Вячеслав Сарафінчан ПРО роман "Забуття" Тані Малярчук

24 вересня в межах книжкового клубу, що функціонує на базі Чернівецької обласної бібліотеки імені Михайла Івасюка відбулось обговорення роману «Забуття» Тані Малярчук. Один із постійних учасників, Вячеслав Сарафінчан, поділився своїми враженнями про книжку (текст подаємо в авторській редакції):

«Під час чергового засідання книжкового клубу «переПРОчитання» тлумачили роман Тетяни Малярчук «Забуття» чи як його перекладають за кордоном «У череві синього кита». І ця назва не випадкова. Таня Малярчук повсякчасно послуговується цією метафорою, щоб схарактеризувати швидкоплинність часу, його беззаперечний поступ, що, немовби Синій кит, безжально проковтує людські спомини. Усередині цього черева зникає все: люди, згадки й цілі епохи, допоки Синій кіт не вивергне їх зі свого черева, аби знову зловтішно проковтнути, адже історія циклічна. У центрі всього дійства опиняється визначна постать української культури, палкий ідеолог українського монархізму — В'ячеслав Липинський (1882—1931). Він народився у сім'ї польського шляхетного роду, і з огляду на це близькі його називали Вацлавом. Його «Листи до братів-хліборобів» донині є найбільш значущою працею української консервативної думки, яку більшість свого життя намагався впровадити Липинський. На жаль, його ідейна боротьба так і не була втілена, і жодної монархічної України із Скоропадським на чолі не виникло. Авторка описує діалог Липинського та його доньки так:

—Тату, я завжди хотіла дещо спитати. Те, чому ти присвятив ціле життя… Тобі ж нічого не вдалося, правильно.

 — Я дійшов висновку, що українці не здатні до державного життя. Це анархічна нація.

По інший бік оповіді Геройка Тані Малярчук, яка проживає своє невсипуще життя, але вже на сторіччя пізніше. Спершу молода й енергійна студентка, навчаючись, захоплюється письменництвом і пише численні оповідання. Вони вряди-годи стають успішними, певні люди її захопливо читають, а на одній презентації в місцевому генделику бурхливо оплескують. Рівночасно вона знайомиться з кількома чоловіками, але крихкі шлюби постійно відштовхують від берегів реальності кудись у пітьму, себто в черево Синього кита, тобто в сорок та пітьму, або кіптяву, як пише авторка. Геройка, зрештою, порушує питання миттєвостей часу та буття й вирішує повернутися назад, аби зрозуміти, як виборсатися із цієї нескінченної коловерті. Результатом цих пошуків стає зацікавленість Липинським, його життям та його доробком. Урешті вона каже: «Найважче пояснити — і собі теж — чому раптом він? Хто ми одне одному? Відповідаю: ніхто». Це перші слова у книжці, але вони є підсумком метикування Геройки. Схоже, що вони промовлені вже в череві Синього кита, який безугавно поглинув і її, і Липинського. Загалом в романі є величенне підґрунтя для роздумів, аналізу. Плетениці часу подеколи перетинаються, і справляють враження моторошні та остраху. Авторка зумисно назвала кожен розділ певним роком, щоб ми як читачі могли відстежувати коливання цих мотузок, які є хвилями чи кривими часу. Вартує уваги розділ 0000, в останній третині книжки, що показує перетин цих мотузків і надалі можна зрозуміти: Липинський та Геройка вже в череві кита, себто в забутті. Не дарма ж роман Малярчук здобув нагороду Книга року BBC. Композиція на рівні найкращих книжок цього жанру, себто дві сюжетні лінії, що рухаються поступово зустрічаюсь. Фабула також є рівнею іншим авторам. Ми чітко розуміємо про що історія.

Наприкінці можу написати, що після прочитання на думку спадає лише одне: чи можна йти наперекір долі, аби не потрапити в забуття, через ефемерність нашого життя. Мабуть, ні. Хоча, безсумнівно, у нас є вибір. Так, саме можливість обирати, може бути ключем, до всього. Такі думки обіймають мене, бо, по-перше, Липинський згаяв шанс бути чудовим сім'янином, а, по-друге, Геройка втратила змогу бути почесною письменницею. Перший через ідеалістичність поглядів, друга через надмірну зацікавленість цими поглядами.

25.09.23

Щоб краще зрозуміти літературу: добірка книжок

Агеєва, Віра.
Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи / В. Агеєва. –  Київ : Книга, 2012. – 392 с. : іл. – (Бібліотека Шевченківського комітету)

Авторка розглядає творчість Максима Рильського в широкому біографічному та історико-культурному контексті. Вперше із залученням недоступних раніше архівних матеріалів і документів простежено історію шляхетського роду Рильських, зокрема історію боротьби «двох душ», польської й української, роль Тадея Рильського і всього середовища київської Старої Громади у формуванні найвизначнішого поета неокласичного кола. Розглянуто художню еволюцію від символізму десятих років до неокласицизму двадцятих-сорокових. Окрема сюжетна лінія цього дослідження – особливості «безпеки життєдіяльності» у роки сталінського соцреалізму, складні й незрідка трагічні колізії співіснування з радянською системою, аналіз текстів з подвійним дном, текстів-шифрів, наявних у багатьох радянських письменників. Поетика Максима Рильського аналізується в контексті художньої практики київських неокласиків, зокрема Миколи Зерова та Павла Филиповича. Акцентується особлива роль Максима Рильського у збереженні традицій українського модернізму в другій половині XX століття.
 
Антофійчук, Володимир Іванович.
Біблійні контексти української прози. (Від Середньовіччя до сьогодення) : монографія / В. І. Антофійчук, А. Гавріл ; М-во освіти і науки України, Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, Сучавський ун-т "Штефан Чел Маре". – Чернівці : Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича, 2021. – 316 с.

У монографії на широкому істогрико-літературному матеріалі – від «Повчання» Володимира Мономаха до романів Романа Іваничука та Михайла Трайсти – простежено своєрідність функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в українській прозі. Проаналізовано різні форми і способи переосмислення традиційних структур, а також розглянуто жанрові різновиди біблійної прози.
Для літературознавців, філософів, психологів і всіх, хто цікавиться проблемою «Біблії та культури».
 
Бойченко, Олександр.
Мої серед чужих : читацький путівник для дітей ст. шк. та мол. студ. віку / О. Бойченко. – 2-е вид. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. – 320 с.

«Мої серед чужих» – це своєрідний читацький путівник для дітей старшого шкільного та молодшого студентського віку. Книга містить тексти про зарубіжних філософів і письменників – Сократа і Марка Аврелія, К’єркегора і Ніцше, Кафку і Джойса, Селінджера й Кізі, Мілоша і Колаковського, Ґомбровіча й Гласка, Єрофєєва і Довлатова та багатьох інших. Поклавши в основу не лише географічний принцип, автор розбив збірку на шість розділів: Кілька орієнтирів, Близький світ, Старий світ, Дитячий світ, Далекий світ, Інший світ. І пояснив, що його книжка «може стати у пригоді тим, хто вже навчився читати, але ще вчиться розуміти прочитане». «Представникам решти вікових, соціальних та професійних груп, – додає Олександр Бойченко з властивим йому почуттям гумору, – автор ні насолоди, ні користі не гарантує».

 

Рудницький, Леонід

Світовий код українського письменства : вибрані літературознавчі статті й дослідження / Леонід Рудницький. – Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2010. – 332 с.
Автор, відомий дослідник німецької і слов'янської літератур, професор Пенсільванського університету, Українського католицького Університету, Українського Вільного Університету, президент Світової ради Наукових товариств ім. Шевченка, написав понад 200 наукових праць.
До книги увійшли вибрані статті й дослідження з компаративістики, написані ним у різні роки в діаспорі і в Україні. Однак вони мають спільне спрямування, єдину концепцію, що сприяє загальній структурі видання, робить його цілісним і завершеним. І перший, і другий розділи об'єднують різні теоретико-літературні й історико-літературні об'єкти дослідження віддалені в часі. Всі статті книжки ґрунтуються на матеріалі нашого національного і європейського та світового письменства, зокрема німецького, австрійського та англійського.
Доповнюють видання бібліографічні матеріали, що у хронологічному порядку подають перелік вибраних наукових праць Леоніда Рудницького, розкривають його багатогранну діяльність як президента Світової Ради НТШ.

Ушкалов, Леонід Володимирович. 

Що таке українська література : есеї / Л. В. Ушкалов. – Львiв : Вид-во Старого Лева, 2016. – 352 с. 

До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». У них автор порушує цілу низку питань, важливих для кожної людини: щастя, свобода, любов, правда, поезія, самотність... А героями есеїв є і добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський, і куди менше знані автори: Кримський, Шпол, Буревій, Чернов, Теліга, Лівицька-Холодна й інші. Написані в яскравій публіцистичній манері, ці «уроки» незаперечно свідчать про одне: українська літературна традиція від давнини до сьогодні – багата, барвиста і надзвичайно цікава.