Перше заняття у "Школі письменницької майстерности": як це було?

16 лютого в ЧОУНБ імені Михайла Івасюка відбулась перша зустріч учасників новоствореного літклубу. Вступне заняття вирішили присвятити поезії.

"Найвище, чого поет досягає – це надання творові думки. Тлумачення він повинен залишити іншим та майбутньому. Великий твір – це як сон, що попри всю очевидність сам себе не витлумáчує й ніколи не є однорідним" (Карл-Густав Юнґ, трактат "Психологія і поезія").

Як еволюціонувало розуміння мистецтва і слова, починаючи від античної доби? Чому поезія формує фундамент будь-якої літератури? Який період виявився найбільш сприятливим для українських письменників? Чому наш Михайль Семенко у 1921 році голосно заявив, що поезія мертва? Чи є шляхи "оживлення"?

Які типи художніх образів існують? У теоретичній частині порушили ці та інші питання, а відтак спробували знайти відповіді. Ми слухали та цитували Аристотеля, Платона, Горація, Буало, Дідро, Лессінга, Канта, Фройда, Юнґа, Йогансена, Семенка... Для того, щоб стати хорошим письменником, потрібно знати й читати інших: недарма на цьому наголошують найвидатніші літератори. Кожен присутній мав змогу особисто переконатись, наскільки відрізняється розуміння мистецтва та літератури на різних етапах розвитку людства.

На початку заняття учасники записали свої думки про поезію: хтось цитував рядки з віршів, хтось спробував сформулювати визначення, ще хтось – описав асоціативно. Вже сьогодні, уважно вдивляючись у графічні знаки, залишені різними почерками на невеликих квадратних аркушах, я усвідомила, наскільки неповторне й глибоке сприйняття. Натхненне. Перечитуючи, мимоволі згадала слова улюбленого Станіслава Вишенського: "Поет, за моєю логікою, стільки разів зазнає катастрофи, скільки разів творить, тобто відчуває волю в божевільні. В натхненні. Натхнення – єдиний вихід із Закону, єдиний природний вихід. І перебуваючи в натхненні, ти можеш кликати на допомогу – на допомогу вже мертвому". А потім: "Смерть в натхненні не справжня, як і все, що відбувається в божевільні. Справжня смерть – поза божевільнею". Поезія для Ст. Вишенського – це акти викорчовування болю. Чи то заповнення словом і смислом больових траншей. Зрештою, кожен зацікавлений витворює власне (особливе і неповторне) розуміння літератури.

На першому практичному занятті учасники написали акровірш, вигадали кілька авторських неологізмів та створили ритмізований текст із речень, в яких мало бути не більше, ніж три слова. А наприкінці відрефлексували події дня у форматі щоденникового запису. До речі, така форма роботи є надзвичайно ресурсною, оскільки допомагає практикувати вміння оперувати словом, до того ж поновлює ресурси, розкладаючи усі думки по поличках.

Отже, як усе було? По-домашньому тепло і атмосферно. Подекуди смішно та голосно, а іноді, може, складно. Але цікаво. Література – це зовсім не нудно. Письменницька майстерність – це знання+вміння. Принаймні так ми вважаємо.

"Школа..." функціонуватиме на базі бібліотеки впродовж року. Наступний захід буде присвячено короткій прозі. Детальнішу інформацію надамо згодом. Друга зустріч відбудеться в березні. Слідкуйте за анонсами на блозі :)

Марина Горбатюк