«Справжня істина – та, якої не шукає й не хоче ніхто».

                                                                                       Бахман Інґеборґ

Інґеборґ  Бахман  — австрійська письменниця, лібретистка та журналістка, народилася 25 червня  1926 року в Клаґенфурті (Каринтія).   Вже у дитинстві Інґеборґ почала складати музику та писати вірші. Навчалася у народній школі, у федеральній реальній гімназії, у вищій школі для  дівчат.

1945-1946 — вивчала філософію та юриспруденцію в Іннсбруцькому та Ґрацькому університетах.   У 1946 році було опубліковане її перше оповідання «Пором». В цьому ж році вона починає вивчати філософію, германістику та психологію у Віденському університеті та відвідує зібрання гуртка молодих літераторів.  У студентські роки Бахман познайомилась з Паулем Целаном, Ільзе Айхінгер, Клаусом Демусом  та Якобом Таубесом .

Перші вірші виходять друком у 1948—1949 роках у віденському часописі «Лінкей. Поезія. Мистецтво. Критика».  У 1949 році І.Бахман проходить практику в психіатричній клініці Штайнгоф, а вже наступного року дописує дисертацію «Критична рецепція екзистенційної філософії Мартіна Гайдеґґера». 

Закінчивши університет, вона подорожує до Парижа та Лондона, де робить спробу познайомитися зі смертельно хворим на той час Людвіґом Вітґенштейном. Після повернення до Відня деякий час працює у секретаріаті американської окупаційної адміністрації.

Восени 1951 року стає сценаристкою на австрійській радіостанції «Рот-Вайс-Рот», де згодом обіймає посаду редактора. У 1952 році в ефірі вперше звучить її радіоп'єса «Сни на продаж». Тут  вона розповідає історію про офісного клерка Лауренца, який знаходить «лавку сновидінь» на вулицях Відня. Того ж року в журналі «Голоси сучасності», редактором якого був Ганс Вайґель, надруковано цикл її віршів «Від'їзд». Наступні чотири роки вона живе разом з Генце в Італії.

У 1953 році І. Бахман отримала літературну премію «Групи 47» за поетичну збірку «Відкладений час». Рік потому німецький журнал «Шпігель»  розмістив на обкладинці її портрет з підписом «Нові Римські елегії: Інґеборґ Бахман». Публікація у журналі принесла письменниці відомість серед ширшої аудиторії. У 1956 році була видана остання поетична збірка «Заклик до Великої Ведмедиці», за яку авторка отримує Літературну премію міста Бремена.

Після перших двох збірок протягом свого життя Бахман опублікує близько двох десятків віршів. У 1957 році вона стає членом-кореспондентом  Німецької академії мови та поезії у  Дармштадті.  Наприкінці того ж року відвідує Париж, де зустрічається з П.Целаном, а в 1958 році переїжджає в пошуках роботи з Риму до Мюнхена, де працює драматургинею на Баварському телебаченні.

Інґеборґ Бахман — одна з тих, хто започаткували жанр радіоп’єси. У 1958 році відбувається прем'єра радіовистави «Добрий Бог з Мангеттену». 3-го липня Бахман вперше зустрічається з Максом Фрішем, з яким живе наступні чотири роки у Цюриху та Римі. Мотиви їхнього розлучення у 1962 році звучать у романах Фріша «Назву себе Гантенбайн» та «Монток».

У 1968 році отримує Велику австрійську державну премію з літератури. З другої половини 1960-х років працює над прозовим циклом «Види смерті», першою книгою якого стає роман «Маліна», виданий у 1971 році. Романи «Справа Франци» та «Реквієм для Фанні Ґольдман» так і не було завершено. У 1972 році виходить збірка оповідань «Синхронно», Бахман отримує премію Антона Вільдґанса.

17 жовтня 1973 року вона помирає у Госпіталі святого Євгенія. На згадку про смерть Інґеборґ Бахман українська поетеса Ліна Костенко написала «Баладу про дим». Її іменем названо одну з державних відзнак у галузі літератури для німецькомовних авторів.

Цікава історія стосунків між найвидатнішими німецькомовними поетами після 1945 р. починаються у повоєнному Відні. Інґеборґ Бахман студіює там філософію, для Пауля Целана Відень – тільки проміжна станція. У травні 1948 року вони знайомляться, наприкінці червня він їде до Парижа. Їхнє листування після розлуки спочатку нечасте, нерішуче, відтак воно набирає обертів і продовжується в нових драматичних фазах. 

Листування між Інгеборг Бахман та Паулем Целаном (1948-1967 рр.) можна прочитувати як окрему історію, окремий художній текст. Двоє письменників зустрічаються у повоєнні роки і проносять свої почуття через все життя, хоч їм доля і не дала можливості бути завжди пліч-о-пліч.Вони проживають окреме життя у своїх листах, де ніхто не соромиться ні своїх почуттів, ні емоцій, які й не завжди відповідають бажанням адресанта. Про це дізнаємося із книги:

Бахман Інгеборг. Пора серця : листування : з листуванням між Паулем Целаном і Максом Флішем, а також між Інгеборг Бахман і Жизель Целан-Лестранж / І. Бахман, П. Целан ; упор. й ком. Б. Баддю, Г. Гьоллер, А. Штоль, Б. Від еман ; пер. з нім. Л. Дибенко, П. Рихло. – Чернівці : Книги - ХХІ, 2012. – 416 с.

Маємо надію, що і ця книга буде у фонді  нашого відділу.

 Пропонуємо вашій увазі книжкові видання видатної австрійської поетеси

 з фондів бібліотеки.

Бахман, Ингеборг.

Избранное: пер. с нем. / И. Бахман ; предисл. Д. Затонского. – Москва : Прогресс, 1981. – 336 с.

У книгу «Вибране» відомої австрійської письменниці Інгеборг Бахман (1926-1973) увійшли повість «Три дороги до озера», розповіді «Дитинство і юність в австрійському місті», «Тридцятий рік», «Синхронно» та інші, а також кращі зразки з її поетичної спадщини: вірші зі збірок «Відстрочений час», «Заклик до Великої Ведмедиці». Стиль поезії і склад прози І.Бахман ясний, простий і суворий. І вона насамперед лірик.

Бахман, Інгеборг.

Синхрон: [оповідання] / І. Бахман ; пер. з нім. В. Кам'янець. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2016. – 208 с. – (Бібліотека німецькомовної літератури) (Меридіан серця).

Оповідання видатної австрійської письменниці Інґеборґ Бахман належать до безперечних шедеврів модерної німецькомовної і світової літератури. Відважна неповторність мови, виразність змальовуваних характерів та енергійність почуттів — неповторні ознаки її прози. Її оповідання зворохоблюють душу і не залишають байдужим нікого. Героїні оповідань опиняються на розпутті свого існування, між кар’єрою й катастрофою, коли змушені зважуватись на крок, від якого залежить життя, правда, кохання, смерть.

Бахман, Інгеборг.

Сяюча нить для третьої: Поезії / І. Бахман, Г. Зайденауер, Б. Мюллер-Віланд ; пер. з нім. О. Сандиги. – Чернівці : Місто, 1999. – 64 с.

Ця книжка – спроба познайомити українського читача не просто з творчістю трьох австрійських поеток, а з цілою поетичною епохою, завдовжки в півстоліття. Вони близькі і далекі, як три дерева, що виросли на одній землі, під одним небом, коріння яких напували одні і ті ж джерела – хоча і в різний час – історія і дійсність Австрії. До збірки увійшли вірші Інгеборг Бахман, Гудрун Зайденауер, Біргіт Мюллер- Віланд.

ГАРЛЕМ

Вже хмари луснули, як висохлі діжчини,

І кожна штольня сіє дощ, та вмить

стрибає дощ з пожежної драбини

й на скриньці, повній музиці бринчить.

А чорне місто котить білі очі

за кожен ріг, немов зі світу йде.

Хтось вимкнув блюз дощу. Мовчання ночі.

Лише падіння капель. Де-не-де.

Інґеборґ Бахман була коханою жінкою для вкрай неординарних чоловіків: для відомого всьому світові поета Пауля Целана, швейцарського письменника і політичного діяча Макса Фріша, німецького композитора-неокласика Ганса Генце, друг літераторів Хайміто Додерера, Гюнтера Айха, Генріха Белля, художника-сюрреаліста Едґара Жене…Вона створила власний ліричний світ, зайняла почесне місце в австрійській літературі, її творчість ще до кінця не відкрита для українців. І звичайно, книги Інґеборґ Бахман очікують на зустріч із своїм особливим читачем!

І звичайно, книги письменниці очікують на зустріч із своїм особливим, вдумливими читачем!

          Використано матеріал з Інтернетвидань.

 

Книга-ювіляр

Ф.М. Достоєвський «Злочин і кара»

(155 років від дня публікації)

«Повість, що я зараз пишу, буде, можливо, найкращою з усього, що я написав». 

Достоєвський Федір Михайлович – письменник, класик російської літератури, визнаний одним з найкращих романістів світового значення. У його житті було все: гучна слава і бідність, темні дні в Петропавлівській фортеці та багаторічна каторга, пристрасть до азартних ігор і звернення до християнської віри. Сучасники письменника до його творчості застосовували епітет «геніально». Романи Достоєвського завжди глибоко психологічні, вони показують людську душу, саме життя таким, яке воно є. А твір «Злочин і кара» – найяскравіше тому підтвердження. Історія його створення непроста й дуже цікава. Існує дві версії про те, що наштовхнуло письменника на думку написати твір про вбивцю і муки совісті: справа П’єра-Франсуа Ласенера, французького вбивці-інтелектуала, який вважав, що в його діяннях винне суспільство, або судовий процес у справі двадцятисемирічного москвича Герасима Чистова, представника купецької сім'ї, який убив в грудні 1865 року двох літніх жінок. Знаряддям вбивства служила сокира; злочинець витягнув з скрині і виніс з квартири гроші та цінні речі. Через пів року, у серпні, почався суд. Федір Михайлович був знайомий зі стенографічним звітом у справі.

Як припускають дослідники творчості, задум роману «Злочин і кара» виник у Ф.М. Достоєвського задовго до його написання. Це підтверджують рядки з листа до брата, датованого 9 жовтня 1859: «У грудні я почну роман… Усе серце моє з кров’ю покладеться в цей роман. Я задумав його на каторзі, лежачи на нарах, у важку хвилину смутку і саморозкладу». Але починати твір він не поспішав, оскільки не був упевнений, що виживе. І лише восени 1865, втративши всі свої гроші в казино, не в змозі оплатити борги кредиторам та намагаючись допомогти сім’ї свого брата Михайла, який помер у липні 1864 року, Достоєвський підписує договір з видавцем Ф. Стелловським, за яким той придбав всі права на випуск тритомного зібрання творів письменника. Видавець взяв з Федора Михайловича обіцянку про написання нового роману (який отримав згодом назву «Гравець») не пізніше листопада 1866 року. Отримавши гонорар, письменник поправив свої справи і виїхав за кордон. Але згубна пристрасть зіграла з ним злий жарт: у Вісбадені  програв усі гроші, що залишилися. Господарі готелю не виселили його, але було відмовлено в обідах та в інших послугах: «Сукню і чоботи не чистять, на мій поклик не йдуть». Там, в маленькому номері, «без грошей, без їжі і без світла», письменник приступив до роботи над «Злочином і карою».

У вересні того ж 1865 року Ф.Достоєвський запропонував редактору журналу «Русский вестник» М. Каткову розмістити свій новий твір на сторінках його часопису, повідомивши, що створена ним робота – це «психологічний звіт одного злочину»: «Дія сучасна, нинішнього року. Молода людина, виключена з університету… вирішила вбити одну стару, титулярного радника, що дає гроші під відсотки… У повісті моєї є, крім того, натяк на ту думку, що юридичне покарання за злочин набагато менше лякає злочинця, ніж думають законодавці, почасти тому, що він і сам його вимагає з моральних чинників». Ф. М. Достоєвський не відразу придумав назву свого твору, у нього були варіанти «Під судом», «Розповідь злочинця», а в кінці роботи над романом з’явилась назва «Злочин і кара». Письменник задумав роман як сповідь Раскольникова, бажаючи показати духовний світ героя. Але далі масштаб твору ставав більше, він не міг обмежуватися відчуттями одного героя, тому автор спалив майже закінчений роман. І почав заново писати. Він вивчає кримінальну хроніку та переконується в актуальності обраної теми. 

Роман був уперше опублікований у 1866 р. в російському журналі «Русский вестник» як серія з 12 щомісячних випусків. Закінчує твір в Любліні (живе в цей час в маєтку своєї сестри), який в кінці 1866 р. вийшов окремим виданням. «Злочин і кара» – перший великий роман зрілого періоду творчості автора і другий  після повернення з п'ятирічного заслання на каторгу в Сибір. 

Достоєвський, Федір Михайлович. 

Злочин і кара  : роман на 6 ч. з епілогом / Ф. М. Достоєвський ; іл. С. Якутовича, упоряд. тексту, авт. ст. та прим. В. Звиняцьковський. – Київ : Либідь, 2014. – 672 с. : іл., портр.

Ф.М. Достоєвський помер у віці 59 років від емфіземи легенів. Він залишив після себе величезну спадщину – романи, вірші, щоденники, листи і т. ін. Саме у творі «Злочин і кара» розкрився талант письменника як психолога та  знавця людських душ. Роман був буквально вистражданий автором і досі не залишає байдужими читачів!

 

Я писав свою історію, яку мені було б цікаво дивитися або читати.

                                                                                 Симор Гласенко

    

Сучасний український письменник, сценарист, бард, який «вивів для себе формулу, що геній – межа ризику». Він народився 16 червня 1985 р. в м. Андрушівка  Житомирської області. За освітою – юрист. Справжнє ім'я – Олександр Володимирович Процюк.

В одному інтерв’ю автор зазначає: «У 13 років я склеїв два зошити в лінійку і написав першу свою книгу від руки, яка називалась «Нерозгадана таємниця». Потім я писав вірші, пісні, був капітаном збірної команди КВН міста. А взагалі у моїх творах немає щасливого кінця. Так стверджують всі читачі. Це не намагання справити враження, а просто зараз має бути саме так».

Зі слів письменника: «Симор Гласенко – це ілюзія на головного героя Джерома Девіда Селінджера «Дев’ять оповідань» Симора Гласса. Я обрав такий псевдонім, коли відправляв «Фабрику» на літературний конкурс «Коронація слова». Тоді, у 2013 році, я не здобув нагороди. Потім писав оповідання і почав викладати їх на літературні сайти як Симор Гласенко. Мені так комфортно, бо я вирішив, що творче життя має бути під псевдонімом, а професійне – під своїм ім’ям».

Роман «Фабрика»  (видавництво «Смолоскип») все-таки прийшов до читача. Книга вийшла накладом у 300 примірників, і увійшла до ТОП-10 романів ХХІІ Міжнародного «Форуму видавців у Львові» 2015 р. 

Детективні оповідання Симора Гласенка увійшли до збірок короткої детективної прози «Це ж елементарно, сер!», «Без терміну давності», «Різдвяний детектив». Інші оповідання в різний час друкувалися у літературних журналах «Дніпро» («Дівчатам з АТО відмовляти не можна», «М'ясо, риба та любов», «ЮКІ»), у журналі «Золота пектораль» («Фастів»), в альманасі «Кременчук літературний» («Дід»).

У березні 2016 р. письменник закінчив курси навчання сценарного мистецтва на базі каналу «СТБ». Автор ідеї та сценарії серіалу «Схованки» («Hide and seek»), перший український серіал, який пройшов конкурсний відбір MIPDrama Buyers Summit у Каннах (Франція). Також Симор Гласенко плідно працює на ниві співаної поезії та авторської пісні, завдяки чому його прозові тексти вирізняються своєрідною мелодикою. 

Приємно, що книги сучасного українського автора не залежуються на полицях абонементу, бо він має своїх справжніх поціновувачів.

Гласенко, Симор.

Дім чистого світла  : роман / С. Гласенко. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2020.

Події роману відбуваються в наш час на Поділлі, у вигаданому селищі Крутояр, що розкинулось на скелястих берегах Дністра. Сюди, на заміну сільському лікареві, який загинув при загадкових обставинах, прибуває новий фельдшер. Намагаючись з’ясувати, що ж насправді сталося з його попередником, він запускає ланцюг трагічних подій. На чисте світло вийдуть усі темні таємниці, що так довго таїлися в царстві тисячолітніх товтр. Автор визначив жанр свого третього роману як «подільська готика», головною темою в якому є спокута. 

Гласенко, Симор.

Нуар по-українськи : роман / С. Гласенко. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2017.

Слідчий Олег Самчук отримує чергове завдання: відшукати зниклу жінку, слід якої губиться у Чернівцях. Однак у пошуках Оксани він відкриває щось лячне в собі. Пристрасть чи любов, усталене життя чи привабливість змін, убивство чи самопожертва – на такі питання мають знайти відповіді персонажі. Кримінальна драма «Нуар по-українськи» — це другий роман Симора Гласенка.

Чекаємо на нові книги  від українського, цікавого автора!

Використано матеріал з Інтернету.

 

«Коли мені було сім років, я сказала батькові, що хочу писати детективи. Він відповів, що це поганий спосіб заробити на життя, і порадив зайнятися наукою. Але через багато років я все-таки повернулася до свого першого кохання — розповідати історії ».

     

12 червня 1953 –го  народилася  Тесс Геррітсен — американська письменниця китайського походження, авторка бестселерів у жанрі медичного та романтичного трилера. Вона написала 28 книг, що продаються мільйонними тиражами по всьому світу. 

З дитинства мала хист до навчання і цікавилася науками: після школи вивчилася на антрополога, а потім здобула медичну освіту і стала лікарем. З раннього віку Тесс любила читати, особливо їй подобалися детективи. Вона не раз говорила: «Спасибі книгам про Ненсі Дрю!»

         Чекаючи на першу дитину, вона залишила медичну практику.  В декреті  написала розповідь, відправила  на конкурс, де посіла перше місце. Спочатку були романтичні трилери, а потім — медичні. У 1987 вийшов її перший роман «Дзвінок після півночі», в 1996 — медичний трилер «Жнива», а в 2001 — роман «Хірург»,  який став початком захоплюючого циклу, по-справжньому прославив письменницю.

Тесс Геррітсен не боїться сміливих і несподіваних експериментів. Вона працювала в історичному і романтичному жанрах, створювала наукову фантастику. У 2015 році Геррітсен випустила роман «Гра з вогнем», в якому розповідається про скрипальку Джулію Андселл. Але найдивовижніше —спеціально для нього письменниця створила ... музичну п'єсу! У 2019 вийшов її медичний готичний роман «Привид ночі».

Ще одне велике захоплення письменниці — кіно. Кілька років тому Т.Геррітсен з сином організували сімейний проєкт: вони вирішили разом зняти художній фільм жахів, і це їм вдалося на славу.

Для користувачів  відділу абонемента відкрито детективний світ американської письменниці.

Ґеррітсен, Тесс. 

Асистент  : роман / Т. Ґеррітсен ; пер. з англ. І. Серебрякової. — 2-ге вид. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2020. — 368 с.

        Рік тому детективу Джейн Ріццолі вдалося вистежити злочинця на прізвисько Хірург, якого називали Джеком-Різником ХХI століття. Тоді Джейн дивом врятувалася від убивці і посадила його за грати. Та ось на вулицях з’явився новий злочинець. Він копіює почерк Хірурга як асистент повторює рухи досвідченого лікаря. А невдовзі і сам Хірург тікає з в’язниці. Тепер убивць двоє. Їхніми жертвами стають нові й нові жінки. І ось Дженн розуміє, що що наступною жертвою має стати вона…

Роман перекладено 30 мовами.

Ґеррітсен, Тесс. 

Грішна  : роман / Т. Ґеррітсен ; пер. з англ. О. Оксенич. — Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2019. — 336 с. — (Бестселер The New York Times).
        Бостон приголомшує жахлива звістка: у місцевому монастирі жорстоко вбито молоду послушницю. А незабаром стається ще одне вбивство: у закинутому ресторані знайдено понівечене тіло невідомої жінки. Здається, що ці два злочини аж ніяк не пов’язані між собою. Детектив Ріццолі та судмедекспертка Айлз починають складне розслідування. Крок за кроком вони заглиблюються в минуле жертв. Незабаром вони дізнаються, що у священних стінах монастиря коїлося таке, про що черниці воліли б мовчати. Спокуси та страшні секрети, таємниці індійського селища Бара, моторошні події минулого… І тепер прийшов час спокути…

Рекордні тиражі у 30 країнах світу.
Продано понад 40 млн. примірників.

Ґеррітсен, Тесс. 

Двійник : роман / Т. Ґеррітсен ; пер. з англ. О. Оксенич. - 2-ге вид. — Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2020. — 384 с. — (Бестселер The New York Times).

        Мора Айлз бачила чимало страшних речей. Коли працюєш судмедекспертом, вже не боїшся смерті. На секційний стіл потрапило тіло жінки, як дві краплі води схожої на Мору. Судмедексперта охопив справжній жах. Хто ця незнайомка? Загадкова сестра-близнючка? Чи це просто збіг? Але якщо так, то на кого насправді полював убивця: на цю дівчину чи на Мору? Можливо, це попередження? Час знайти відповіді на всі запитання, випередивши вбивцю та вийшовши на слід того, хто роками уникав правосуддя…

Ґеррітсен, Тесс. 

Смертниці  : роман / Т. Ґеррітсен ; пер. з англ. О. Оксенич. —  Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2020. —  336 с. —  (Бестселер The New York Times).

        Мертва дівчина в морзі виявляється… живою. Патологоанатом Мора Айлз помічає це випадково і рятує її. Проте смертниця не квапиться дякувати. Вона вбиває охоронця й бере у заручники працівників та пацієнтів лікарні. Серед них — вагітна детектив Джейн Ріццолі. Мора і чоловік Джейн, ФБР-івець Гебріел, намагаються з’ясувати, кому і за що мститься незнайомка. Але вашингтонський спецзагін, який вривається до лікарні, розстрілює смертницю. В останню мить дівчина встигає шепнути Джейн одну-єдину фразу. Це — ключ, за допомогою якого можна відімкнути двері від злочинних секретів найвищих владних ешелонів США.

Ґеррітсен, Тесс. 

Хірург  : роман / Т. Ґеррітсен ; пер. з англ. Н. Гоїн. — Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2017. —352 с.

        Він приходить лише у ночі. Безшумно проникає у дім. Крадеться до спальні, де тільки-но прокинувшись від сну, самотні жінки потрапляють до приголомшливого кошмару. Зважаючи на те, що він робить зі своїми жертвами, можна припустити, що злодій знається на медицині. Саме через це його називають Хірург.
        Томас Мур та Джейн Ріццолі розслідують серію страшенних вбивств. Злочинець наслідує почерк серійного маніяка, якого було вбито два роки тому. Він копією навіть такі дрібні деталі, про які мало кому відомо. Остання з жертв загиблого маніяка Кетрін Корделл, вбила його, та саме через це стає метою нового вбивці. Із кожною наступною жертвою невідомий наближається до Кетрін. Саме Томасу та Джейн доведеться зупинити геніального вбивцю, чого б це не коштувало.

Світовий бестселер.
Продано 40 мільйонів примірників.
 Роман став основою популярного телесеріалу.

Якщо ви шанувальники детективного жанру, тоді вам точно до нас!

 Мені б зачерпнути неба,

Побачити глиб вербову,

Де юна колиска зріє

Для світла прийдешніх літ.

Мені не багато треба,

Лиш чути, як дише слово

І як біля нього гріє

Застуджене серце – світ…

 

Тамара Севернюк  – поетеса, давно знана в Україні та за кордоном.  Її книги виходили в Польщі, Німеччині. Поезії друкувались в Угорщині, Вірменії, Канаді, Росії, в різних часописах, альманахах, антологіях… і не залишалися без уваги читачів.

Пропонуємо вам нове видання авторки, що надійшло у фонд відділу абонемента:

Севернюк, Тамара Артемівна.

Відчайдушне життя. Про дорогих і найдорожче  : поезія / Т. А. Севернюк. – Чернівці : Друк Арт, 2021. – 512 с. : іл. – Укр. та рос. мовами. – Імен. покажч.: с. 500-501.

Книга – за символічним числом 33 – своєрідний калейдоскоп подячливих присвят людям, які так чи інакше пройшли через її нелегку долю.  І не вінчані лаврами путі-дороги тих, хто зберіг найголовніші життєві постулати: Пам’ять, Честь, Сумління, Правду і Справедливість, Вірність і Відданість.

Це – болючі роздуми про нашу мучену історію, минуле і надскладне сьогодення, але й про непоборну надію і незбориму любов. Книгу, як і всю творчість Тамари Севернюк, – можна назвати Присвятою Життя – Життю… 

Можна витрачати час на те, щоб вмирати, а можна —  на те, щоб жити. Треба йти вперед!

                                                         Фредерік Бакман

       Йому вдається розповісти прості історії реальних людей, що наповнюють серця читачів життєвою мудрістю. Письменник вміє правдиво передавати тонкощі людської психіки із правом вибору оцінки тієї чи іншої ситуації читачем.  

   Сучасному шведському автору цікаві «люди старше п'ятдесяти п'яти і молодше десяти років тому, що їх найменше хвилюють умовності». Головні герої Бакмана — діти і пенсіонери Швеції. Перші зазвичай нагадують другим про те, що вони живі і комусь потрібні. Його персонажі приходять до читача на сповідь. Якщо герой не готовий говорити за себе, то його історію розповість нам хтось інший — трагедія зачепить кожного. 

    Фредрік Бакман народився 2 червня 1981р.,  виріс у місті Гельсінгборг, на півдні Швеції. Він вивчав релігієзнавство, але кинув навчання і почав працювати водієм-далекобійником. Згодом почав писати замітки для газети і журналу. У 2008 році стає блогером. Перший блог Бакмана був присвячений підготовці до його майбутнього весілля, яке відбулося в 2009 році. Має  сина і дочку. Зараз веде блог на своєму офіційному сайті fredrikbackman.com.

    У 2012 році на основі історії, прочитаної Бакманом в одній зі шведських газет, про літню людину, яка подала в суд на зоопарк, написав і випустив свій перший роман «Чоловік на ім’я Уве» (екранізація книги отримала Оскар у 2016 році).

    Твори Фредеріка Бакмана, що завоювали симпатії читачів: романи —  «Речі, які моєму синові слід знати про світ» (2012), «Моя бабуся просить їй вибачити» (2013), «Брітт-Марі була тут» (2014), «Ведмеже місто» (2016), «Ми проти вас» (2017),  «Тривожні люди» (2019); новели:  «Угода усього життя» (2017), «І з кожним ранком дорога додому стає все довшою» (2017), «Себастіан і троль» (2017).

     Його книги-бестселери перекладені 25 мовами світу.

Бакман, Фредрік. 

Моя бабуся просить їй вибачити  : роман / Ф. Бакман ; пер. з англ. О. Захарченко. – Київ : Книголав, 2020. – 416 с. – (Полиця бестселер). 

    Книжка стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії. Всього у світі продано вже близько двох мільйонів примірників цього роману. Ельзі – сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні – сімдесят сім, і вона неймовірно шалена – якщо вважати шаленством, приміром, стояння на балконі й обстрілювання перехожих із рушниці для пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий  і єдиний – друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах, написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, – ось тоді й починається найбільша Ельзина пригода...

    Книги сучасного шведського письменника Фредеріка Бакмана  створюють затишний настрій, передають особливу атмосферу Швеції і не залишають байдужими як дорослих, так і дітей.