Гемінґвей правдивий

Я не знаю формули успіху, зате я знаю

формулу провалу — це спроба сподобатися всім.

Ернест Гемінґвей

   Не знаю, чи можна назвати цей вислів Гемінґвея його літературним кредо, але писав він й справді не для того, щоб усім догодити. Американський класик писав правдиво. Для того, щоб у своїй прозі показати життя таким, як воно є. Та (може, дещо парадоксально) саме ця риса в його творчості вже майже століття захоплює читачів з усього світу.

Слідом за повістю-притчею «Старий і море» та романом «Фієста. І сонце сходить» у «Видавництві Старого Лева» вийшла збірка малої прози Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання». До цієї книги ввійшло 22 твори великого Гема. Два з них вперше були видані у збірці «Три оповідання і десять поезій» 1923 року, шість — зі збірки «За нашого часу» 1925, інші — входили до збірки «Чоловіки без жінок», виданої у 1927 році.
Ці оповідання охоплюють різнаманітні, надзвичайно важливі та серйозні теми теми: війна та життя після неї, кохання та розлука, дружба, смерть та, звісно, корида. Твори надзвичайно психологічні, а ті короткі речення, такі притаманні авторському стилю письменника, інколи як спахал блискавки на нічному небі.
Ще одна з причин взятися за цю книгу — її актуальність. Взагалі, теми, які порушує у своїй прозі Ернест Гемінгвей, актуальні завжди, та особливо перегукуються з нашим сьогоденням його твори про війну. Зокрема й у цій збірці ви знайдете історії про військових, про поранення, про відчуття смерті і, мабуть, про одне з найголовнішого — життя після війни.
Зібрані у цій книзі оповідання Ернеста Гемінґвея приречені на численне перечитування. Це роздуми, що змушують задуматися. Про важливе, про непросте, про вічне, про те, заради чого й варто жити. Пориньте в ці твори, і ви побачите їх автора. Він пише лаконічно і влучно. Пише про життя, не прикрашаючи його. Гемінгвей актуальний. Гемінгвей правдивий.