понеділок, 27 червня 2022 р.

Гра в життя // «Пристрасть» Дж. Вінтерсон

Майбутнє провіщене з минулого, і не буває майбутнього без минулого. Без минулого і майбутнього теперішнє не буває повним. Усі часи існують вічно, отже, всі часи – наші. Забувати немає сенсу, зате є сенс мріяти. Так збагачується теперішнє. Так теперішнє стає повним.
Дж. Вінтерсон, «Пристрасть»

Роман «Пристрасть» входить в список BBC «100 романів, які створили сучасний світ».

Джанет Вінтерсон – сучасна англійська письменниця, сценаристка, журналістка, кінопродюсерка; народилась 27 серпня 1959 року в Манчестері.

Свій перший твір, автобіографічну повість "Не тільки апельсини", опублікувала у 26 років. У 1985-му повість відзначили Вітбредівською премією – однією з найбільш авторитетних літературних нагород Великої Британії. Книга лягла в основу мінісеріалу, який у 1992-му був удостоєний премії BAFTA як найкраще драматичне телешоу. У 2006 році письменниця отримала орден Британської імперії за заслуги в літературній діяльності. Вінтерсон пише переважно в жанрі магічного реалізму. Досліджує кордони фізичного та реального світу, порушує питання гендеру, сексуальної ідентичності, а також вивчає взаємозв’язок між людьми і технологіями. 

Роман «Пристрасть» було створено у 1987 році, в українському перекладі вийшов друком у 2021.

Слова «спустошення», «зґвалтування», «різанина», «кривава бійня», «голодна смерть» – захисні слова, щоб урятуватися від болю. Слова про війну, які легко сприймаються. Я оповідаю казки. Вірте мені.
Дж. Вінтерсон, «Пристрасть»

Європа часів наполеонівських війн стає тлом і гральною картою описаних у книжці подій, що відбуваються впродовж кількох десятків років: авторка навіть використала часові екскурси, розширивши тяглість найважливіших сюжетних ліній. "Пристрасть" – своєрідний ляльковий театр, в якому ляльки колись відмовилися слухати «майстрів». Головний герой – Анрі – юнак із французької провінції; його батьки усе життя працювали біля землі, тож сам він добре знав цю роботу. Колись Анрі був побожним, велику роль у його становленні відіграв місцевий кюре (до слова, фанат Наполеона). Будучи зовсім юним, хлопець пішов добровольцем на війну, щоправда, вбивав не людей, а курок. Бонапарт обожнював куряче м’ясо, тож «дорости» до служника на особистій кухні Бонапарта для Анрі було за найвищу честь. Багато років він залишався вірним "високим ідеям"  війни імператора-кумира. Найбільша іронія, певно, у тому, що сам головний герой – мрійник-гуманіст. Його рефлексії і становлять основу роману – змістове ядро. 

Із часом навіть Анрі проймається нелюбов’ю до Наполеона: виявляється, вся Європа, цілий світ ненавидить і зневажає французів. Очевидно, чітке усвідомлення наздоганяє битого війнами чоловіка лише в росії: головний герой стає дезертиром, намагаючись вирватись із замкненого кола. А за кілька днів до втечі (порятунку?!) Анрі знайшов свій найдорожчий скарб, свою femme fatale. Нею стала Віланель, донька венеційського гондольєра, проститутка-шахрайка, яка розважала переважно військове керівництво французької армії. Вона – одна із небагатьох жінок, хто пройшов цей складний і небезпечний шлях разом із втомленими, голодними та зневіреними вояками, що помирали, як мухи, в жорстких умовах російської зими. Пристрасть штовхає Анрі на пошуки пригод, де він порушує свої принципи, губить переконання, відтак опиняється в емоційному лабіринті, з якого йому, можливо, не вдасться врятуватися. 

Пристрасть – дух, що підбурює до вишуканого шаленства; вона є в усьому: у війні, в коханні, в ненависті, в азартних захопленнях, у фанатичному захваті від власних ідеалів і навіть у божевіллі. Зрештою, пристрасть=божевілля. Тимчасове чи постійне – це вже інше питання. Утім, як каже Віланель, «Пристрасть – це не так емоція, як доля. Який вибір я маю перед лицем цього вітру – лише підняти вітрила і відкласти весла».

Війна вимагає пристрасті людини, що прагне вижити, проте готова померти заради певної мети. Життя теж. Коли ж ця пристрасть втрачається, вичерпується – надходить зневіра. 

***

Сучасна література загалом тяжіє до всебічного розгляду концептів та архетипів; закладаючи в фундамент твору певне поняття, яке підштовхує читача до його розуміння в межах конвенційних тлумачень. Автори мовби граються зі сприйняттям. Книжка Дж. Вінтерсон упродовж тривалого часу була у моєму переліку бажаного до прочитання, але я, відверто кажучи, боялася розчаруватись, оскільки перша асоціація із назвою "Пристрасть" сентиментальний роман про жагу героя-вояка до прекрасної дами серця. Але (!)

Я не лише не розчарувалась  навпаки: переглянула ставлення до слова, винесеного у назву. 

Зрештою, написати можна багато, а все ж краще один раз побачити / прочитати. 
Книжка є у фондах нашого відділу. 

Вінтерсон, Джанет.

Пристрасть: роман / Д. Вінтерсон ; пер. з англ. Т. Некряч. Івано-Франкiвськ : Вавилонська б-ка, 2021. 200 с. : іл.


Приємного та усвідомленого читання!

Марина Горбатюк

Немає коментарів:

Дописати коментар