понеділок, 22 серпня 2022 р.

ПРО дискусію "Мистецтво під час війни (?)"

21 серпня у тренінговому центрі ЧОУНБ імені Михайла Івасюка було проведено дискусію «Мистецтво під час війни (?)». Захід модерували бібліотекарка відділу абонемента Марина Горбатюк та поетеса, літературознавиця Інґа Кейван.

Учасники обговорювали актуальні проблеми, що виникли в українському культурному просторі після 2014 року. Зокрема порушили такі теми:

☝  Де межа введення воєнної тематики в мистецтво та літературу
☝  Письменники-воїни, письменники-невоїни, неписьменники-воїни (поетичні й прозові рефлексії на Першу світову війну найшвидше створили безпосередні учасники бойових дій, 18-20-річні юнаки «втраченого покоління», як їх згодом назвали).
☝  Які зміни вже відбулися у нашій мові та літературі?
«Хроніки» (літописи війни) як особливий різновид художньої(?) літератури.
☝  Емоція чи рефлексія?

Також звернули увагу і на те, для кого ж створене «мистецтво воєнного часу»: для поколінь сучасників чи наступників (як закріплення досвіду, пересторога тощо)? Із пошуком відповіді на це запитання пов’язана проблема загальнолюдської універсальності, навіть канонічності. Наразі складно визначити, яким має бути, наприклад, текст або фільм про російсько-українську війну, щоб він став класикою і залишився актуальним не лише для українців.

Митці все ще перебувають в стані емоційного напруження, адже й війна досі триває. Учасники дійшли до висновку, що прагматичне ставлення до подій, холодний розум та можливість аналізувати й описувати травматичні події, з огляду на досвід різних (зокрема й нашого) народів, з’являються лише ПІСЛЯ її завершення. Необхідна дистанція та час для осмислення. Починаючи з 2014 року українська література відчутно змінилась: відбувся масовий прихід людей, які, можливо, за інших обставин не почали б писати; з’явились нові літературні архетипи героїв + поглибилось розуміння архетипного ворога (особливо – внутрішнього).

Учасники у двох групах працювали над визначенням за і проти «введення» теми війни у мистецтво – це й стало червоною ниткою всього полілогу-дискусії. Кожна група обрала з десяток аргументів на підтвердження запропонованої для роботи тези.

Зрештою, як казала польська художниця й письменниця Яніна Іпохорська, «дискусія можлива лише між людьми з однаковими поглядами».


Немає коментарів:

Дописати коментар