вересня 1941 року він був арештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Разом із іншими арештантами його гнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими загонами, арештантів в с. Непокрите  загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили.        Тоді у полум'ї згоріли й рукописи його ненадрукованих творів. Винятком став великий рукопис збірки недрукованих поезій «Медобір», яку поетові О. Веретенченкові  вдалося вивезти за кордон.

Доля В. Свідзінського вражає уяву людини: він прожив тихо й непомітно, а трагічну загибель свою передбачив у пророчих віршах, архіву його не існує, як немає і могили.

 

Пропонуємо вашій увазі книжки поета, які можна знайти на полицях нашого відділу.

Свідзінський, Володимир

Вибрані твори  / В. Свідзінський ; упоряд. Е. Соловей. - Київ : Смолоскип, 2011. - 502 с. : іл., фот. - (Розстріляне Відродження). - Бібліогр.: с.447-450. - Алф. покажч. творів: с. 479-488.

        В книжці читач знайде розділи «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір», «Зі збірки «Поезії», «Поза збірками», «Поеми», «Інші редакції», «Жарти. Експромти».   Крім оригінальної авторської спадщини, видання містить літературно-критичні статті й спогади, присвячені поетові, а також бібліографію та цікаві фотоматеріали.

Свідзінський, Володимир

Живуща вода  : Поезії. (Вибрані твори) / В. Ю. Свідзінський. - К. : Київ. правда, 2002. - 192 с.

Збірка вибраної лірики автора. Його творчість висвітлила складні колізеї своєї доби, а водночас дає тонко відчути, яке справді образно запахуще й рясне наше рідне слово.

 

Свідзінський, Володимир

Чудесна тростка  : [казки; для дітей мол. та серед. шк. віку] / В. Свідзінський ; худож. Н. Клочкова. - Київ : Грані-Т, 2011. - 72 с. : кол. іл.

Казки друкувалися в часописах ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправедливо забуті разом зі своїм автором. Лише в наші дні український читач наново відкриває для себе дивовижний казковий світ поезії цього «тихого генія». Сюжети одних його казок – «Сопілка», «Чудесна тростка» – знайомі всім нам, і навіть годі сказати, коли ми їх уперше почули. Інша – «Кий» – нагадує одразу кілька здавна знайомих казок, та водночас не повторює жодної з них. Натомість ще інші – «Нанана Боселе», «Сонцева помста» – вражають своєю екзотичністю, хоча водночас також мають карб тисячолітньої традиції казкотворчості. Втім, у переказі незрівнянного майстра слова всі вони набувають первозданної свіжості, ніби їх торкнулася «чудесна тростка» чарівника.

Читай українське!