Відбулось обговорення роману "Записки кирпатого Мефістофеля" В. Винниченка

 У неділю 28 травня, відбувся черговий захід книжкового клубу "ПереПРОчитання", цього разу обговорювали один із найкращих романів В. Винниченка "Записки кирпатого Мефістофеля". Цей твір вийшов друком понад 100 років тому, проте й досі залишається надзвичайно актуальним, оскільки автор пише про вічні теми: кохання (Ерос; Лібідо) й смерть (Танатос; Мортидо). Жага до смерті виявляється не так у фізичному (само)знищенні як у деструктивних моделях поведінки та соціальної взаємодії: таким є й головний герой, успішний адвокат Яків Михайлюк, якого називають кирпатим Мефістофелем (хоча його "кирпатість" об'єктивно суперечить правді, бо в Михайлюка навпаки - "качиний ніс"). 

Це було надзвичайно продуктивне обговорення, учасники встигли з'ясувати безліч цікавих подробиць, закцентувати увагу на малопомітних деталях і спробували дати відповідь на запитання "Чому ж цей твір залишається актуальним?"

Іще трохи літератури на літо: +5 книжок до +35⁰С

                                   

     Літо – сезон канікул і відпусток.  Цьогоріч літо для українців не таке, як про нього мріялось. Навіть якщо погода не радує теплими сонячними днями, якщо настрій аж ніяк не літній – це ще не привід сумувати! Чому б влітку не читати про літо? Адже не важливо, де Ви проводите відпустку, важливо – не забувати про духовну складову. Ми підготували для Вас (декілька ) топ-5 цікавих книг  , наповнених літньою спекою та пригодами, смаколиками із бабусиної грядки і мандрами – нехай вони подарують крихту гарного настрою тим, хто зараз має змогу поринути у читання.

 

Бредбері, Рей. 

Кульбабове вино : [повість] / Р. Бредбері ; пер. з англ. В. Митрофанова. – Тернопіль : БогДан, 2020. – 336 с.

У центрі сюжету – брати Сполдінг: Дуглас (12 років) і Том (10 років). Роман складається з низки історій, що відбулися в маленькому містечку за три літніх місяці з братами, їх родичами, сусідами, друзями, знайомими. За сюжетом дідусь Тома і Дугласа щоліта готує вино з кульбаб. Часто Дуглас розмірковує про те, що це вино повинно зберігати в собі поточний час, ті події, які відбулися, коли вино було зроблене: «Кульбабове вино. Самі ці слова – демонстрували літо на язиці. Кульбабове вино – спіймане і закупорене в пляшці літо».

 

Джером, Джером Клапка. 

Троє у човні, якщо не рахувати собаки : повість / Д. К. Джером ; пер. з англ. М. Лівіна. – Київ : Книголав, 2018. – 176 с. – (Золота полиця).

Автор висловився про цей твір як про «безнадійну невиліковну правдивість». У книзі справді безліч моментів і ситуацій, в яких мимоволі впізнаєш себе. Сторінки пронизані позитивом, що надовго заряджає хорошим настроєм. Мотив історії – подорож, а радше – відпустка трьох друзів та їхнього собаки. Головні герої вирішують поплавати у човні по річці Темза. Там на них чекає незліченна кількість пригод та перипетій.

 

  Діккер, Жоель.

Зникнення Стефані Мейлер: роман / Ж. Діккер ; пер. з фр. Л. Кононовича. - Львiв : Вид-во Старого Лева, 2020. - 784 с.

Ця книга неодмінно зацікавить шанувальників детективного жанру. Автор переносить нас у літо 1994 року і розповідає про страшний злочин, внаслідок його загинуло чотири людини. А тоді знайомить із капітаном поліції Джессом Розенберґом, який наче зловив вбивцю. Але чи не помилився він, чи не звинуватив невинного, а справжнього злочинця залишив на волі? 20 років потому, після питань журналістки Стефані Мейлер, а згодом і її таємничого зникнення, йому доведеться ще раз проаналізувати ці вбивства та врешті з’ясувати все до кінця.

 

Карп'юк, Василь. 

Ще літо, але вже все зрозуміло / В. Карп'юк. – Львiв : Вид-во Старого Лева, 2016. – 160 с.

Василь Карп`юк розкриває перед читачем усі тонкощі життя карпатського села з усіма його труднощами та красою. Дуже медитативно та плавно  автор переходить від побутових ситуацій до роздумів про життя, природу, про стосунки зі знайомими йому людьми.  Ці «проби» літа насичені теплом, добром та спокоєм. Чудова проза для відпочинку та релаксації.

 

Кузнєцова, Євгенія. 

Спитайте Мієчку : [роман] / Є. Кузнєцова. – Львiв : Вид-во Старого Лева, 2021. – 270 с.

Ця історія – про безумовну любов, повернення до рідних місць та підтримку. На сторінках роману – три покоління жінок, кожна зі своєю історію, які розуміють одна одну з півслова, рішення, які приходять самі собою, варто лиш почекати, жарти, несподівані повороти сюжету та кумедні ситуації, в якій втрапляють героїні, сміх крізь сльози, а також світлий сум.

А ще тут багато літа – у кущах малини, боротьбі з бур’янами, вирощуванні гарбузів, дитячому сміху, порадах бабусі, ремонтуванні хатнього даху… врешті, у всьому, що несуть із собою ці теплі місяці.

НепрОстий // До дня народження Тараса Прохаська

Тарас Прохасько (нар. 16 травня 1968 р., Івано-Франківськ) – український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Лауреат Шевченківської премії 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…». 16 травня 2023 року відзначає ювілей – 55 років.

Родинні зв’язки

Священик Олекса Пристай, автор книги «Із Трускавця у світ хмародерів», був його прадідом.

Дід по лінії матері під час Першої світової війни служив в австро-угорській дивізії, що стояла на фронті навпроти частини, яку описав Ернест Гемінґвей в автобіографічному романі «Прощавай, зброє!».

Батька Тараса Прохаська у віці 10 років депортували разом із матір'ю з Моршина до спецпоселення в Читі, звідки він повернувся в Україну 1956 року (коли виповнилося 16).

Мати майбутнього письменника була троюрідною племінницею письменниці Ірини Вільде, з якою сім’я Прохаськів підтримувала тісні зв'язки; тітка часто приїжджала до них зі Львова.

Тарас Прохасько – брат відомого українського літературознавця, есеїста, перекладача Юрка Прохаська.

 

Навчання та професійні пошуки

Перші свідомі роки життя провів у містечку Делятин, де починається Гуцульщина. У школі любив і добре знав біологію, тож вступив на біологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1992). За фахом ботанік.

Учасник студентського руху 1989–1991 років, зокрема брав участь у «революції на граніті» у Києві у 1990 році.

Після завершення університету спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, згодом учителював у рідному місті, у 1992—1993 роках був барменом, потім сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. У 1992–1994 роках був «мандрівним» співредактором журналу «Четвер» (разом із Юрієм Іздриком), бо тоді їздив до Львова, де навчався в університеті. Фактично, самим існуванням «станіславського феномену» сучасна українська література завдячує зокрема й журналу «Четвер», на сторінках якого друкувались різні франківські автори.

У 1993 році Тарас Прохасько разом з Андрієм Федотовим та Адамом Зевелом знявся у короткометражному фільмі «Квіти святого Франциска», а у 1996 році у селі Делятин Івано-Франківської області відбувся перший в Україні міжнародний фестиваль відео-арту, гран-прі на якому отримав двохвилинний фільм «Втеча в Єгипет» (1994), де знявся Тарас Прохасько, його сини та Леся Савчук.

У 1998 році почав працювати журналістом у львівській газеті «Експрес», згодом писав авторські колонки в «Експресі», «Поступі», «Телекритиці», «Галицькому кореспонденті», на «Збручі».

 

Літературна діяльність

За словами Т. Прохаська, він вирішив стати письменником, коли йому виповнилося 12 років. У школі мало читав, вже після армії відкрив для себе вірші Василя Стуса. Українською літературою зацікавився у 1990 році, коли познайомився з Юрком Іздриком. Перші авторські твори письменника-початківця Іздрик не прийняв, а згодом Прохасько написав дебютне оповідання під назвою «Спалене літо» – воно було опубліковане у часописі.

Серед близьких «за певним типом світосприйняття» письменників Тарас Прохасько називає Богуміла Грабала, Хорхе Луїса Борхеса, Бруно Шульца, Василя Стефаника, Данила Кіша, Габріеля Гарсіа Маркеса, Мілана Кундеру, Оноре де Бальзака, а серед найулюбленіших творів – щоденник Анджея Бобковського «Війна і спокій» (1940– 1944) та «Шерлок Холмс» Артура Конан Дойла.

Член Українського ПЕН-клубу. Член Асоціації українських письменників.

 

«НепрОсті»

Ми віримо, що найкращий подарунок для письменників – читання їхніх книг та інтерес до їхньої творчости, тому напередодні дня народження Тараса Прохаська рекомендуємо ознайомитись із першим виданням його «НепрОстих».

Прохасько Тарас

Непрості. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. – 140 с.

  

Ярослав Довган колись написав: «А хто не прочитає сей есей, тому чи тій буде непросто у житті, оскільки їх Непрості оминуть своїми явними сюжетами, ба навіть вимкнуть звук і світло». Роман поєднує в собі 20 ненумерованих частин, що мають окремі заголовки, наприклад, «Шістдесят вісім випадкових перших речень», «Листи до і від Беди», «Ситуації в колориті» тощо. В сюжеті, що рухається по колу, щораз виникають подібні персонажі. Лейтмотивно виникає образ жінки, що зветься Анна. Опис подій перемежовується з окремими сентенціями афористичного характеру.

Книжка є у фонді відділу абонемента.

 

 

Насамкінець хочемо зацитувати слова Т. Прохаська з його нещодавнього есею:

«Життя треба прожити так, щоби капці, які ти вибрав, не стали причиною тягаря, в який ти можеш у них перетворитися».

 

Добірка книжок до Дня пам’яті та примирення

Бойн, Джон.
Хлопчик у смугастій піжамі : роман / Д. Бойн ; пер. з англ. В. Шовкуна. – Львiв : Вид-во Старого Лева, 2017. – 192 с.

Дев’ятирічний Бруно разом із сім'єю переїжджає зі свого комфортабельного будинку в Берліні до нового дому в загадковому місці Геть-Звідси. Там його батька назначають комендантом концтабору. Випадково Бруно знайомиться з маленьким в’язнем – єврейським хлопчиком Шмулем. Між ними зароджується справжня дружба, яку, однак, розділяє колючий дріт.
 
Горіхове дерево / М. Блум ; пер. з англ., ред. Л. Будної. – Чернівці : Друк Арт, 2016. – 304 с.

Марта Блум народилася 1913 року в Чернівцях у заможній єврейській родині. Її батько Авраам Гутман володів фармацевтичною компанією та аптекою. На обкладинці використано світлину Університетської вулиці – в одному з будинків минуло дитинство авторки.
«Горіхове дерево» – це історія молодої єврейки Сюсел: про її дитинство та юність у Чернівцях початку ХХ століття, про руйнування, заподіяні Другою світовою війною, про силу духу та всепереможну силу кохання.
 
Гілленбрад, Лора.
Незламний. Історія виживання, стійкості та звільнення під час Другої світової війни : роман / Л. Гілленбрад ; пер. з англ. О. Лобастової. – Київ : КМ-БУКС, 2017. – 504 с.

Головний герой цього біографічного роману Луї Замперіні – американський легкоатлет, учасник Олімпійських ігор 1936 року – під час Другої світової війни, ставши льотчиком, проходить через страшні випробування. Він вижив в умовах найжорстокіших знущань, принижень і голоду в японському таборі для військовополонених. У післявоєнний час Замперіні знаходить душевний спокій лише після того, як зустрічається з колишніми своїми катами і пробачає їх.
 
 
Гуменна, Д.
Хрещатий Яр (Київ 1941–1943) : роман-хроніка / Д.Гуменна. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 2001. – 408 с.

«Хрещатий Яр» – твір про життя окупованого німецькими військами Києва 1941–1943 років. Цей роман Докія Гуменна назвала хронікою, оскільки правдиво й реалістично відтворила в ньому калейдоскоп подій того часу, деталі окупаційного побуту. (Спів)існування людей в окупації, як тоді казали «при німцях», багато десятиріч залишалося забороненою темою «материкової» літератури. Наскрізна проблема роману-хроніки Докії Гуменної – доля України, спроба відновлення втраченої державності, визначення місця й ролі українського народу між двома тоталітарними системами.

Загребельний, Павло Архипович.
Дума про невмирущого. День шостий. В-Ван! : повісті / П. А. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2003. – 400 с.

Повість «Дума про невмирущого» розповідає про трагічну долю українського юнака, який у шістнадцять років пішов добровольцем на фронт. Хлопець мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною і не відступив, мужньо бився з окупантами, захищаючи рідну землю. Тяжкопоранений, він потрапив у полон – але й там, у нелюдських умовах концтаборів, не припинив боротьби. Цей твір – пристрасна сповідь солдата-фронтовика про безсмертя свого покоління.
 
Келлі, Марта Холл.
Бузкові дівчата : роман / М. Х. Келлі ; пер. з англ. В. Горбатька. – Київ : Нора-Друк, 2017. – 544 с. – (Читацький клуб).

Кароліна Феррідей працює у Французькому консульстві у Нью-Йорку. Але її життя кардинально змінюється, коли гітлерівська армія вторгається до Польщі у вересні 1939 року, а невдовзі у 1940 році окуповує Францію.
Польська дівчина Кася Кужмерик розуміє, що її безтурботна молодість закінчилася, коли, після окупації Польщі нацистами, починає виконувати доручення підпільного руху опору. У напруженій атмосфері один хибний крок може мати згубні наслідки.
Для амбітної молодої німецької лікарки Герти Оберхойзер оголошення про роботу у перевиховному жіночому таборі здається квитком у нові професійні сфери. Але вона опиняється в пастці нацистського концтабору і стає однією з лікарів-злочинців, що робили досліди над живими людьми.
Життя цих трьох жінок неймовірним чином перетинається. Їхні історії розгортаються на різних континентах: від Нью-Йорка до Парижа, Німеччини та Польщі. Кароліна і Кася прагнуть відновити справедливість для тих, кого історія забула.
 
Кініллі, Томас.
Список Шиндлера : роман / Т. Кініллі ; пер. з англ. Г. Яновської. – Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2015. – 432 с.

В основі роману – спогади в’язня краківського гетто, приреченого на смерть і врятованого Шиндлером.

Успішний бізнесмен Оскар Шиндлер відкриває в Кракові фабрику з виготовлення посуду. Для нього євреї з гетто і табору Плашув – всього лише дешева робоча сила. Однак зовсім скоро чоловік починає відчувати безмежну повагу та співчуття до своїх робітників. Коли людей з Плашува вирішують перевести до Аушвіцу, Оскар, заручившись допомогою друга Іцхака Штерна, складає список тих, кого він нібито бере на фабрику.
Так їм вдалось врятувати понад тисячу приречених на смерть євреїв.

Відбулось шосте засідання книжкового клубу «ПереПРОчитання»

 30 квітня в регіональному тренінговому центрі ЧОУНБ імені М. Івасюка відбулось  обговорення твору Томаса Манна "Смерть у Венеції". Це була продуктивна розмова про (ір)раціональне, практичне, мистецьке, інтертекстуальне, алюзійне, ретроспективне, платонічне/еротичне, сугестійне (ну й таке інше).