Важливі дати (серпень)

2 серпня 
135 років з дня народження Костя Буревія (1888–1934), поета, письменника, літературознавця, літературного критика, драматурга, театрознавця, перекладача, громадського діяча, репресованого.
105 років відколи гетьман України Павло Скоропадський затвердив закон про створення фонду Національної бібліотеки Української держави.
 
3 серпня
100 років із дня народження Леоніда Братченка (1923–2003), художника театру.
 
4 серпня 
140 років з дня народження Антіна Крушельницького (1878–1937), письменника, літературознавця, літературного критика, журналіста, громадського і державного діяча, міністра освіти УНР.
 
5 серпня
130 років із дня народження Віри Холодної (1893–1919),  кіноакторки епохи німого кіно.
90 років від дня народження Василя Чебаника (1933), українського художника-ілюстратора, художника шрифту української мови
86 років від початку (1937) «Великого терору» в Україні. Постанова Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році» (№ 1807-VIII від 22 грудня 2016 р.).
 
6 cерпня
Міжнародний день «Лікарі світу за мир». Запропонований організацією «Лікарі світу за запобігання ядерній загрозі». Відзначається в річницю дня бомбардування японського міста Хіросіми (1945).
День Повітряних сил Збройних сил України.
 
7 серпня
140 років від дня народження Миколи Левитського, громадсько-політичного діяча, дипломата. Брав участь у підписанні Брестської мирної угоди 9 лютого 1918 р. Учасник антигетьманського повстання, в.о. комісара Директорії УНР у МЗС, згодом – заступник представника УНР у Швейцарії (до листопада 1920 р.). Був в еміграції. Після персональної амністії 1925 р. повернувся в Україну. Згодом був репресований, розстріляний. Реабілітований 1989 р.
90 років від дня народження Алли Потапової (1933–2021), української поетеси, прозаїка.
 
8 серпня
190 років із дня народження Омеляна Огоновського (1833–1894), вченого, філолога, письменника, педагога, етнографа, громадського діяча.
 
9 серпня
200 років від дня народження Олександра Навроцького (1823–1892), українського громадсько-політичного і культурного діяча, поета, перекладача, члена Кирило–Мефодіївського братства.
 
11 серпня
День народження сучасного українського письменника Володимира Діброви (нар. 1951 р.).
 
12 серпня
Міжнародний день молоді. Встановлений Генеральною Асамблеєю ООН 17 грудня 1999 р. (Резолюція 54/120), відзначається щорічно.
 
13 серпня
Всесвітній день шульги (лівші).
1958 рік – у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка вперше з'явився термін «Розстріляне відродження».
 
14 серпня
150 років із дня народження Івана Боберського (1873–1947), педагога, публіциста, одного із засновників спортивно-гімнастичного руху на заході Україні.
 
16 серпня
День народження сучасного українського письменника, культуролога, автора концептуального журнального проєкту «Четвер» Юрія Іздрика (нар. 1962 р.)
 
17 серпня 
55 років з дня народження Андрія Кузьменка (псевдонім «Кузьма») (1968–2015), музиканта, співака, продюсера, актора.
 
18 серпня
1937 – 80 років тому був заарештований, а згодом розтріляний український письменник Майк Йогансен.
80 років від дня народження Ольги Лебідь (1943), української художниці-ілюстраторки.
70 років від часу смерті Вільгельма Франца Габсбурга (Василя Вишиваного) – українського військового і політичного діяча, поета, дипломата; (нар. 1895 р.).
 
20 серпня
85 років від дня народження Тараса Мельничука, українського поета-дисидента, в'язня радянських таборів, лауреата Шевченківської премії.
 
21 серпня
70 років із дня народження Дмитра Креміня (1953–2019), поета, публіциста, перекладача, педагога.
 
23 серпня
День Державного Прапора України. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента (№ 987/2004 від 23 серпня 2004 р. зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 602/2009 від 7 серпня 2009 р.) щорічно.
Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму – міжнародний день пам’яті жертв тоталітарних ідеологій сталінізму та націонал-соціалізму. Відзначається у країнах Європейського Союзу щорічно.
 
24 серпня
День Незалежності України (1991). Відзначається щорічно на честь ухвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою створення держави Україна у її сучасному вигляді.
155 років з дня народження Максима Славинського (1868–1945), громадського і політичного діяча, поета, дипломата, публіциста.
 
26 серпня
60 років від дня народження Яна Валетова (1963), українського прозаїка, фантаста, журналіста.
 
28 серпня
115 років від дня народження Валентина Литвиненка (1908–1979), українського прозаїка, художника-ілюстратора.
 
29 серпня
155 років від дня народження Людмили Старицької-Черняхівської (1868, м. Київ–1941, в дорозі до заслання), української письменниці, перекладача, літературного критика, громадського та культурного діяча.
140 років із дня народження Дмитра Донцова (1883–1973), політичного діяча, публіциста, журналіста, літературного критика.
День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Відзначається в Україні згідно з Указом Президента (№ 621/2019 від 23 серпня 2019 р.) щорічно.
 
31 серпня
140 років із дня народження Осипа Назарука (1883–1940),  письменника, журналіста, громадського та політичного діяча.

 

 

Біжи, Еврідіко! Біжи від себе і до себе

…нам потрібні свідки наших спогадів, або хоча б ті, що зможуть прийняти на себе всю цю колючу лавину своєї пам’яті… а потім ти живеш, дихаєш, снуєш тим світом, повсякчас віддираючи від шкіри, ніби тонюсінький жорсткий пластир – від ледь присохлої подряпинки на коліні, чужу і таку вже свою пам’ять...

Роксолана Жаркова, «Біжи, Еврідіко!»

Чому завжди втеча? Чому пам’ять така нетривка й ненадійна? Чому вона (ви)тривала? Чому любов, чому смерть? Чому?
Я, ти, він, вона, ми, ви, вони. Кожен особовий займенник – лише вербальна оболонка Всесвіту, а Всесвіти часом зіштовхуються, перетинаються, [роз]з’єднуються й ламаються. Люди-зорі вибухають чи самоспалюються, вони запалюють інших.

Жаркова Роксолана.
Біжи, Еврідіко! [оповідання, новели, образки] / Роксолана Жаркова. – Брустури : Дискурсус, 2023. – 152 с.

«Біжи, Еврідіко!» – найновіша книжка сучасної української письменниці Роксолани Жаркової. У ній, як пише авторка, зібрано різні тексти – «за часом і місцем творення, за тематикою й проблематикою, за способом оповіді, за кількістю земного і водного». Саме земному та водному началам письменниця присвячує збірку, проте ніщо неповне, неможливе без повітря й вогню, які перманентно живуть у всьому, що нас оточує. Приборкавши їх, можна приборкати світ, проте це не є метою головних героїв і героїнь, що біжать від себе, до себе, у себе, здіймаючи куряву й вітер, порушуючи сталість простору. У передмові Роксолана Жаркова зазначає: «Герої та героїні моїх історій долають власні траєкторії руху, живуть у своїх крихких тілах, носять у них свої притишені болі, особисті драми, дитячі страхи і дорослі втрати. Їхні марафони теж виснажливі, драматичні і травматичні. Вони тікають від ран минулого і загроз майбутнього, від складних виборів і раптових кульмінацій, від попелу війни, скляних уламків ілюзій, кровотеч (не)любові, їдкого сорому, нудотного приниження. Вони шукають свою мову і свою територію, своїх співрозмовників і своїх співмовчальників. Вони знаходять Дім у своїй самотності. Вони біжать у надії встигнути сказати щось важливе, щось про те, ким вони є, звідки вони є».

Дорослішання доводить, що твій дім там, де ти – його цінність не вимірюється квадратними метрами чи комфортною інфраструктурою поблизу, проте щоразу, коли доводиться бігти чи йти, залишаючи позаду попередні адреси, відчуваєш страх. Дивитися вперед, в обличчя невідомих викликів і страхів, завжди складніше, ніж обертатися назад – у цьому й полягає найбільше випробування. 20 історій, поєднані одним «дахом-обкладинкою», оповідають про різні життєві досвіди, про різних персонажів. Ці тексти мовчать місцями невизначеності й недомовленості, кричать зізнаннями. Вони автобіографічні, біографічні, уявно-біографічні, вигадані. Написані впродовж п’яти років – відрізняються стилістично, образно, тематично. Проблеми головних героїв «дорослішають» разом із авторкою та її країною – еврідіки знову мусять бігти. Внутрішня міграція («у себе») відступає перед зовнішніми обставинами.
ВІЙНА
«То чому завжди війна?» – словами головного героя «НепрОстих» Тараса Прохаська. І знову, знову ми повертаємось до початку, до точки відліку – Чому завжди втеча? Чому пам’ять така нетривка й ненадійна? Чому вона (ви)тривала? Чому любов, чому смерть? Чому? Тексти, написані після початку повномасштабної війни, інакші. Вони гостріші й конкретні.

«Біжи, – казали їй, – це може статися вже скоро. Міста обставлено ворожими танками, з кордонів сунуть гради і смерчі, небом кружляють бойові літаки замість весняних ластівок. Часу зовсім мало. Ось тобі в руки твоя ляклива валізка, де вкинуто нашвидкуруч усе, чим і ким ти жила донині», – сказано головній героїні образку «Біжи, Еврідіко!». І вона біжить. По спіралі, спікаючись об історію, натрапляючи на змій незахищеними ступнями, гублячи себе, минуле, теперішнє, майбутнє… Її біг циклічний – бо ж і її пращури так само втікали від війни, залишаючи позаду тих, кого любили і тих, хто любив їх. Вони помирали на чужині і вдома – від горя чи від бомбардувань. «Мовчи, дівчинко. Зціпивши зуби, стиснувши біль в кулаки, заплющивши очі від знемоги. Не озирайся, бо повернешся знову туди, звідки тікаєш – до Маріуполя, чи Харкова, чи Краматорська, чи Сєвєродонецька…».

«О, діво Маріє, дай мені сили витерпіти», – каже головна героїня іншої історії («Усі твої імена»), і ця наївно-дитяча молитва відлунює понад світом еврідік та орфеїв, чиї втечі – симптоматичні: «Тому Еврідіка мусить бігти, наступаючи на отруйних змій, вмирати й оживати знову. Еврідіка мусить бігти і бути біженкою для себе самої, пілігримкою, емігранткою, утікачкою…» («Біжи: від себе і до себе).

Не завжди можна визначити реальну часову тривалість творів, дату початкових подій і фінальних, проте навіть у такій невеликій за обсягом збірці авторка охопила своєю увагою понад півтора століття – від другої половини ХІХ до 20-х рр. ХХІ ст. Роксолана Жаркова пише про Ольгу Кобилянську, Лесю Українку, Марію Урбанську, Володимира Івасюка та про багатьох інших жінок і чоловіків, чиї історії мусили бути ословлені. У книжці багато землі, води, повітря й вогню, саме тому, читаючи ці історії, не задихаєшся, а оновлюєшся, згадуєш як дихати.

Книжку можна взяти у фонді відділу абонемента.

Марина Горбатюк

 

 

Книжки, подаровані Французьким інститутом в Україні (№5)

 

Продовжуємо знайомство з книжками, які надійшли від Французького Інституту в Україні (IFU).

Борис Віан (1920-1959)  – французький прозаїк, поет, джазовий музикант і співак. Автор низки модерністських та фантастичних епатажних творів, який, попри це, став після смерті класиком французької літератури, передбачивши бунт нонконформістських творів 60-х років ХХ століття  та був передвісником «Нової хвилі» в англомовній та французькій фантастиці. Писав не лише під своїм іменем, але й під 24 псевдонімами, найвідоміший з яких Вернон Салліван. Написав 10 романів.

Віан, Борис (Салліван, Вернон).

І ми знищимо всіх потворних : [роман] / Б. Віан ; пер. з фр. Д. Бібікової. - Івано-Франківськ : Вавилон. б-ка, 2020. - 208 с.

Це історія Рокі Бейлі, зухвалого 19-річного юнака, налаштованого зберегти свою незайманість серед післявоєнного нічного життя в джаз-клубах Лос-Анджелеса, і про його сутичку з навіженим доктором Маркусом Шуцом, що заснував колонію, де потворність – це генетичний злочин.

          «І ми знищимо всіх потворних» – еротичний кримінальний роман з тенденціями до наукової фантастики, який американський письменник та перекладач Пол Ноблок описує як «порнографічний роман про братів Гарді, розіграний на острові доктора Моро під саундрек у стилі бібоп».

         Вернон Салліван – псевдонім Бориса Віана, під яким він публікував свої романи в жанрі нуар.

         Українським виданням роману «І ми знищимо всіх потворних» видавництво «Вавилонська бібліотека», Посольство Франції в Україні та Французький інститут в Україні вшановують 100-річчя від народження Бориса Віана.

 

Віан, Борис.

Осінь в Пекіні : [роман] / Б. Віан ; пер. з фр. Є. Сарапіної. - Івано-Франківськ : Вавилон. б-ка, 2018. - 248 с. : іл.

Одного ранку Амадіс Дюдю, головний герой роману, разом з іншими персонажами книжки опиняється в Екзопотамії, що, втім, не дивно, адже Екзопотамія – це пустеля, а як стверджує Борис Віан – у пустелях завжди людно, адже люди люблять збиратися там, де багато місця. У Екзопотамії з ними відбувається багато дивовижних пригод.

Віан, Борис.

Серцедер : [роман] / Б. Віан ; пер. з фр. Д. Бібікової. - Івано-Франківськ : Вавилон. б-ка, 2017. - 176 с.

Роман розповідає історію психіатра Жакмора, який приїздить у глуху місцину серед фантасмагоричних пейзажів. Молодий лікар допомагає при пологах Клементині, яка народжує химерних трійнят, і залишається в її домі, плануючи здійснити небувалий психоаналітичний експеримент. Завдяки блискучій іронії автора похмурий, абсурдний та сюрреалістичний світ Серцедера перетворюється на цікаву інтелектуальну пригоду.

Віан, Борис.

Шумовиння днів : [роман] / Б. Віан ; пер. з фр. П. Таращук. - Івано-Франківськ : Вавилон. б-ка, 2019. - 176 с.

До вашої уваги ніжна й поважна, комічна і гнітюча, чарівлива і незабутня історія кохання. Це казка епохи джазу, кумедна і в’їдлива водночас, сповнена щастя і трагічності, феєрична й повна захвату. В цьому зухвалому творі Дюк Еллінґтон – наче герой мультфільму, Жан-Поль Сартр – бурлескна маріонетка, а смерть прибирає подоби білого латаття. Цей роман окреслює речі вічні й тріумфальні: несказанне щастя абсолютного кохання і музику чорних американців.

Дельфін де Віган – французька письменниця, лауреатка Премії Ренодо ліцеїстів, Премії «Франс Телевізьйон» та Премії «Ротарі Ентернасьональ».  Перші чотири романи де Віган писала ночами, а вдень працювала в Альфорвілі у центрі дослідження громадської думки. Вона стала відомою після публікації роману про дівчину-підлітка та безпритульну «Но та я», який було перекладено 20 мовами, а у 2010 році екранізовано режисер кою Забу Брайтман.  У 2011 році вийшов роман «Ніщо не заперечить ночі», де авторка розповідає історію своєї матері Люсіль, яка наклала на себе руки. Критики назвали його найкращим романом де Віган. У 2015 році було опубліковано роман де Віган «На реальних подіях». У Франції роман став бестселером.

Віґан, Дельфін де. 

На реальних подіях : [роман] / Д. Віґан ; пер. з фр. Н. Якубовської. - Харків : Віват, 2018. - 352 с. - (Ґонкурівська премія ліцеїстів). - Парал. тит. арк. фр. мовою.

Після опублікування попереднього роману у авторки настало творче затишшя. Це переходить у депресію, що посилюється після отримання анонімних листів, у яких її звинувачують у тому, що своїм твором вона зашкодила сім’ї, до того ж нажилася на смерті матері. Саме тоді в її житті з’являється Л. – ефектна білявка, з якою жінка швидко заприязнилася. З часом загадкова подруга стає компаньйонкою, ба більше – двійником письменниці, і в цій схожості є певна містика. Наскільки Л. затулить собою героїню? Чи вона вдихне в авторку нове життя, чи забере те, що було? Внутрішня напруга, що зростає з кожною сторінкою роману, сплетіння відвертості й містифікації не залишать байдужими читачів.

Віґан, Дельфін де. 

Ніщо не заперечить ночі : [роман] / Д. Віґан ; пер. з фр. Н. Якубовської. - Харків : Віват, 2017. - 384 с.

Це роман-спогад, роман-сповідь, роман-шукання. Донька намагається дослідити причини самогубства матері. Чому дуже красива дівчинка, третя дитина в дружній родині, чия світлина була на багатьох плакатах, відчувала невимовний сум? Чому вона згодом, коли одружилася й стала матір'ю двох чудових донечок, так і не змогла пристосуватися до соціуму?.. Цей твір сповнений смутку, ніжності, болю - і, попри все, жаги до життя. 

Книжки, подаровані Французьким інститутом в Україні (№4)

Арон, Реймон.

Етапи розвитку соціологічної думки. Монтеск'є, Конт, Маркс, Токвіль, Дюркгайм, Парето, Вебер / Р. Арон ; пер. з фр. Г. Філіпчука. - Київ : Юніверс, 2004. - 688 с. - Парал. тит. арк. фр. мовою. - Бібліогр. в кінці розд. - Дод.: с. 617-682 . - Бібліогр. в підрядк. прим.

Цей твір складається з семи етюдів про засновників соціології – Монтеск’є, Конта, Маркса, Токвіля та про покоління зламу XX століття – Дюркгайма, Парето та Вебера. Книжка може бути своєрідним посібником із соціології для студентів.

Українською мовою друкується вперше.

Арто, Антонен.

Театр і його Двійник  / А. Арто ; пер. з фр. Р. Осадчук. - Київ : Вид-во Жупанського, 2021. - 280 с. - До 125-річчя з дня народження. - Парал. тит. арк. фр. мовою.

Увазі українського читача вперше пропонується збірка вибраних творів французького письменника-авангардиста, реформатора театру й філософа Антонена Арто (1896–1948). Концепція театру жорстокости, викладена Арто у збірці есеїв, – не просто ще одна методологія авангардного театру. Рамки тут значно ширші. Двійником театру Арто бачить такі здавалось би несумісні явища, як чума, алхімія, метафізика і жорстокість, яка в Арто має космічні виміри і є своєрідним життєвим принципом. Арто закликає поставити під сумнів вузькі уявлення про культуру й, звертаючись, зокрема, до традицій східного театру, спробувати відшукати істинну, магічну культуру, яка відповідатиме справжній поезії та квінтесенції реального життя.

До першої частини видання увійшла знаменита збірка есеїв Антонена Арто «Театр і його Двійник». Друга частина є своєрідним двійником першої, теоретичної частини, тут представлені твори для сцени – п’єси та сценарії, серед них єдина п’єса, написана за принципами Театру Жорстокости «Ченчі», сценарій єдиного знятого Арто фільму «Пастор і мушля» та інші твори, а також листи й маніфести письменника.

Завершує видання есей літературознавиці Тетяни Огаркової «Вільний та божевільний Антонен Арто».

Баржавель, Рене.

Чарівник : [роман] / Р. Баржавель ; пер. з фр. П. Таращук. - Тернопіль : БогДан, 2019. - 256 с.

Роман французького письменника – один із найдовершеніших переказів легенд про короля Артура і лицарів Круглого Столу, їхні пригоди під час пошуків Ґрааля, чарівника Мерліна, що сприяв тим пошукам, і різноманітні дива, про високе кохання лицаря Ланселота і королеви Ґвеневри, лиху фею Моргану та її витівки й т. ін. Автор майстерно використав додавання певних елементів сучасності, які лише увиразнюють оповідь, наближаючи героїв давнини до читача.

Найкращий твір для підлітків і кожного, хто хоче поринути в чарівний світ пригод і романтики.

Бенамер, Жанна.

Заручники душі : [повість] / Ж. Бенамер ; пер. з фр. В. Мотрука. - Львiв : Вид-во Старого Лева, 2021. - 198 с.

Етьєн, військовий репортер-фотограф, переживає складний і драматичний період свого життя. Під час одного з відряджень в охоплену війною країну він опиняється в полоні. Коли нарешті Етьєна звільняють, перед ним постає проблема – як повернутися до нормального життя. Чоловік приїжджає у село, де минуло його дитинство, до втомленої безнастанним очікуванням матері, яка виростила його без батька. Морально підтримати Етьєна готовий його вірний друг Енцо та подруга дитинства Жофранка. Троє друзів об'єднуються навколо проблем теперішнього та загадок минулого через невідкладність важливого питання: яка ж частка заручника є в кожному із нас?

Історія у книжці, нагородженій 2016 року літературною премією Жакі-Букен, глибоко вражає. Роман накреслює шляхи до істинної свободи – тієї, яку вдасться знайти, лише осягнувши потаємне в самому собі.

Берґсон, Анрі.

Творча еволюція / А. Берґсон ; пер. з фр. Р. Осадчука. - Київ : Вид-во Жупанського, 2010. - 320 с. - (Лауреат Нобелівської премії. 1927). - Парал. тит. арк. фр. мовою. - Дод.: с. 290-305 . - Імен. покажч.: с. 306-307. - Предм. покажч.: с. 308-316.

«Якби ця книжка не потрапила мені до рук саме в ту мить, я, можливо, втратив би глузд. Ця книжка трапилася мені, коли інший великий світ розсипався на моїх очах», – писав про Берґсонову «Творчу еволюцію» Генрі Міллер.
          З’явившись у 1907 році, ця праця справді була сприйнята як інтелектуальний переворот на рівні з Ейнштейновою теорією відносності та вченням Фройда про підсвідомість.

Величезний вплив «Творчої еволюції» на літературу ХХ століття. Життєвий порив, тривалість, становлення, інтуїція, як спосіб пізнання, безперервна творчість – цими ідеями живилися маніфести футуристів, сюрреалістів, кубістів, абстракціоністів, абстрактних експресіоністів, завдяки яким постала література «потоку свідомості», а після Другої світової війни її

французький різновид – «новий роман».

Грандіозна картина еволюції життя, блискуча поетично-наукова мова, нові філософські ідеї «Творчої еволюції» принесли Анрі Берґсону світове визнання увінчане Нобелівською премією з літератури.

Бернанос, Жорж.

Вибрані твори  / Ж. Бернанос. - Київ : Юніверс, 2002 - .

Т. I : Під сонцем сатани. Щоденник сільського кюре : [романи] / пер. з фр. В. Шовкун. - 2002. - 544 с. - Загол. обкл. : Під сонцем сатани. - Парал. тит. арк. фр. мовою.

Жорж Бернанос (1888—1948) — один із найбільших французьких прозаїків XX сторіччя. В романах «Під сонцем сатани» та «Щоденник сільського кюре», які пропонуються увазі читачів, у цьому першому томі першого українського видання творів письменника з великою художньою силою розповідається про боротьбу сил добра і зла за душу людини, боротьбу, яку автор оцінює з позиції християнського гуманізму.

Бернанос, Жорж.

Вибрані твори / Ж. Бернанос. - Київ : Юніверс, 2002 - .

Т. II : Ще одна розповідь про Мушетту. Пан Невін, або Мертва парафія. Під місяцем великі цвинтарі : романи / пер. з фр. В. Шовкун. - 2004. - 544 с. - Загол. обкл. : Під місяцем великі цвинтарі. - Парал. тит. арк. фр. мовою.

До другого тому французького письменника Жоржа Бернаноса ввійшли наступні твори: «Ще одна розповідь про Мушетту», «Пан Невін, або мертва парафія», «Під місяцем великі цвинтарі», що продовжують тему боротьби сил добра і зла за душу людини.

Бошо, Анрі.

Блакитний хлопчик : роман / А. Бошо ; пер. з фр. І. Рябчій. - Київ : Пінзель, 2020. - 280 с. - (Снага до життя). - Парал. тит. арк. фр. мовою.

У романі видатного сучасного франко-бельгійського письменника Анрі Бошо (1913 – 2012), члена Бельгійської королівської академії французької мови та літератури, лауреата літературних премій Франці Елленса (Бельгія) та «Інтер» (Франція), йдеться про труднощі порозуміння підлітка-невротика з довколишнім світом, про складне ставлення сучасного суспільства до людей із психічними та фізичними вадами і про те, що мистецтво може подолати будь-які перепони. 

Це перший твір А.Бошо, виданий в Україні, і перший переклад його українською мовою. 

Бютор, Мішель.

Переміна : роман / М. Бютор ; пер. з фр. Г. Малець. - Київ : Пульсари, 2003. - 248 с. - (Бібліотека сучасної прози).

Найвідоміший твір представника французького "нового роману" Мішеля Бютора. Читач відчуває запаморочення перед безкінечним тревелінгом героя роману між Римом і Парижем. Ця подорож, ця переміна ще й психологічна. Знайомлячись із текстом, ми ніби пишемо його заново, стаємо співучасниками романтичної пригоди. 

Цікаво? Звертайся у відділ абонемента.