«ПОЧУТИ СЕБЕ УКРАЇНЦЯМИ». Національне питання у долі Сергія Жадана

У тебе немає, малий, ні спадщини, ні країни,

і всі твої друзі, малий, згоратимуть, мов комети.

Блукатимете, як цигани, зникнете, як караїми.

Раз усе вже прогнило, пробуй хоча б нормально померти.

                              С. Жадан

Сьогодні поговоримо про політичні погляди відомого українського поета, прозаїка, перекладача, есеїста, організатора літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перформансів та акцій громадянської непокори. Йдеться про Сергія Жадана. Це останній, сьомий, допис у межах щотижневого проєкту «Почути себе українцями». Пам’ятаю, рік тому спала на думку ідея написати принаймні поверхневі (оглядові) тексти про громадянську, політичну позицію вітчизняних письменників. А на додачу спробувати «оживити» класиків. Так сталося, що усім, про кого я писала дотепер, пощастило (?) опинитися в сучасній шкільній програмі. 

Принаймні моє покоління вивчало їхню творчість.

Політику, до речі, ніколи не любила. Вона завжди видавалася брудною, несправедливою і НЕ-людиноцентричною (хоча, радше НЕ-народоцентричною). Тікати нікуди, як то кажуть. С. Жадан зауважив:

«Не слід боятись цікавитись політикою. Куди гірше – дозволяти використовувати себе політикам, чиєю діяльністю ти навіть не цікавишся».

Першою цеглиною проєкту, його фундаментом став допис про І. Франка. Я не обирала про кого писати, всі письменники «приходили» спонтанно. І якщо з ХІХ–ХХ століттям ще більш-менш зрозуміло, то обрати когось із сучасників було доволі складно. Зрештою, позиція Сергія Жадана заслуговує на увагу

Згадаємо деякі значущі біографічні моменти. Народився 23 серпня 1974 р. у м. Старобільськ (на Луганщині) в українськомовній сім’ї. 

С. Жадан у дитинстві

У часи Перебудови поширював у рідному містечку рухівські газети, національну символіку. Вступив до Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди на факультет українсько-німецької філології. У 1996–1999 роках навчався в аспірантурі цього ж університету. Дисертацію присвятив українському футуризму («Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка», 2000 р.).

Під час Помаранчевої революції був комендантом наметового містечка у Харкові. С. Жадан неодноразово висловлював симпатії до анархістів. Його книжка «Anarchy in the Ukr» розпочинається такою цитатою з пісні британського панк-рок гурту «Sex Pistols»:

I am an anarchist

I am an anarchist

Don’t know what I want

But I know how to get it

I wanna destroy passerby

Cause I

Wanna be

Anarchy

No dogs body

Назва цієї пісні визначила назву книжки С. Жадана: «Anarchy In The UK» + 1 літера «r» всередині останнього слова, – і значення докорінно змінюється.  Жадан пише саме про українську анархію. Письменник задумував створити цикл подорожніх нарисів, присвячених місцям бойової слави Нестора Махна. Зрештою, твір став сагою про втрачене – рокенрольне –  покоління, на чию долю  випали геополітичні зміни кінця ХХ – початку ХХІ століття. Останній розділ був дописаний кілька років тому, коли на Сході уже тривала війна. Атмосфера відвіданих автором міст знову просякнута війною. Так само, як у часи Н. Махна. Чи зможуть герої знайти відповідь на запитання про те, що таке воля-свобода-анархія? І чи є межа між ними?

Ця влада посилює в мені любов до холодної зброї.

Ця держава позбавляє мене почуття вітчизни.

 

Країна, в якій виживання вважають талантом,

де вся твоя біографія – список боргів і трупів,

називає мене тепер злісно вбивцею і симулянтом,

опитує свідків, які вціліли, шукає рештки отрути.

С. Жадан, «Вогнепальні й ножові»

С. Жадан відомий активним проявом громадянської позиції. Він є одним із найбільш авторитетних та «почутих» українських авторів, багато хто сприймає письменника, як «голос Сходу»:

Ну справді, хто б сьогодні міг заборонити письменнику писати на ту чи іншу тему? Хто б міг заборонити комусь співати ті чи інші пісні? Кому це в принципі може прийти до голови? Фантастичний час виключеності зі сфери прискіпливої уваги, відсутність «компетентних органів» як таких. Пиши свої «1984» чи «Вальдшнепи» й нічим не переймайся. Якщо зможеш, звісно, чимось себе при цьому прогодувати (С. Жадан).

Любов до України він доводить насамперед власними вчинками. Чомусь згадала такі слова знакового для мене І. Франка: «Я можу здригатися, можу тихо проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням» («Дещо про себе самого»).

С. Жадан має сміливість будувати державу власноруч, крок за кроком. Він брав активну участь у харківському Євромайдані. Постраждав під час захисту будівлі Харківської облдержадміністрації.

Проросійськи налаштовані учасники чинили самосуд над активістами Євромайдану. У результаті постраждали 97 осіб, серед них зі струсом мозку та розсіченням голови був і С. Жадан. З початку російсько-української війни надавав волонтерську допомогу ЗСУ, започаткував проєкт «Схід читає». Письменник часто буває у зоні бойових дій. Правду кажуть, що про війну знають лише ті, хто на ній побував. В одному з інтерв’ю на платформі «Укрінформ» зазначив: «Війна – це не весело, це не пригода. Війна це велика біда, велика трагедія.  Це не дає натхнення. Це прибиває – коли бачиш смерть, коли бачиш наших хлопців, які там стоять віч-на-віч зі смертю.

Коли знаходишся там, стає зрозуміло, що це надовго. Тому що запущена величезна машина, яку буде дуже важко зупинити. І все там відновити теж буде надзвичайно складно. Але це потрібно робити. Ми просто на це приречені. Бо це наша країна, наше суспільство, це наші співвітчизники. І так чи інакше нам не вдасться від них відгородитися стіною».

Слова, сказані майже шість років тому, залишаються актуальними донині… Повне інтерв’ю можете почитати на сайті «Укрінформ» за покликанням:

Сергій Жадан, ІНТЕРВ'Ю

Політична позиція С. Жадана особливо не до вподоби російській владі. У 2017 році йому заборонили в’їзд до Білорусі, аргументувавши таке рішення тим, що письменник перебуває у російському «чорному списку» через «причетність до терористичної діяльности». Цей випадок спричинив значний резонанс, наступного дня заборону на в’їзд було скасовано. 

С. Жадан вважає, що мистецтво не може існувати врозріз із політичними, соціально-побутовими (тощо) реаліями життя. Ба більше, він зазначає, що мистецтво МАЄ цікавитись політикою:

На моє глибоке переконання мистецтво має цікавитись політикою, загалом – має цікавитись життям. І участь його, мистецтва, в політичному житті, на мою думку, є не лише можливою, але й необхідною. Політика не має, як мені здається, бути закритим клубом для мільйонерів. Політикою мають займатись ті, хто дійсно хоче щось зробити для країни й готовий чимось заради цього пожертвувати. Інша річ, що участь у політичному житті не мала б перетворюватись на обслуговування не дуже чистої й чесної діяльності дивних персонажів, що формують та очолюють списки. А підтримка тієї чи іншої політичної сили не мала б викликати автоматичні закиди в продажності та безпринципності. Політична позиція має бути в кожного. Навіть, перепрошую, в естрадного артиста.

Книжки С. Жадана є у фонді відділу абонемента. Рекомендуємо звернути увагу на такі видання:

 Жадан, Сергій Вікторович.

Anarchy in the Ukr : роман / С. В. Жадан. – Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2014. – 240 с.

 

Жадан, Сергій.

Ворошиловград : роман / С. Жадан ; худож.-оформлювач В. Трубчанінов. – Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2019. – 320 с.

Жадан, С. В.

Ефіопія / С. В. Жадан. – Харків : Фоліо, 2009. – 126 с.

Жадан, Сергій Вікторович.

Інтернат : роман / С. В. Жадан. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2017. – 336 с.

Жадан, Сергій Вікторович.

Хлібне перемир'я : п'єса / С. В. Жадан. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2020. – 128 с.

Приємного читання!

Підготувала Марина Горбатюк.

Використано матеріали з відкритих джерел.