Павло Загребельний «Я, Богдан (Сповідь у славі)»

 

 Наша проза немислима без романів Павла Загребельного. Страшно й подумати, наскільки б вона збідніла, коли б у ній не з’явилося того, що з’явилося з-під пера Загребельного.

О. Сизоненко

 Втішати мене ніхто не може. Навіть сам Господь Бог. Та він і не втішає нікого. В моєму серці вмістилася вся Україна. І воно не витримало. Бо людське. А Боже? У Бога немає серця. І мислі немає. Тільки влада – неосягальна. Та що влада, коли перед тобою – земля велика і народ на ній?

Павло Загребельний «Я, Богдан»

Серед жанрово-стильового розмаїття романістики П. Загребельного особливе місце належить його історичній белетристиці. Увагу читача, відтак популярність, письменник завоював книжками «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві» (за цю дилогію автор отримав Шевченківську премію), «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан».

Його творчість посіла гідне місце у літературному процесі. Варто зважати, що історичний роман 19ЗО–60-х pp., який існував в УРСР, – за деяким винятком – був тематично і стильово обмежений, позначений однобокою класовою оцінкою зображуваного. Доробок П. Загребельного так само, як історичні романи 3. Тулуб, С. Скляренка, Р. Іваничука, І. Білика (імена багатьох інших упродовж багатьох років були невідомими українському читачу), перебувають на одному щаблі. Втім, навіть у творі «Я, Богдан» авторові не вдалось уникнути ідеологічного схвалення «багатовікової дружби між росією та Україною»; попри все, саме він зміг вивести цей жанр зі стану глибокого занепаду, нада­ти йому, наскільки дозволяли суспільно-політичні обстави­ни, правдивої подоби.

Історичні обставини слугують тлом для висвітлення найважливішого – глибин людської душі головних героїв. П. Загребельний писав: «Про сюжет я не думаю ніколи. Головне для роману – людський харак­тер. Візьміть цей характер, штовхайте його поперед себе – сюжет виникне сам по собі». 

Загребельний, Павло Архипович.
Я, Богдан (Сповідь у славі) : роман / П. А. Загребельний ; худож. В. І. Лопата. – Київ : Дніпро, 1983. – 492 с. : іл.

«Я, Богдан» вийшов друком у видавництві «Радянський письменник» (1983) (у 2022 р. виповнюється 40 років від часу написання). Поява цього роману стала значною подією в літературному житті середини 80-х років минулого століття. У творі зображено драматичні роки національно–визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648–1654); тема визвольної війни, возз’єднання України з росією, віддалений показ класового розшарування тогочасного українського суспільства – все це вписувалося в ідеологічні вектори тоталітарної системи. Водночас роман має багато несподіваних ознак модерного твору: наскрізний внутрішній монолог (нове в українській літературі; психологічність забезпечує сповідальний характер оповіді Богдана Хмельницького, який оглядає свій життєвий шлях до і після смерті – «у славі»); не завжди хронологічний виклад подій, вільний рух у часі (спогади в спогадах); відверта полеміка з попередниками й нащадками гетьмана; відчутна дія принципу асоціативного розгортання думки; новий ракурс зображення Хмельницького (він діє, багато думає, осмислює, оцінює події, соратників і ворогів).

В. Марко зазначив: «[Читачів – М. Г.] інтригувала й друга частина назви роману «Сповідь у славі»: у славі не сповідаються, славою насолоджуються. Але услід за Т. Шевченком П. Загребельний устами свого героя порівнює славу з «п’яною дівкою», яка й сама не знає, кому віддасться. Через те в це словосполучення просочується певна оксиморонність, що розхитувало колоніальний дискурс, зафіксований на багатьох сторінках роману, пов’язаний насамперед з оцінкою подій у Переяславі в січні 1654 року».

Сповідь гетьмана ґрунтується на правдивості, щирості, одвертості, на каятті: із відстані смерті гетьман веде «повість свого життя, нічого не втаюючи, тримаючись у всьому істини... Слово і серце злилися в... вмиранні»; згадує все, «розповідаючи і про найсокровенніше». Власне, «найсокровенніше», як пише В. Марко, стосується передусім трагічного кохання до молодої шляхтянки Мотрони, уявні листи, адресовані їй, належать до найкращих сторінок любовної лірики. До «найсокровеннішого» належать також вигадані розмови з колишнім генеральним писарем Самійлом, котрий загинув після битви під Жовтими Водами. Дух Самійла передає сумніви й роздвоєння душі самого Богдана, він являється в найскрутніші моменти життя. П. Загребельному вдалось передати багатовекторність, залишити простір для аналізу – автор зобразив головного героя не однозначно-наказово: він дав змогу критичного «прочитання» одного з найпопулярніших у вітчизняній літературі образів, що вперше з’явився на письменницькому обрії в драмі «Милість Божа» (1728 р).

«Я, Богдан» та інші книжки П. Загребельного є у фондах відділу абонемента.
Використано інформацію з відкритих джерел.

Підготувала Марина Горбатюк