«Ми стрибали з дерев, з повіток і хлівів з парасольками або без. Гойдалися на гілках і молодих деревах, переходили, зажмурившись, вузенькі кладки. Ми не боялися ні висоти, ні глибини. Цей страх прийшов значно пізніше.

Ми робили збитки – перетягали вечорами вулицю нитками, серед ночі кидали кицьку у чиюсь відчинену квартирку, забивали цвяхами фіртку, писали на парканах «Фантомас» і чіпляли до авт бляшанки, аби вони торохтіли. Ми запихали соломинки жабам в дупу і надували їх. Ми мали дитинство, якого тепер не має ніхто», – так правдиво, щемно пише сучасний автор про дитинство та юність цілого покоління  середини-кінця ХХ ст. І багато хто  впізнає себе в цих напрочуд затишних, гамірних, вуличних, родинних історіях, від яких віє теплим спогадом.

Винничук, Юрій Павлович.

Збитошна пора  : [автобіограф. оповід.] / Ю. П. Винничук. - Львів : Апріорі, 2020. - 244 с.

До книжки  увійшли переважно автобіографічні оповідання автора, в яких багато гумору та веселих пригод. Окрему рубрику складають любовні історії, які траплялися з автором в різний час.

Читайте і згадуєте своє дитинство!