"ЛІТЕРАТУРА НЕЗАЛЕЖНИХ". Книжкова виставка

До Дня Незалежности пропонуємо вашій увазі виставку під назвою  «Література незалежних». Відділ абонемента експонує книжки, які належать перу сучасних українських письменників і вийшли друком упродовж останніх десятиліть, зокрема роман «Інтернат» та п’єсу «Хлібне перемир’я» Сергія Жадана; військовий детектив «Позивний «Бандерас»» Сергія Дзюби, Артемія Кірсанова; збірку есеїв «Точка нуль» Артема Чеха; «Щоденник Майдану та війни» Андрія Куркова тощо. Це маленька частинка наявних у фонді видань, що побачили світ уже за часів незалежної України.

На жаль, упродовж останніх років вшанування цього світлого і радісного Дня оповите національним болем, тінню смутку за тими, хто віддав своє життя заради мирного неба над нашими головами. Майдан та війна на Сході міцно закарбувалися у пам’яті – і література достатньо швидко зреагувала, вписавши трагічні сторінки новітньої історії в книгу буття українського народу. У доросле життя іде перше травмоване війною покоління дітей. Ще ніколи я не була настільки патріоткою, як тоді, коли зрозуміла, що можу прокинутися в чужій країні не з власної волі. Усвідомлення ціни нашої незалежности прийшло в підлітковому віці, коли мені було 12, може, років. Розумію людей, які не люблять читати про війну… Це справді важко та боляче. Але не варто тікати. В епіцентрі революцій і війн перебуває саме людина. Війна в сучасній українській літературі – не стільки про вибухи, скільки про життя героїв на тлі трансформованого, виродженого для них світу. Це про можливість розрізнити «своїх» та «чужих» (а цього вміння дотепер бракує багатьом із нас), про людяність, взаємопідтримку в умовах балансування на межі. Про біль розривання родинних зв’язків, про зародження сили. Про терпіння, про неможливість і небажання терпіти… Про різне. Хто читав – знає.

Отже, хочу детальніше розповісти принаймні про три книжки (раптом вам вдасться побачити серед них щось «своє»):

Жадан, Сергій Вікторович.

Хлібне перемир'я : п'єса / С. В. Жадан. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2020. – 128 с.

Слів не вистачає. Слова першими скінчились. Зламалось усе, всі говорять по-своєму, ніхто нікого не чує, ніхто нікого не розуміє. От і ми.

С. Жадан

Події п’єси відбуваються влітку 2014 року. «Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між людьми та батьками, на історію зради і недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати», – написано в анотації.

 

Курков, Андрій Юрійович.

Щоденник Майдану та Війни/ А. Ю. Курков ; пер. з рос. В. С. Бойка. –Харків : Фоліо, 2018. – 336 с.

Уранці підвозив хлопців до школи. По дорозі Тео запитав: «Тату, а хто був кращий: Сталін чи Ленін?». Я відповів: «Ленін. Тому, що він помер раніше!» Хлопчаки кивнули,відповідь їх задовольнила.

 А. Курков

Це особистий щоденник автора. У ньому зафіксоване життя у Києві та в  Україні до листопада 2014 року, а далі – початок, розвиток Євромайдану, окупація українських територій.

«Щоденник Майдану та війни» – це перевидання книжки «Щоденник Майдану», яка вийшла друком у 2015 році. Нині він доповнений записами про події на Сході, роздумами про війну та окупований Донбас. Був перекладений і опублікований багатьма мовами, зокрема англійською, німецькою, французькою, японською та іншими.

Чапай, Артем.

Дивні люди : поема (рондель) / А. Чапай. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2019. – 304 с.

Українські вчені відтворили неандертальця за ДНК. Він виростає у замаскованому під гаражний кооператив секретному інституті. Щойно герой досягає повноліття – його відпускають у великий світ. В українського неандертальця проблеми із розвитком, інтелект п’ятирічної дитини. Через брак досвіду він постійно втрапляє у різні халепи. Найцікавіше, що головний герой завжди залишається більш людяним, ніж люди, які оточують його на різних етапах становлення.  

До речі, якщо тут є поціновувачі творчости Д. Кіза (зокрема його «Квітів для Елджернона»), вам ця книжка точно сподобається. А. Чапай дає змогу читачеві подивитися на світ очима «неандертальця» (прочитавши «Дивні люди», зрозумієте, чому пишу в лапках). А в неандертальцях усе має бути неандертальське, навіть мова. Головний герой думає і розмовляє жахливим суржиком, який ріже очі, слух. Але згодом звикаєш. Бо є речі важливіші.

Це не вони обзивались, а їхня велика обресивність (агресивність – М. Г.). Я понімаю, що вони просто не розуміли: сапієнс красівий як сапієнс, а неандерталець – як неандерталець. Я думаю, іменно так і сказала б мені ота добра вчителька. 

Якби знала, хто я.

А. Чапай

Гарного читання! 

Матеріал підготувала Марина Горбатюк.