Книжки про книжки

Ми підготували невелику добірку романів про те, як книги можуть вплинути на людське життя. Згадані у дописі видання надійшли від Українського інституту книги (за програмою поповнення бібліотечних фондів) зовсім нещодавно, тож радимо звернути увагу на новинки.

Гейг, Метт.

Опівнічна бібліотека  / М. Гейг ; пер. з англ. Г. Яновської ; за ред. Р. Трифонова. – Харкiв : Жорж, 2021. – 416 с.

Десь між життям і смертю існує бібліотека з незліченною кількістю книжок. Кожна з них – це історія паралельної реальності. В одній книзі викладена історія вашого життя; в інших – історії життів, які ви могли б прожити, якби в певний момент наважилися щось змінити. Уявіть, що у вас з’явилася можливість піти в таку бібліотеку і переглянути всі варіанти… Головна героїня – одна з тих, хто отримав такий шанс.

Нора Сід – типова (навіть стереотипна) невпевнена у собі жінка за 30. Працює в магазині музичних інструментів, живе з котом у занедбаній квартирі. Вона скептично ставиться до змін – навіщо пробувати, якщо все одно нічого не вдасться? Жінка ще не здогадується, що звична сталість незабаром буде порушена…

Сельська Марґіт

Її звільняють з роботи, до того ж раптово помирає улюблений кіт – Нора усвідомлює: тепер нема за що триматися у цьому остогидлому, несправедливому світі, тож вирішує вчинити самогубство і випиває надто багато таблеток. Далі починається найцікавіше: вона не помирає, а опиняється в Опівнічній бібліотеці. Обираючи книжки, головна героїня проживає альтернативні версії своїх життів – ті, в яких зробила інший вибір: стала науковицею, спортсменкою, рок-зіркою, вірною дружиною… Та чи кращі вони?

Кому читати?

1. Шанувальникам книг на тему «А що було б, якби…».

2. Шанувальникам фільму «Пан Ніхто».

3. Шанувальникам легких книг з хорошою філософією. 

Кому не читати?

1. Фанатам хитро закручених, гостросюжетних історій.

2. Тим, кого дратують сюжеті дірки.

3. Тим, хто не любить депресивних героїнь (поради В. Гнипи).

 

Зузак, Маркус.

Крадійка книжок : роман / М. Зузак ; пер. з англ. Н. Гоїн ; іл. Т. Вайт. – Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2021. – 416 с.

Востаннє.

Це багряне небо…

Що ж сталося, чому крадійка книжок стояла навколішки і вила, зусібіч оточена купою безглуздих, запилюжених, обпалених рукотворних уламків?

За кілька років до того усе почалося зі снігу.

Час настав. Для когось.

Маркус Зузак

«Крадійка книжок» (англ. «The Book Thief», 2005) – роман австралійського письменника Маркуса Зузака. Екранізований 2013 року за участі британського режисера Браяна Персиваля. «Крадійка книжок» – книжка гіркого відчаю, неможливості змінити ситуацію, книжка боротьби та втрат, книжка про силу слів. Тут – розповідь про Голокост, вплив тоталітарного режиму Гітлера на людей, про Другу світову війну і про книги. Твір торкається загальнолюдських тем дружби, кохання, сім'ї, милосердя. Головною героїнею є дев'ятирічна дівчинка Лізель Мемінгер. Прийомні батьки – Ганс та Роза Губерманни, сусід та шкільний друг Руді, єврей Макс Вандербург – люди, які населяють її світ і впливають на світогляд. Тут немає «поганих» героїв. Це звичайні люди, які люблять, кохають, дружать, брешуть, сваряться, кричать, вибачають і просять вибачення, відчувають страх. Кожен з них щось краде: їжу, час, книги. Абстрактне зло – Гітлер. Його ненавидять, бояться, але й наслідують. Він існує поза сюжетом.

Смерть (чоловічого роду!) усе бачить, знає минуле й майбутнє. Дещо іронічно, адже саме він розказує нам цю моторошну історію.  

«Досить зазначити, що одного дня я привітно схилюся над вами. На моїх руках спочине ваша душа. На моєму плечі влаштується якийсь колір. Я обережно віднесу вас»

Смерть оповідає про Лізель, про її книгу – такий собі крадій чужої книги життя; він висловлює свій погляд на світ; у нього немає жалощів до людей. Смерть просто виконує свою роботу – не любить «гратися» у загадки. Письменник почав роман розповіддю про майбутнє, але про долю героїв ми довідаємося саме від Смерті. Оповідач заглядає у космічні глибини людського існування. Він змушує задуматись над тим, що відбувається не тільки в книзі, а й у житті.
Події відбуваються в нацистській Німеччині, починаючи з січня 1939 року. Простір, в якому живе героїня – Молькінг – маленьке містечко. Більший простір – це вся Німеччина. Смерть розкриває ще один топос – космічний, уселюдський. Міфічний простір – світ потойбічний, це Небо, куди Смерть відносить померлих.

Уперше Смерть побачив Лізель, коли прийшов забрати душу її молодшого брата. Він став свідком крадіжки першої книги і зацікавився долею дівчинки. Оповідач приходив до будинку, де, ризикуючи життям, родина переховувала єврея. Він слухав, як Лізель читала книжки під час бомбардувань. Смерть завжди був поруч. Під час останньої зустрічі він розкриє крадійці книжок свою найбільшу таємницю...

Колґан, Дженні.

Маленька книгарня щастя : роман / Д. Колґан ; пер. з англ. О. Сандига. – Київ : Рідна мова, 2021. – 344 с.

Просто дій. Хоч щось роби. Можна помилитися, а тоді виправити помилку. Але якщо нічого не робити, то й виправляти буде нічого. І залишиться тільки шкодувати, що так промандрувала життя.

Дженні Колган, «Маленька книгарня щастя»

Бібліотеку, в якій багато років працювала Ніна, розформовують. Дівчина втрачає улюблену роботу, яка вже давно стала сенсом її життя, адже героїня не уявляє себе без книжок. Що робити? Боротися за місце під сонцем, напитуючи вакансії бібліотекаря в натовпі таких самих шукачів? А може, набратися сміливості та нарешті спробувати втілити давню мрію – відкрити власну пересувну книгарню? І можливо, десь за рогом на Ніну чекають нова домівка, нові друзі та навіть кохання всього її життя… Разом із героїнею роману Дженні Колґан «Маленька книгарня щастя» читач порине в надзвичайну атмосферу щоденних змін, знайомств і свят, яких, здавалося, годі було сподіватися в маленькому шотландському містечку.

P.S. Мене, до речі, дуже розважило звернення авторки до читачів (замість передмови). Думаю, книголюби оцінять! Чи вже оцінили. Письменниця розповідає про місця, у яких мала досвід читання: пляж, ванна, лікарня тощо. Вона пропонує кілька варіантів, перелік може доповнити кожен охочий! Раджу звернути увагу на книжку, якщо потребуєте «розвантаження» або «перезавантаження».

Бажаємо натхненного читання! Як казав Вольтер, «нумо читати й танцювати; ці дві розваги ніколи не завадять світу».

Бережіть себе)