ЛІТЕРАТУРНИЙ САМІТНИК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРОЗИ

«– Ти куди? – мовчки закричав він. – Я ж люблю тебе. Тільки не вірю, що мене, такого, можна полюбити справді.

Але з горла рвалося нерозбірливе шипіння, ніби хтось дужий, нахабний перетис борлак сталевими пальцями і душив, не даючи мовити й слова.

Він  – лебідь. Він уже набрався сили, наковтався принижень, чужих хлібних подаянь, уже настав той день, коли він мав уперше злетіти над маленьким провінційним болітцем. Показати всім його водоплаваючим мешканцям розмах своїх  білосніжних крил, злетівши над дрібним світом.

Але коли побіг він поверхнею, змахнув крильми, то відчув, що не несуть вони його, надто крильця недорозвинуті, куці – не лебедині,  а качині. Не засурмив він довгим горлом свою переможну лебедину пісню, вирушаючи на останній бій з темною хмарою, – пролопотів по воді, стомився і згас, бо темна болотяна сила налипла на його лапки, прикувала до землі, скрутила горло – й вилетів звідти пшик. Не став він лебедем, прекрасним, вільним птахом, а так і лишився назавжди домашнім, свійським хлопцем, не здатним до польотів…»

                    Валентин Тарнавський, уривок із повісті «Нуль».

«…його творчість дивує й викликає повагу. Якби українська проза  пішла за Валентином Тарнавським, то зайняла б таку нішу в сучасній європейській літературі, яку завдяки  Патрику Зюскінду і Бернгарду Шлінку сьогодні займає німецька проза», – зі слів Володимира Даниленка, українського письменника.

                             Присвята до 70 річчя від дня народження.

Валентин Тарнавський  народився  9 квітня 1951 року в місті Заставні Чернівецької області. Його батько був редактором районної газети, а мати – бібліотекарем. З дитинства Валентин багато читав і мріяв бути письменником. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету.

1982–1990 – працював у видавництві «Радянський письменник». Ці роки були творчим злетом автора. Вийшла книжка повістей і оповідань «Міські мотиви», яка засвідчила, що в українській літературі з’явився яскравий письменник з досі неіснуючою естетикою. В антології повістей «Обличчям до вікна» надруковано повість  В. Тарнавського «Нуль». За  гостросюжетну фантастичну книжку «Порожній п’єдестал» письменника удостоїли літературної премії імені Андрія Головка. 2003-го побачив світ останній роман  «Матріополь». До кінця життя він працював над романом «Меценат», що залишився незавершеним, і який не хотів нікому показувати.

Із післямови Володимира Даниленка до книги «Порцеляновий острів»: «Як усі літературні самітники, обходив стороною літературні збіговиська, тому навколо нього утворилася стіна мовчання. Про письменника не говорили в літературних колах і не писали критики. Хоча творчість Валентина Тарнавського високо оцінювали в публікаціях Володимир Дрозд, Іван Дзюба, Володимир Яворівський…

      Перлиною творчості письменника є повість «Дисертація». У ній в яскравій художній формі розкривається думка, що цивілізація та соціальні умови виживання зіпсували людину, відірвавши її від первісної природи, яка заклала в людині духовність і чистоту. І тому повернення до своєї природності – це повернення до себе, до своєї первісної духовності й чистоти».

Життєвий шлях письменника обірвався 30 червня 2008 року.

Валентин Тарнавський став одним із основоположників сучасної прозової урбаністичної естетики, на якій виросло покоління 80-90-х років. Та сучасний читач не досить добре знайомий із цим автором, який потребує вдумливого прочитання.

Друковані видання яскравого представника української літератури Буковинської землі є у фондах відділу абонемента та чекають читачів.

Тарнавський, Валентин Володимирович. 

Порожній п'єдестал : роман / В. В. Тарнавський. - Київ : Рад. письм., 1990. - 428 с.

Гостросюжетний фантастичний роман розповідає про таємничу “залізну голову”, виплавлену простим сільським ковалем Іваном у дідовій домниці, героїчну боротьбу за долю цього відкриття у бюрократичному “НДІ фундаментальних проблем народної творчості”, розташованому на Лисій горі, де розгортається віковічний конфлікт між застійною “нечистою силою” в науці та справжнім талантом.

Тарнавський, Валентин. 

Порцеляновий острів:  повісті, оповідання / В. Тарнавський ; упор. В. Даниленко. - К. : Преса України, 2013. - 416 с. 

До книжки увійшли повісті «Дисертація», «Нуль», оповідання «Дерево життя», «Супермен», «Алібаба» та інші. Це зібрання кращих творів письменника, які зробили відчутний вплив на естетичні пошуки найбільш глибоких прозаїків з багатої на імена когорти вісімдесятників.

Тарнавський, В. В. 

Матріополь: фантастичний роман / В.В.Тарнавський. - К. : Укр. письм., 2003. - 240 с. - (Проза. XXI).

Фантастичний роман. Матріополь – держава-острів, де немає місця чоловікам. Винятково жіноче суспільство, яким правлять Музи на чолі з божественною Ейдос, вповні задоволене, бо панують тут рівність, свобода і щастя, адже всі володіють всім і ніхто не володіє нічим.

Тільки чому ж хочеться втікати від того щастя світ за очі? Тиранія, рабське, розплановане до дрібничок, існування без бажань, без емоцій, без почуттів (за все турбується держава!) породжують безглузді, звироднілі фантазії, змушуючи забути те, що накладено природою, – милосердя, материнство, кохання…

Володимир Даниленко зазначає: «Серед недооцінених, загублених, забутих та напівзабутих письменників Тарнавський найбільше заслуговує на повернення до активного літературного обігу. Він був предтечею інформаційної цивілізації. Його творчість органічно поєднала кращі традиції української та європейської прози кінця минулого століття».