Що ми святкуємо 14 жовтня?

14 жовтня – велике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Символічно, що воно збігається з Днем українського козацтва, Днем створення УПА та Днем захисників і захисниць України.

Димитрій (Тупало)

Існують різні припущення щодо походження першого свята. Одним із варіпнтів є легенда з сарацинами у переказі Димитрія, митрополита Ростовського (в миру Данило Тупало; 1651–1709).

 910 року за імператора Льва Мудрого та патріарха Макарія Візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами, Константинополю загрожувала небезпека. Того року, чотирнадцятого жовтня – а це була неділя – під час всеношної Влахернський храм переповнювали віряни. Один із них – святий Андрій-юродивий (слов’янин, який потрапив у молодості до полону, був проданий у рабство місцевому жителю Феогносту) – о четвертій ночі здійняв очі на небо і побачив Богородицю, яка йшла повітрям у сяйві світла, оточена янголами та святими. Димитрій Ростовський розповідає такі подробиці про чудесне явлення:

„Коли св. Андрій з Єпіфанієм споглядали це чудове бачення, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Свою Боговиднеє й Пречистеє обличчя. Закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за стоявший народ. Після закінчення молитви, зняла з Себе сяюче на зразок блискавки — велике й страшне покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім стоявшим народом. Здивовані мужі досить довгий час дивилися на розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки «славу Господню». Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать тим, хто був там”.

На Русі свято впровадили одразу після хрещення, хоча особливе шанування Покрови Богородиці починається із ХІІ століття: у 1036 році князь Ярослав Мудрий розбив печенігів, на знак подяки він звів храм Благовіщення на Золотих Воротах, а у 1037 році віддав руський народ під опіку Божої матері. З того часу українці й вважають святу своєю захисницею, заступницею від кривд та гонінь, помічницею в боротьбі за правду. Не один раз Богородиця оберігала нас від лихої загибелі – і ми встояли. У цей день, як уже було сказано, відзначаємо й інші  важливі свята: День українського козацтва, День створення УПА та День захисників і захисниць України.

Усі вони тісно пов’язані з першим: у козаків на Покрову відбувалася Велика рада, на якій обирали гетьмана. До того ж ікону Богородиці з омофором мали в кожному курені. Та й головна церква на Січі завжди – на честь покрови, адже Божа Матір оберігала  козаків на всіх їхніх шляхах. День українського козацтва вперше святкували в 1999 році.

Ікона "Козацька Покрова"

Спадкоємцями козацької звитяги стали усі наступні покоління борців за незалежність України. Особливо багатим на вирішальні у долі нашої нації події був початок ХХ століття: утворення політичних партій; Перша світова війна; російський переворот і революції; українська революція за ініціативи поступовців; створення Української Центральної ради, головою якої заочно було обрано Михайла Грушевського; Радянська окупація нашої країни та багато різного. Вже у середині ХХ століття особливо активним було військово-політичне формування – Українська повстанська армія, яка діяла на території України та за її межами впродовж 1942–1956 років. Членами організації були переважно молоді люди, середній вік яких становив 18–22 роки. У 1947 р. УПА проголосила Покрову своїм офіційним святом. 

Таку листівку із закликом відзначати свято УПА 

на Покрову поширювали в 1947 р.

До речі, у деяких джерелах стверджують, що формування було утворене саме у цей день – 14 жовтня 1942 року. Але невідомо, наскільки інформація правдива, оскільки не все аж так однозначно у цьому питанні.

У зв’язку із війною на Сході, що станом на сьогодні триває уже сім років, у 2014 році було впроваджено День захисника України, який кілька місяців тому перейменували на День захисників і захисниць України. 

Так, на законодавчому рівні було окреслено внесок жінок у боротьбі за територіальну цілісність нашої держави. Раніше знане з радянських часів свято «Дня Радянської армії і військово-морського флоту» відзначали 23 лютого; за років  незалежности впродовж кількох десятиліть воно називалося Днем захисника Вітчизни і було логічним продовженням історичної традиції цього святкування. Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:

«В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!». З нагоди прийдешнього святкування відділ абонемента презентував виставку під назвою «Козацька слава: з давнини до сьогодення», на ній представлені різні за жанром та тематикою книжки, у яких описано події, починаючи з часів Козаччини і донині. Тут є художні видання на будь-який читацький смак: починаючи від гостросюжетних історичних романів, автобіографічних творів, сучасних воєнних прифронтових щоденників і шпитальних нотаток, завершуючи далеко «невоєнним», на нашу думку, родом літератури – лірикою.  Дізнатися більше  про добу козацтва допоможуть: повість «Тарас Бульба» М. Гоголя; роман  «Запорожці» І. Нечуя-Левицького, історичні повісті та оповідання Адріана Кащенка, зібрані у книгах «Над козацьким перелогом» та «Історичні оповідання»; роман «Яса» Юрія Мушкетика, роман «Журавлиний крик» Романа Іваничука, роман-есе «Трагедія гетьмана Мазепи» Валентина Чемериса, трилогія «Запороги» Віталія Рогожі та інші книжки, які можна взяти у нашому відділі. Про УПА та повстанський рух у ХХ столітті написано більше сучасними авторами, бо ця тема в Радянському Союзі була під суворою забороною. Це такі твори, як тетралогія «Вогненні стовпи» Романа Іваничука, присвячена пам’яті його брата Євгена – учасника боїв УПА, романи «Червоний», «Чорний ліс» Андрія Кокотюхи, «Троща» В. Шкляра тощо. Починаючи з 2014 року українська література активно поповнюється творами на злободенну тематику російсько-української війни, зокрема у фондах відділу абонемента є такі книжки: «Іловайський щоденник» Романа Зіненка; роман «Східний синдром» Юлії Ілюхи; роман-бестселер «Аеропорт» Сергія Лойка; спогади родин померлих воїнів, вміщені у тритомнику Ірини Вовк «На щиті»; щоденник Майдану та війни Андрія Куркова; публіцистичне дослідження Макса Кідрука, вміщене у книжці «Небратні»; п’єса «Хлібне перемир’я» С. Жадана та багато інших.

Принагідно хочемо нагадати про відео, яке минулоріч підготували працівники відділу абонемента. Покликання: Покрова – свято української звитяги

Бажаємо вам завжди мирного неба над головою! Гарних вихідних!