четвер, 29 квітня 2021 р.

                                                                Книга-ювіляр

Тарас Шевченко «Гайдамаки»

(180 років від дня публікації)

«Гайдамаки» Ваші – добра штука буде... Дрюкуйте швидше, лишень»

(Із листа Григорія Квітки-Основ’яненка до Тараса Шевченка, 1840 року).

Історико-героїчна поема «Гайдамаки» Т. Шевченка — перший український  історичний роман у віршах. В основі поеми події 1768 року – повстання на Правобережній Україні, відоме під назвою Коліївщина.  З дитинства поет із захопленням слухав численні розповіді рідного діда — Івана Швеця, очевидця тих подій та інших сільських мешканців, народні перекази, легенди, пісні про повстанців. У передмові до «Гайдамаків» поет зазначав: «Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей». Також деякі відомості Т.Шевченко використав з наукових праць, мемуарів, художніх творів українських, російських та польських авторів, а саме з «Історії Королівства Польського» Є. Бендтке, «Энциклопедического лексикона» А. Плюшара, роману М. Чайковського «Вернигора», «Історії Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Оповіді про Коліївщину» М. Максимовича та ін. Документально підтверджених відомостей коли саме автор почав писати поему немає. Але існують підстави вважати, що  працював над нею у час, вільний від занять в Академії мистецтв і завершив після виходу «Кобзаря» 1840 року.  

На початку листопада 1841 р. Т.Г. Шевченко віддав поему на розгляд цензури, а вже наприкінці цього місяця цензор П. Корсаков санкціонував її публікацію. Цей самий цензор роком раніше дозволив «Кобзар» і альманах «Ластівку», на сторінках якого за допомогою  Є. Гребінка було  надруковано першу главу твору («Галайда»). Цензор дуже поблажливо поставився до тексту, зробивши усього декілька вилучень. Їх автор поновив у різних примірниках поеми, які подарував друзям.

Т.Шевченко присвятив свій твір земляку В. І. Григоровичу, конференц-секретареві Академії мистецтв, викладачу теорії мистецтва, одному з учасників викупу поета з кріпацтва і сподівався, що видасть «Гайдамаки» його коштом, але ці надії виявилися марними. Тому, отримавши цензурний дозвіл на публікацію твору, молодий поет надрукував передплатні квитки і почав їх поширювати. Шевченко видав поему за ті кошти, які отримав через передплату, а також у борг  і в грудні книжку було надруковано у друкарні А. Сичова.

Після цього залишалося отримати цензурний дозвіл на її вихід у світ: цензор мав пересвідчитися, що опублікований текст не відрізнявся від дозволеного. На цьому етапі Шевченко зіткнувся із проблемою: цензор зволікав з дозволом. Після того, як буря в цензурному комітеті вщухла, П.Корсаков дозволив випустити книжку. Це сталося лише 21 березня 1842 року.

Всього за життя Т.Г. Шевченка побачило світ три видання поеми (1841, 1844, 1860). Останнє — дуже покраяне цензурою і Тарас Григорович значно переробив текст – не тільки поправив окремі слова й фрази, а й скреслив цілі фрагменти та дописав нові. Саме цей примірник із правками, які сприймаються як поліпшення друкованого тексту, нині вважають за «останню волю» поета  і публікують в «канонічному» тексті разом із передмовою, яку вилучила цензура. 

Немає коментарів:

Дописати коментар