Коло з гострими кутами // «Оскар» Людмили Охріменко

Новий роман із багатозначною назвою «Оскар» (2022), написаний сучасною українською письменницею й волонтеркою Людмилою Охріменко, отримав спеціальну відзнаку міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» як найкращий роман на воєнну тематику 2021 року.

«…учитель носив своє минуле в своїх очах, і воно палало там, як вогонь у храмі. Щоб вогонь не згасав, він підкидав туди шматки свого серця»

Грегорі Девід Робертс, «Шантарам»

Цими рядками «починається» твір. Я не одразу зрозуміла їх, але зберегла у пам’яті. Є речі, для усвідомлення яких потрібно пройти весь шлях – і лише тоді те, що на поверхні, набуде значення.

Охріменко Л.
Оскар / Людмила Охріменко. – 2-ге вид., вип. і доп. – Житомир : ТОВ «Видавничий дім «Бук-Друк»», 2022. – 220 с.

У книзі йдеться про долю кримського татарина – українського офіцера-розвідника, який на початку 2015 року потрапив у полон до окупантів, що оточили його будинок у Донецьку. Прагнучи врятувати дружину, він добровільно здався. Головного героя, чиїм позивним і «названий» роман, звати Руслан (ім’я тюрксько-перського походження, у перекладі означає «лев»; письменниця наголошує, збіги з реальними іменами випадкові).

Увесь твір зітканий із менших та більших голок, що боляче вриваються під шкіру, виштурхуючи зі звичного ритму життя – ця книжка перекидає читача в сірі вогкі підвали окупованого міста, із натурною точністю вимальовує божевільні садистські гримаси колаборантів, росіян та інших нелюдів, подроблює кістки, залишає незагоєні шрами. Незважаючи на те, що авторка мала намір зробити текст легшим, ніж тему, – читається боляче. Саме тому на думку й спала назва «Коло з гострими кутами»: коли життєвий простір звужується до розміру власного серця й розуму, а звичний – нехай і без того жорстокий світ загартованого воєнним досвідом чоловіка – вироджується остаточно, скидання масок і встромляння заліза неуникне. Гостросюжетність і динамічність не залишає простору, щоб перевести подих: це постійно стиснутий і напружений м’яз, що пульсує в кінцівках чи ребрах під час тривалого бігу в стані афекту.

Оскар – природжений воїн-месник, але разом з тим і людина, яка прагне розуміння. Він перебуває в межах особистих категорій ВІРИ (у…) та ДОВІРИ (до…), керуючись якими, обирає найкращі шляхи, щоб не схибити на слизькій і небезпечній дорозі до свободи. Його особиста свобода є лише одним із чинників свободи загальноукраїнської. Як зауважив німецький публіцист і письменник Людвіг Берне (1786–1837), «Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива – лише для себе». Головний герой, однозначно, людина справедлива.

У романі фактично немає прийомів з бойових фільмів або мелодрам. В основі «Оскара» – реальна розповідь про воїна, якому довелось подолати весь шлях фізичних та моральних тортурів, зраду й зречення з боку своїх, втрати. Це особиста та професійна біографія героя, що вижив; історія чоловіка, який, попри все, не лише вистояв, але й вчинив гідну помсту; історія мусульманина, чиїм особистим обов’язком став захист рідного міста та країни. До того ж – це твір про людину в людині та про людину в вирі воєнних подій, про всеохопне антигуманне жахіття принесеного загарбниками існування, про цілеспрямоване бажання бути господарем власного життя і дому. Втративши все, він зміг не лише встояти, але й зберегти в серці жагу до життя, нестримне прагнення бачити світло навіть у найтемніших катівнях... 

Нагадаю, що презентація "Оскара" та творча зустріч з авторкою відбулась у стінах ЧОУНБ імені Михайла Івасюка 24 серпня 2022 року. Цю та інші книжки письменниці можна взяти в фондах відділу абонемента.

Марина Горбатюк