Обличчя сучасної української літератури

На початку 1990-х років  письменниця з Полісся спокійно і впевнено зійшла на літературний Олімп України і залишилася, немов завжди там знаходилася. 

Валентина Мастєрова відома не лише як талановита журналістка й громадська діячка, а й як визнана майстриня художнього слова. Свідченням цього — перемога в міжнародному літературному конкурсі «Гранослов» і «У свічаді слова», звання лауреата премії імені Василя Стуса та премії Національної спілки письменників «Благовіст», а ще — любов тисяч і тисяч читачів… Для них письменниця відкриває світ сучасного українського Полісся — цього краю Зачарованої Десни з селами, що вмирають, та людьми — з чорними від хліборобської праці руками і чистими, щирими серцями — оберегами цієї споконвічної землі.

 Мастєрова (Шовкун) Валентина Миколаївна народилася 1 березня 1957 року в селі Сивки Чернiгiвського району, Чернігівської області, УРСР.

1974 року закінчила Михайло-Коцюбинську середню школу, рік працювала на Чернігівській кондитерській фабриці кондитером-карамельником. По закінченні радіомеханічного училища при Чернігівському радіоприладному заводі продовжувала трудову діяльність на заводі автозапчастин, фабриці музичних інструментів. Жила в райцентрі Мена та Чернігові.

1987 року закінчила з відзнакою факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

З 1987 до 1993 року завідувала відділом сільського господарства Менської районної газети. З 1996 року — власкор обласної молодіжної газети «Гарт».  По 2013  рік   була  редактором  газети «Наш край» Чернігівського  району. З 2001 року мешкає  в селі Красилівка на Козелеччині.  На початку 90-х видатний  поет Валерій  Ілля написав про неї у журналі «Основа»: «В українську літературу прийшов Майстер. Попросимо Божу поміч до його тривання».  

Член Національної спілки письменників України з 1993 року.

                                                               

    Творчій доробок:

Книги.

Так плакало дерево: оповідання.

Крила: оповідання ; етюди.

Суча дочка: роман.

Смарагд: роман.

Мавра: повість.

Оповідання.

Хижаки.

Ілля Муромець, богатир Чернігівський.

Останній лист.

 «Грішниця» вийшла в люди.

Пізнє кохання: історія з життя. 

Час збирати каміння? Чи розкидати? дворянська  родина  Товстолісів.

 Доки вогонь листок не перегорне, або од Шевченка до Лютого .

У відділі абонемента є книги сучасної української письмениці.

 Мастєрова, Валентина Миколаївна.

На тому боці: збірка / В. М. Мастєрова. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2017. - 222 с.

Ця збірка сповнена глибиною й легкістю короткої прози. Здається, ніби кожен герой сів і написав про себе руками мисткині, відкрив душу. Дзвенить теплим словом родинний затишок, стугонить біль змарнованого життя, розливається м’який спогад про родичів, зринають давні перекази, легенди й спогади. Магічні події міцно вплетені в повсякдення сільського життя, як воно завжди ведеться на Поліссі. На перший погляд, розповіді містять лише події, але за кожним випадком — цілий оберемок переживань і тривожних роздумів. Їх не треба описувати словами — їх можна лише відчути, прочитавши збірку.

   Мастєрова, Валентина Миколаївна.

  Смарагд: роман / В. М. Мастєрова. - Харкiв :             Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 288 с. 

У хвилину відчаю він, син парторга колгоспу і циганки, що ходила з табором, вигукне: «Я і сам не знаю, хто я, але не злодій – це точно!». Коли в Афганістані смерть зазирне в очі, жалкуватиме лише, що помре, так і не пізнавши справжнього кохання. А коли виживе і кохання постукає у змучене серце — злякавшись своєї немочі, відштовхне вимріяне почуття. Та чи вдасться побороти любов йому, тепер уже ченцю Варфоломію, що дав обітницю служити Господу і людям?

 Мастєрова, Валентина Миколаївна.

Суча дочка: роман / В. М. Мастєрова. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 240 с. 

Який сором для дівчини – повернутися додому з байстрям! Але якщо… дитина не твоя? Селянки Олена та Люба вирушили до міста в пошуках кращої долі. Та якби Олена знала, що їй доведеться понести не свій хрест! Коли Люба народила хлопчика та, злякавшись осуду і труднощів, кинула його напризволяще, Олена не вагалася. Вона не може вчинити так, як його мати. Вона не залишить немовля. Навіть якщо за це потрібно буде сплатити страшну ціну…

                           Читай українське!