Пам’ять про незабутнє

до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

"Що зроблено, того не повернути, але можна запобігти, щоб це не сталося знову".

                                      Анна Франк

Щороку 22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. Саме в цей день 22 червня 1941 року війська нацистської Німеччини без оголошення війни перейшли кордон Радянського Союзу. Так розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни. ЇЇ бої стали наймасштабнішими у воєнній історії ХХ століття. Війна з Німеччиною забрала десятки мільйонів людських життів. Жертвами фашистських  загарбників ставали не тільки військовики, а й мирне населення: жінки, діти, хворі та люди літнього віку. Під час війни загинув кожний п'ятий українець. День пам’яті засновано указом Президента України в 2000 році. Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.

Про жахіття війни написано чимало художніх творів письменниками усього світу. Пропонуємо вашій увазі деякі з них:

Довженко, Олександр Петрович.
 Україна в огні  : кіноповість / О. П. Довженко. - Київ : Україна, 2004. - 144 с. : іл.

Книга відображає події Другої світової війни, долі простих селян. Письменник показує всю глибину народного горя в окупації. Це трагічний портрет нашого смертельно зраненого і все ж безсмертного народу. Свою кіноповість про невимовні страждання україн­ців від фашистів у роки другої світової війни та сумні "здобутки" довоєнного більшовицького панування письменник почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдячності. Але сталося навпаки: і кінофільм, і повість були осуджені і заборонені. Фільм взагалі не вийшов на екрани, а повість уперше опублікували вже після смерті письменника. 

Довженко, Олександр Петрович.

Сторінки щоденника (1941-1956)  / О. П. Довженко. - Київ : Вид-во гуманіт. л-ри, 2004. - 384 с.

Один з кращих творів мемуарної літератури, вражаючий документ, в якому правдиво зафіксовано пережите автором упродовж 1941—1956 років. Найпотаємніші думки, прагнення, переживання за долю свого народу, віра в його національне відродження, трагедія митця, відірваного від рідної землі, постають зі сторінок проникливої сповіді. Слова Олександра Довженка тривожать душі сучасників, закликають ніколи не повторювати помилок історії.

Гончар, Олесь.
Вибрані твори у 4-х т. - Т.4: Прапороносці. Письменницькі роздуми : Роман / О. Гончар. - К. : Сакцент Плюс, 2005. - 415 с.

«Прапороносці» вважаються головним літературним «брендом» письменника. Цей лірико-філософський роман-реквієм написаний 28-річним колишнім  солдатом, який  пройшов усю війну. Роман, присвячений трагедії Другої світової війни. Автор з надзвичайною психологічною напруженістю зображує складні долі героїв, змальовує біль від утрат рідних на війні. Автор казав, що він хотів поєднати високий дух романтики з "проривом "до правди, до зображення війни справжньої, реальної, з її стражданнями, кров’ю, з її тяжкою солдатською героїкою".

Гончар, Олесь.

Людина і зброя  : роман / О. Гончар. - Х. : Фоліо, 2007. - 320 с. - (Українська література).

Юним, у складі студентського батальйону,  пішов письменник добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону і написав у романі «Людина і зброя», за який став лауреатом республіканської премії ім. Шевченка.

Головними героями твору є студбатівці, колишні студенти, які залишили студентські лави задля того, щоб захищати рідну країну. Юнаки, яким у такому віці треба було б насолоджуватися життям, прекрасним світом, змушені гинути. Антивоєнний роман, в якому автор з надзвичайним психологізмом зображує жахіття війни, протиставляючи їм гуманістичні ідеали: людяність, миролюбство і добро.

Алексієвич, Світлана.
У війни не жіноче обличчя / С. Алексієвич ; пер. з рос. В. Рафєєнко. - Харків : Віват, 2016. - 400 с. - (Нобелівська премія 2015).

Книга-сповідь, документ людської пам’яті, запис історій жінок, яким війна дала в руки зброю для захисту рідної землі від фашизму. Це дослідження духовного світу жінок, що виживали в нелюдських умовах війни.

Книга  приголомшує з перших сторінок!  Але читати її можна лише дозовано.  Адже кожна історія шокує і приголомшує.   Як можна спокійно читати про молоденьку дівчину, котра повернулась з війни сивою, а мати її не впізнала? Як можна не відчувати ненависті до людей, що вбивали дітей та чинили наругу над жінками? Як можна не захоплюватись мужністю, силою та жертовністю жінок, які захищали Батьківщину, не думаючи про власне майбутнє?  

Алексієвич, Світлана.
Останні свідки. Соло для дитячого голосу  / С. Алексієвич ; пер. з рос. Л. Лисенко. - Київ : Дух і літера, 2016. - 368 с. - (Бібліотека спротиву. Бібліотека надії). 

Книга - подвиг дитячої пам’яті. Спогади про Другу світову війну на теренах СРСР тих, кому під час війни було 6—12 років — найменш заангажованих і водночас найвразливіших її свідків. Близько сотні коротких спогадів від першої особи, об’єднані прагненням олюднити пам’ять про війну, є яскравим зразком художньо-документальної прози. «Він був зовсім не таким, як я тепер бачу в кіно: сльози, обійми, стрибки у потяг на ходу. У нас цього не було», — спантеличено згадує одна зі співрозмовниць про від’їзд батька в червні 1941 року.  Чимало інформантів у книжці — сироти, діти, які втратили родини і навіть не знали власних дат народження, тому в сиротинцях обирали їх навмання.

Биков, Василь Володимирович.
Мертвим не болить  : роман / В. В. Биков ; пер. з білорус. Т. Кобржицької. - Київ : Знання, 2019. - 288 с. - (Голоси Європи). - Парал. тит. арк. білорус. мовою.

Найбільш автобіографічний твір письменника, тематично пов'язаний з подіями у роки війни на Кіровоградщині. Твір пройнятий глибоким психологізмом. Головному героєві роману Василевичу пощастило — після війни він залишився живий. Але щось у ньому надломилося... Навіть у мирний час Василевич не може бути спокійним, радіти життю — пам’ять постійно повертає його до воєнних подій, поведінки бійців під час танкових атак, бомбувань, обстрілів, страждань поранених, втрат побратимів. Письменник намагається розкрити всю правду війни, яку він сповна пізнав сам, і донес­ти до читача невтамовуваний біль за людину та її долю.

Збанацький, Юрій Олефірович.
Ми - не з легенди  / Ю. О. Збанацький ; передм. Ю. Бедзика. - 2-е вид. - Київ : Укр. письм., 1995. - 688 с.

Учора вони ще були вчителями, хліборобами, лісівниками, школярами старшокласниками, а коли прийшов на їхню землю ворог, взялися за зброю, стали до боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. Про те, як організовувалась ця боротьба, ставала все масовішою, як не знали зайди спокою й пощади у межиріччі Десни й Дніпра, і розповідає в цій книзі автор, колишній командир партизанського з’єднання. У своїй чесній, правдивій оповіді він називає десятки імен бойових соратників, друзів, побратимів.

Первомайський, Леонід Соломонович.

Дикий мед / Л. С. Первомайський ; авт. упор., авт. передм. В. Є. Панченко. - К. : Либідь, 2011. - 608 с. - (Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою "Українська книга" 2011 р.).

Філософський роман про героїку і будні війни. В книзі говориться про людей, які пройшли крізь найважчі випробування і вистояли. Автор з ніжністю і глибокою повагою ставиться до їх важкого і складного життя. Книга сильна поетичністю і ліризмом. Вона нагадує  пісню – пісню про велич людини, про вірність, про подвиг. Автор назвав її не романом, а баладою.

 Кокотюха, Андрій.
Чорний ліс  : роман / А. Кокотюха. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2019. - 304 с.

Гостросюжетний історико-пригодницький роман, який має за основу реальні історичні події та наукові джерела. У Чорному лісі на Волині українці ведуть смертний бій на три фронти: з німцями, росіянами та поляками. Головному героєві — колишньому міліціонерові з Миргорода, зекові, радянському диверсанту — непросто розібратися в тому, хто є ворогом його народу. Утім, вроджене прагнення справедливості не лишає для нього сумнівів, на чиєму боці правда, а стрімке розгортання подій, у вирі яких він опинився, спонукає відстоювати її зі зброєю в руках.