«Ще карам не край»: до 86-ї річниці від дня арешту Майка Йогансена

 Він був поетом, філософом і мандрівником. Європейцем із німецькою і норвезькою кров'ю, який вважав себе українцем.

Ірина Шторгін

Майк Йогансен, справжнє ім'я Михайло Йогансен (16 жовтня 1895, Харків – 27 жовтня 1937, Київ) – український письменник доби «Розстріляного відродження», перекладач, критик, лінгвіст, сценарист. Один із засновників літературного об'єднання ВАПЛІТЕ.
Жертва сталінських репресій. 18 серпня 1937 року був заарештований співробітниками НКВС у своїй харківській квартирі в будинку «Слово».

Походження
У життєписі Майка Йогансена є багато суперечностей та містифікацій, створених самим ж письменником в численних автобіографіях. За однією з версій, його батько, Гервасій Андрійович (Гайнріхович) Йогансен, походив із остзейських німців. В окремих матеріалах є свідчення про латвійське, шведське чи навіть норвезьке походження. Закінчивши Московський університет, чоловік перебрався до Харкова, де, уникаючи військової служби, влаштувався вчителем німецької мови, хоча за освітою був істориком. Мати, Ганна Федорівна Крамаревська, родом зі Старобільщини, випускниця Першої жіночої Маріїнської гімназії в Харкові.

 

Освіта
Початкову освіту здобув вдома, мав природну схильність до вивчення мов. У дитинстві разом із сестрою часто читали «Фауста» Й. Гете, оскільки батько вважав, що це сприятиме кращому засвоєнню німецької мови. Згодом навчався у Третій харківській чоловічій гімназії, де викладав Гервасій Йогансен. У класі його найближчими друзями були майбутні російські поети-футуристи Григорій Пєтніков та Божидар (Богдан Гордєєв). «Бувши в гімназії, не пив, не курив і не знав жінок», – коротко описував цей період.

Із 14 років працював репетитором. Як випускник класичної гімназії, добре знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самотужки вивчив англійську та іспанську, непогано знав скандинавські та слов'янські мови. Багато перекладав, зокрема твори Фрідріха Шилера, Вільяма Шекспіра, Едґара Алана По, Редьярда Кіплінга, Герберта Велса та інших.

Закінчив історико-філологічний факультет Харківського Імператорського університету (1917), спеціалізувався на вивченні латини. Дипломну роботу на тему «Ablativus absolutus и другие самостоятельные падежи в латинском и греческом языках» захистив буремного 1917 року. Тоді він захоплювався Кантом, Шопенгауером та іншими мислителями, також цікавився ідеями соціалізму.

 

Пореволюційні роки виявились дуже складним періодом в житті письменника. Щоб якось прогодувати себе і родину, вони разом з батьком саджали картоплю, – про це пише Ярина Цимбал в статті «Майк Йогансен. Мандрівник, мисливець і філософ». Від голоду, нестатків та хвороб померли Гервасій Андрійович, сестра Таня і брат Федя. 
У січні 1918 року в Харкові відкрилася українська гімназія імені Бориса Грінченка. Це була перша середня школа зі спільним навчанням хлопців і дівчат та з викладанням українською мовою. Там працювали відомі мовознавці Олекса Синявський і Микола Сулима, освітянин Олександр Попов, французьку мову викладала письменниця Христя Алчевська. Цим і можна пояснити фразу з автобіографії Йогансена: «Почав писати вкраїнською мовою під впливом учителів школи ім. Грінченка в Харкові».

Про його унікальне вміння швидко опановувати мови згадував письменник Юрій Смолич:

«Коли в час війни в Іспанії прибули іспанські діти-сироти, Йогансен осягнув іспанську мову достеменно на моїх очах – у балачці з іспанською дівчинкою років десяти. Після того він зразу ж перекладав розмови з іспанськими дітьми – з іспанської на українську і з української на іспанську – всім письменникам, які були в бригаді, що приїхала відвідати іспанських дітей в Померках, на дачі Г. І. Петровського. А повернувшись додому, взяв іспанську книжку і вільно її читав. За кілька днів Майк опублікував вже й переклади з іспанської поезії».

 

Літературна та культурна діяльність
1921 року зближується з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом із ними став фундатором Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923). У цей час працює редактором на ВУФКУ. Йогансен написав сценарій до фільму «Звенигора», проте режисер Олександр Довженко, за його ж спогадами, змінив близько 90% тексту, додавши елементи класових суперечностей, зробивши ідеологічно «правильні» соціальні акценти.
Письменник звільнився з роботи після переїзду організації з Харкова до Києва восени 1926 року.
Перші вірші писав німецькою і російською мовами. Про себе як про українського поета він заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень» і «На сполох», альманахові «Штабель». Починаючи з 20-х рр. він був одним з найактивніших учасників літературного життя, до того ж – членом колегії мистецького сектору Головполітосвіти, а ще викладав історію української мови в школі художнього слова при клубі «Комуніст» і спільно з Володимиром Сосюрою вів практичні студійні заняття з поетики й версифікації, виступав на літературних середах із доповідями та власними поезіями.

1925 року із групою колег вийшов із «Гарту», вони спільно заснували літературне об'єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Після вимушеного саморозпуску організації в січні 1928 року ініціював створення «Техно-мистецької групи А» (1928–1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». З ідеї Йогансена народився також позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928–1930). Пізніше вступив до Спілки радянських письменників України (1934).

 

N.B.
МАЙКА ЙОГАНСЕНА ВВАЖАЮТЬ ОДНИМ ІЗ ЗАСНОВНИКІВ ПРИГОДНИЦЬКОГО ЖАНРУ В ТОГОЧАСНІЙ ПРОЗІ, що еволюціонувала від авантюрних сюжетів до першопочатків «химерної прози».

 

Загибель

Я знаю: загину високий,

В повітрі чистім і синім.

Мене над містом повісять:

Зорі досвітній в око,

В холодне око дивитись.

Це фрагмент із вірша, написаного в 1920 р., задовго до смерті.

18 серпня 1937 року його було заарештовано. ВІН МЕШКАВ У БУДИНКУ «СЛОВО», В КВАРТИРІ №12. На допитах використовували різні техніки «вибивання правди», проте він все ж не приховував своїх політичних поглядів: «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист. Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».
24 жовтня 1937 року Йогансену оголосили вирок: «З 1932 року брав участь в антирадянській націоналістичній організації, метою якої повалення радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду».
Його засудили до розстрілу з конфіскацією всього майна – на підставі Постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року.
27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві. Символічна могила письменника міститься на Лук'янівському цвинтарі, проте за інформацією архівних документів, тіло було таємно поховане у Биківнянському лісі.
Майка Йогансена реабілітували 20 березня 1958 року.
 

Історична довідка:

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. За цей період на території УРСР було засуджено майже 200 000 осіб, більшість із них – до розстрілу.
Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію».