Історія України в життєписах

 Від Українського інституту книги за програмою поповнення бібліотечних фондів до відділу абонемента надійшли нові видання із серії «Знамениті українці» та «Справжні герої». Пропонуємо вашій увазі добірку біографічних книжок.

Нагорна, Олена.

Георгій Нарбут / О. Нагорна ; худож.-оформ. О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків : Фоліо, 2021. – 128 с.

 Геогій Нарбут (1886–1920) – один із найвизначніших українських графіків та художників-ілюстраторів першої половини ХХ ст. 

Вважають, що саме він започаткував вітчизняну шрифтову школу, зробив проєкт герба та печатки Української держави, популяризував тризуб як основний національний знак, став професором-засновником і першим ректором Української Академії мистецтв. 

Одна з його найвідоміших робіт – «Українська абетка». Її називають взірцем нашої графіки. Ще за життя митець став орієнтиром у виробленні стилю для багатьох сучасників. Нині його шрифти використовують графічні дизайнери усього світу.

Неординарний, яскравий Нарбут був магнітом мистецького Києва початку ХХ ст.: справжнім майстром перформансу, відчайдушним модником та неперевершеним стилістом своїх робіт і свого, хоча й короткого, але такого яскравого життя.

Коляда, Ігор Анатолійович.

Ігор Сікорський / І. А. Коляда ; худож.-оформ. О. А. Гугалова-Мєшкова. –Харків : Фоліо, 2021. – 128 с.

Весь перебіг історії та трагічний досвід нашого часу свідчать, що людський інтелект і передова наука нездатні визнати і безсилі протистояти зловісній небезпеці духовного зла, а наукові відкриття та інженерні винаходи можуть стати слугами зла, допомагаючи поширювати брехню, страх, ненависть і вбивство в безпрецедентних масштабах.

І. Сікорський

Ігор Сікорський (1889–1972) – авіаконструктор, пілот, «батько світового гвинтокрилобудування», вчений та філософ. Народжений стати відкривачем Неба, з молодих літ Ігор Сікорський мріяв підкорити висоту. Хлопчик зачитувався науково-фантастичним романом «Робур-завойовник» («Robur le Conquérant»; 1886) Жуля Верна і захопливо ширяв над світом на витвореному уявою французького письменника багатомоторному апараті “Альбатрос”, схожому на ґелікоптер. Долаючи у літературній колізії численні перешкоди, капітан Робур не лише демонстрував переваги власного літального апарата над усіма аеростатами світу, а й зазнав тріумфу технічного генія.

«Ілля Муромець», розроблений І. Сікорським – найкращий літак Першої світової війни, він став прообразом пасажирської та стратегічної бомбардувальної авіації. Уже в 22 роки підкорив Європу власними винаходами. Навчався, працював у Парижі та Києві, згодом емігрував до США. Машинам фірми Сікорського належала більшість світових рекордів.  

Посвідчення пілота

«А тепер, високоповажні громадяни, – про моє духовне обличчя. Перед вами інженер, моральні якості якого не поступаються фізичним. Я нічого й нікого не боюся і володію сильною волею, яка ще жодного разу не підкорилася волі іншого. Якщо я поставлю собі будь-яку мету, навіть спільні зусилля всієї Америки, всього світу не завадять її досягти. Якщо мене полонить якась ідея, я вимагаю, аби всі її поділяли, і терпіти не можу, коли мені суперечать», – писав авіаконструктор про себе.

Климончук, Оксана.

Любомир Гузар / О. Климончук ; передм. В. Є. Єленського. – Харків : Фоліо, 2020. – 128 с.

Блаженніший Любомир Гузар (1933–2017) – український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви (очолював упродовж 10 років, за цей час переніс осередок зі Львова до Києва). У 2005 р. був одним із кандидатів на ватиканський престол. Став першим главою в історії УГКЦ, який добровільно зрікся своїх повноважень. Ще за життя його визнали великим, проте ніяким мірилом, не можна осягнути вплив Блаженнішого Любомира на порозуміння між християнами. Віктор Єленський зауважує: «Це була Велич, до якої можна було доторкнутися. Яка вміла слухати ще краще, ніж говорити. З непідробною щирістю цікавитися людьми, ідеями, подіями, книгами. Розповідати про священне не пафосно і запалювати неголосно й розважливо».

Л. Гузар діяв і мислив дуже широко – у полі його зору перебували не лише церковні проблеми. Він уважно вдивлявся в глобальні процеси сучасності, стежив за дискусіями про майбутнє нашої планети. Благоустрій Батьківщини, нашої спільної домівки, вбачав у «дільності»: «Якщо б в Україні сьогодні кожний із нас замислився і сказав, що від цього моменту буде старатися робити тільки те, що корисне, що добре для мене, для ближніх, для мого народу, – ми були б найщасливішою державою, найщасливішим народом на земній кулі. Нас не може зробити щасливішим ніхто інший, а лише кожний з нас зокрема і всі ми разом».

 

Бура, Дар'я Миколаївна.

Віталій Марків / Д. М. Бура ; худож.-оформ. Є. В. Вдовиченко. – Харків : Фоліо, 2021. – 158 с.

 Це судять не мене – це судять Україну!

Віталій Марків

Віталій Марків (нар. 1989) залишив спокійне життя в Італії і повернувся додому, щоб боронити свою країну. Він був одним із перших добровольців, служив у Першому батальйоні Національної гвардії України ім. Кульчицького, з яким згодом підписав контракт. Брав участь у боях під Слов'янськом навесні 2014 року.

2017 року поїхав до Італії, щоб відвідати матір. 30 червня 2017 року в аеропорту Болоньї італійська поліція заарештувала Маркова за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі разом із його російським колегою Андрієм Мироновим. Заступник генпрокурора України Євген Єнін повідомив, що Роккеллі відвідав так звану «сіру зону» без погодження цього візиту з офіційною владою України. 

Три роки Марків перебував за гратами в Італії. У листопаді 2020 року, після вивчення додаткових матеріалів, наданих захистом, суд присяжних повністю виправдав Віталія. 3 листопада він повернувся в Україну.  

.