Ненудна історія: що почитати?

До відділу надійшли нові видання від Українського інституту книги за програмою поповнення бібліотечних фондів. Пропонуємо вашій увазі добірку науково-популярних книжок з історії.

Наші письменники на тлі епохи

Кралюк, Петро Михайлович.
Іван Котляревський: між імперією та Україною / П. М. Кралюк. – Тернопiль : Навч. кн. – Богдан, 2021. – 248 с. –  (Ім'я на обкладинці ; вип. XIII).

Коли звертаємося до біографії Івана Котляревського, складається враження, що в його особі маємо вірнопідданого Російської імперії, але чи був він таким насправді? Творчий життєпис письменника, військового, громадського діяча вперше розглянуто в контексті української історії XVII–XVIII століть. Видання зорієнтоване на широке коло читачів.

Самчук, Улас Олексійович.
Репортажі з Карпатської України / У. Самчук. – Тернопiль : Навч. кн. – Богдан, 2019. – 256 с. – (Раритет).

 «Єдність, порядок і національна карність – ось імперативи, що поведуть наш народ від перемоги до перемоги, аж до тієї остаточної мети, що вже вписана огненними літерами в душах та серцях людей, що носять горде ім’я – Українець» (Улас Самчук).

Видатний український прозаїк Улас Самчук народився 20 лютого 1905 року в родині багатих селян на Волині. Перед закінченням гімназії майбутнього письменника забрали служити в польську армію. Самчук дезертував і потрапив до Німеччини. Наприкінці 20-х років починає друкувати перші твори в польських та українських періодичних виданнях. Через кілька років Самчук переїхав у Прагу, там прожив до 1941 року. Варто сказати, що в 20–30 роки в Празі проживало багато діячів українського мистецтва, зокрема Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олександр Олесь та інші відомі автори.

Книжка публіцистики Уласа Самчука, що відкриває серію «Раритет», охоплює передовиці, репортажі, замітки, які він опублікував у газетах «Нова Свобода» (Хуст), «Українське Слово» (Париж), «Наступ» (Прага) періоду Карпатської України 1938–1939 років. Це окремий журналістсько-мистецький та джерельно історичний комплекс, що становить вагому частину творчого доробку письменника і має безсумнівну документальну та мистецьку вартість для поглибленого й неупередженого вивчення подій, пов’язаних із проголошенням автономії, а відтак незалежности Карпатської України. Для дослідників, викладачів, студентів, учнів, усіх зацікавлених українською історією та літературою.

Зривання стародавніх масок

Шифф, Стейсі.
Клеопатра. Життя / С. Шифф ; пер. з англ. Є. Бондаренка. – Харків : Фабула, 2021. – 336 с.

Постать Клеопатри огорнута міфами. Вона увійшла в історію розпусною звабницею, супутницею двох видатних римлян – Юлія Цезаря і Марка Антонія. Утім, слід зважати на те, що біографію правительки писали чоловіки. Що про неї може сказати жінка? Стейсі Шифф спробувала по-новому поглянути на життя цариці, (пере)осмислити деякі моменти і визначити, чи помилялись історики минулого. 

Дж. В. Вотерхаус, "Клеопатра"

«Клеопатра» – ґрунтовне й цікаве дослідження, в якому авторка відокремлює правду від вигадки, а упередження від реальності, тож перед читачем постає освічена, неймовірно багата, блискуча жінка, владна правителька великого Єгипетського царства.

Цитата з книжки:

Про ранні роки Цезаря немає жодних записів, але Клеопатра обігнала його: про її дитинство невідомо взагалі нічого. Та навіть якби дім дитинства правительки не пішов на двадцять футів під воду чи ж александрійський клімат виявився б поблажливішим до античних папірусів, то й тоді ми навряд чи б дізналися щось особливе. Ранні роки мало кого цікавили за античних часів, на відміну від долі та родоводу, які вважалися куди більш значущими для подальшого життєвого шляху людини.

ХХ століття у постатях

Ріс, Лоренс.
Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна / Л. Ріс ; пер. з англ. К. Диса. – Київ : Лабораторія, 2021. – 480 с.

Гітлер і Сталін – два, мабуть, найвідоміші тирани XX століття. Хоча вони й перебували в опозиції, все ж були втіленням єдиного принципу авторитарної влади. Злочини сталінського режиму не менш жахливі, аніж нацистського, та ці два «лідери»  чомусь мали послідовників. Чому?

Лоренс Ріс 30 років розпитував очевидців про події Другої світової, він умістив в одній книжці сповіді тих, хто наживо був свідком правління обох. На основі розповідей солдатів Червоної армії та вермахту, цивільного населення та навіть тих, хто перебував у найближчому оточенні до Гітлера і Сталіна, Лоренс Ріс зміг передати залаштунки кривавого протистояння, таємних політичних процесів та нещадних доленосних рішень..

Книжка показує особливості правління цих двох тиранів та визначає спільні риси, які дають відповіді на те, як цим двом вдавалося змушувати людей йти за їхньою волею. Сталін більше використовував залякування, Гітлер – енергійний магнетизм, який вводив у своєрідний гіпноз і мотивував до дій. Однак чи цього достатньо, аби одержати безапеляційну владу?

Рікс, Томас.
Черчилль і Орвелл. Битва за свободу / Т. Рікс ; пер. з англ. Д. Березіна. – Київ : Лабораторія, 2021. – 336 с.

Цитата з книжки

Про спорідненість Черчилля і Орвелла

Хоча шляхи їхні жодного разу не перетиналися, вони захоплювалися один одним на відстані, і, коли Орвелл почав писати роман «1984», головного героя він назвав Вінстоном. Черчилль, як згадували його знайомі, уподобав цей твір так, що навіть перечитав його.

1937 рік. Джордж Орвелл повертається до Великої Британії з охопленої війною Іспанії, де його серйозно поранили в горло. Він починає писати одні зі своїх найкращих творів. Саме тоді десь в іншому куточку країни Вінстон Черчилль, який вже неодноразово одержував бойові рани, веде свою чергову боротьбу: проти політики умиротворення агресора. Прем’єр-міністр, який гідно провів Велику Британію крізь жахи Другої світової, та письменник, автор культової антиутопії «1984». Ще не здогадуються, що їх насправді об’єднує.

Вони ніколи не бачилися, але мали багато спільного: обидва були авантюрними, сміливими та сповненими ідей, які випереджають час, – і обидва стали як ніколи актуальними в наші дні.

Журналіст Томас Рікс прослідкував, у чому полягає феномен величності Черчилля й Орвелла, як вони прийшли до визнання, яких помилок встигли наробити та про що застерігали майбутні покоління. А також те, як, попри політичні й світоглядні розбіжності, вони невпинно захоплювалися один одним. Автор подає у книзі все настільки чітко й майстерно, що відчуваєш невидимий зв’язок між двома долями цих легендарних постатей.

Ця книжка особливо цікава там, що тут є чимало невідомих, не зауважених раніше фактів, наприклад, під час засідань уряду в часи Першої світової Черчилль писав любовні листи, а Орвелл ховався в руїнах церкви, щоб втекти потім з охопленої громадянською війною Іспанії.

Велика президентка маленької країни

Школи президентів нема. Приходиш голим, мов в облогу.

(Даля Грибаускайте)

Якщо Марґарет Тетчер прославилася як Залізна Леді, то героїня цієї книжки – як Сталева Магнолія. Волелюбна, прямолінійна, справедлива, з блискавичною реакцією і впевненим голосом – такою запам’ятали литовську президентку. Чому Даля Грибаускайте відмовилася пити шампанське з Обамою? Як протистояла енергетичному тиску Росії і не привітала Путіна з каденцією? Як «захистила» Німеччину і змогла переконати у зворотному Трампа? Ця книжка – історія сильної лідерки, яка знає ціну собі та своїй державі, обстоює національну гідність і вибудовує власну діяльність на суспільних цінностях. Навіть коли залишається сама проти олігархів і корупціонерів, Кремля і Вашингтона, противників і вчорашніх соратників.

Ульбінайте, Дайва.
Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте / Д. Ульбінайте ; пер. з лит. Б. Белявців. – Київ : Наш формат, 2021. – 256 с.

Авторка, Дайва Ульбінайте, – литовська журналістка й піарниця. У 1998–2008 роках працювала на каналі TV3. Отримала нагороду МВС Литви за просування демократії і найкращий телерепортаж «Жінка й демократія» (2001). У 2006–2008 роках – радниця міністра внутрішніх справ зі зв’язків зі ЗМІ та громадськістю. Із 2009-го – радниця президентки Далі Грибаускайте, а у 2012–2019 роках – головна радниця й керівниця пресслужби.

 

Всесвітня історія в коміксах

Ґонік, Ларрі.
Всесвітня історія / Л. Ґонік ; пер. з англ. А. Хлівний ; худож. Л. Ґонік. – Київ : Рідна мова, 2017. – (Наука в коміксах).
Т. 4 : Від Колумба до Конституції США. – 2019. – 264 с.

Життя триває! Ця книжка популярного автора коміксів Ларрі Ґоніка починається з розповіді про Мексику, оповідає про прибуття Колумба до Нового cвіту, завоювання Америки іспанцями, створення португальської імперії в Азії і формування першої по-справжньому глобальної системи торгівлі. Ви дізнаєтеся про протестантську Реформацію, про експансію Голландії та Англії, про зародження сучасної філософії та науки. Останній розділ розповідає про суперництво Франції і Британії в Північній Америці і перспективи всього світу в світлі Американської революції і конституції США – і все це мовою лаконічної графіки і дотепних коментарів.

Ґонік, Ларрі.
Всесвітня історія / Л. Ґонік ; пер. з англ. А. Хлівний ; худож. Л. Ґонік. – Київ : Рідна мова, 2017. – (Наука в коміксах).
Т. 5 : Від Бастилії до Багдада. – 2020. – 264 с.

Історії не повернути назад, але можна її уявити, особливо, роздивляючись картинки блискучого автора нонфікшн-коміксів Ларрі Ґоніка. У цьому томі «Історії» оповідь починається з епохи Просвітництва, охоплює два з половиною століття, з революціями, суспільними та економічними зрушеннями, двома світовими війнами, колоніалізмом, науково-технічним прогресом, скасуванням рабства та багатьма іншими подіями, і закінчується XXI ст. з його війнами в Іраку та Афганістані. У своїх дотепних текстах і графічних роботах Ґонік приділяє однакову увагу всім частинам світу, оживляючи минуле, і ми можемо поглянути на історію під новим, незвичним кутом.

«Історія» Гоніка розрахована на молодших та середніх школярів, але буде цікавою для всіх.

Цікавого читання!

А ти читаєш детективи?

Якщо так, то у нас цікаві книгопропозиції, якщо ні, то ще не пізно розпочати. Українські письменники захоплюючого детективного жанру продовжують тішити своїх читачів. Нові герої, пригоди, розслідування таємничих злочинів, несподівані розв’язки у виданнях від Українського інституту книги!

Винничук, Юрій Павлович.  

Вілла Деккера  : роман / Ю. П. Винничук. – Харків : Фабула, 2021. – 304 с.

Як і властиво Юрію Винничуку, «Вілла Деккера» віртуозно балансує на межі ретродетективу й політичного трилера – так само, як герої книжки балансують у невизначеному межичасі буквально за кілька днів до початку Другої світової. Вир драматичних подій та яскравий гумор, глибоке знання таємного життя передвоєнного Львова, соковита мова, кримінальні та любовні інтриги – усе це читач знайде в новому романі визнаного майстра.

Кокотюха, Андрій Анатолійович.

Вигнанець і перевертень  : [роман] / А. А. Кокотюха. –Харків : Віват, 2021. – 304 с. – (Художня література).

Грудень 1913 року, Харківська губернія. Платона Чечеля запрошують гостем на приватну новорічну вечірку. Вигнанець випадково опиняється в колі впливових харків’ян. Тіло одного з гостей знаходять одразу після балу-маскараду. Особняк занесено снігом, гості відрізані від світу. Втекти нема куди – а полювання на гостей триває. Кажуть, що всіх тероризує перевертень. І лише Чечель може кинути вбивці виклик. Та раптом підозрює: перевертень – серед гостей…

Кокотюха, Андрій Анатолійович. 

Лихе око  : роман / А. А. Кокотюха. –  Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2021. – 288 с. – (Павутиння мороку).

Лора Кочубей їде до Житомира, щоб залагодити дрібну проблемку, яку створив охоронець банку Вадим. Його дружина Зоя переконана: колишня свекруха, Віра Домонтович, його зурочила. Декілька років тому Віра скоїла злочин і сіла до в’язниці. Поки жінка відбувала покарання, її син – перший Зоїн чоловік – трагічно загинув. І коли Віра вийшла на волю, пішли чутки: вона мститься кожному, кого вважає винним у смерті сина. Її лихе око прирікає на загибель. Усе це попервах видається маячнею, та під час першої і єдиної зустрічі Віра Домонтович устигла кинули своїм лихим оком і на Лору Кочубей…

Кокотюха, Андрій Анатолійович. 

Розбите дзеркало  : роман / А. А. Кокотюха. – Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2020. – 288 с. – (Павутиння мороку).

Лора Кочубей – домосідка. Вона не любить відряджень, тож не збиралася затримуватися у Чернігові. Розбереться із проблемною нерухомістю швидко, гадала вона. Але все пішло не так після раптової смерті конкурента. Тіло молодого адвоката знайшли перед розбитим дзеркалом. Старий будинок, за який велася суперечка, сто років тому став місцем страшного злочину. З тих часів побутує легенда: варто комусь зайти в будинок, як там пробуджуються демони. Порушник спокою бачить їх у дзеркалі, серце від побаченого зупиняється. Лора не вірить у страшну казку, аж поки кожен наступний день не приносить новий труп. Тіла знаходять у різних місцях, жертви – різні люди, їх об’єднує лише рік народження і розбите дзеркало біля кожного. Колишній слідчій треба розгадати загадку: це жертви моторошного прокляття чи хтось почав смертельне полювання...

Лис, Володимир Савович. 

Жінка для стіни  : [роман] / В. С. Лис. – Тернопiль : Навч. кн. – Богдан, 2021. – 208 с. – (Детективна аґенція М).

Яскравий зразок цікавого і динамічного детективу, сюжет якого тримає в напрузі від першої до останньої сторінки. Кримінальні розбірки, нелегкий світ приватного бізнесу, війна «авторитетів», таємничі самозаймання будинку і болючі пошуки добровільної жертви – «жінки для стіни» – полонять вашу увагу своїм реалізмом і гостротою інтриги.

Гарного всім читання на кожен день!

Ловці вітру// Світло світу Віри Китайгородської

Буде в неділю із неба дивитися Бог

Віра Китайгородська

Сьогодні, у першу грудневу неділю, буковинська письменниця відзначає свою шістдесяту зиму. Відділ абонемента щиро вітає іменинницю! А для того, щоб не повторюватись у побажаннях, поговоримо про саму Віру Микитівну, про її творчість.

Народилась 5 грудня 1961 р. у с. Нагоряни Кельменецького району Чернівецької області.  Мама, Вікторія Андріївна, – майстриня народної творчості, вона й передала доньці здатність творити прекрасне.

Письменниця навчалася на філологічному факультеті Чернівецького університету. Із 1997 р. редагувала газету «Буковинське віче», при редакції заснувала «Мистецьку вітальню», де відбувалися виставки, презентації, творчі вечори, зустрічі,  конференції митців та науковців, діячів громадсько-політичних і молодіжних організацій. Започаткувала лекційно-просвітницьку програму про народні ремесла для учнів та студентів. Сформувала музейну експозицію прикладного мистецтва Буковини, підготувала до друку альбом «Буковинське ткацтво. Золотої ниті не згубить». Також письменниця активно займається громадською і правозахисною діяльністю, її перу належать перші в краї публікації про політичні репресії і голодомор на Буковині. Письменниця виступає з оповіданнями та статтями на літературно-мистецькі й громадсько-політичні теми. В. Китайгородська член Національної спілки письменників України та  Національної спілки журналістів України.

Коли поет іде на ви

З журбою, з царською юрбою,

Йому не знести голови,

Лише – вінець над головою.

В. Китайгородська

Перші вірші опублікувала 1972 року в газеті «Наддністрянська правда». У 1986 р. побачила світ дебютна книжка «Виноградна колиска». 

Її творчість, зокрема поезія, складна у своїй простоті. У цей святковий день хочу детальніше поговорити про мою улюблену збірку під назвою «Ловіння вітру».

Китайгородська, Віра Микитівна.

Ловіння вітру : поезії різних років / В. М. Китайгородська. – Чернівці : Місто, 2005. – 216 с.

Поезія – річ миттєва, її завжди треба ловити, як вітер (В.Китайгородська)

Не одразу звернула увагу на обкладинку, – і дарма. Чотири. Магічна цифра – чотири сторони світу, чотири пори року, чотири тижні в місяці, чотири стихії (вогонь, вода, земля і повітря). Серце ссавців, зокрема й людини, складається із чотирьох камер. Піфагор казав: «Структура світу базована на потужності чисел».

Цілісність і симетрія картини залежить від кожної незначної, здавалося б, деталі. А посередині цього імпровізованого світу – чотири крила вітряка, який використовує мінливий за своєю сутністю вітер як джерело енергії. Певно, саме ця стихія має найбільший зв’язок із натхненням: невидимі зрушення, що, мовби послання з позамежжя, стрясають підсвідомість Творців. Назва книжки опинилася в епіцентрі незвіданої рухливої павутини, в якій кожен бачить своє. Мені ж бачиться Босх, – можливо, через панорамність його робіт та деталізацію. Усе, що опиняється в полі зору художника, зрештою вплітається у синкретичний простір альтернативної реальности.

"Сад земних насолод" (триптих), І. Босх

Художниця, яка ілюструвала збірку Віри Китайгородської, відокремила кожну з чотирьох частин ледь помітними біло-прозорими лініями, а отже, розкол світу (того архаїчно-долюдського дому) уже відбувся. Принаймні я так трактую. Картина на обкладинці якнайкраще пасує до збірки, бо ж вітер є одним із найважливіших концептів, навіть тоді, коли авторка мовчить. Це багатозначний код, який слід самостійно розшифровувати. Читаючи, спробуйте знайти для себе відповідь на запитання, що відбудеться, якщо все ж вдасться приборкати вітер?

Ніхто не стяв твій перший цвіт

І з терня митру.

Ти був поетом. І твій слід –

Ловіння вітру.

В. Китайгородська

Уривчасті, константувальні фрази, в яких приховано глибокий філософський підтекст. Поети повсякчас перебувають у позачассі та в позасвітті. Вони, маючи необмежену жодними приписами та правилами волю, потребують ще більше, відчуваючи «страсть свободи». Нерідко йдеться про свободу від себе (згадаймо бодай Шевченкове «Думи мої, думи…»).

"Ковчег праведного Ноя" (2000), Т. Покотило

Голос В. Китайгородської бринить, мов натягнутий нерв епохи, в яку вона все ще вірить, але яка нерідко встромляє голки в Ахіллесові п’яти розуміння реалій:

Ми вийшли з зон.

Ми вже не там?

Ми будем плакати на волі?

Ми будем гладити руками

Свої могили і тополі.

 

Ми будем падати в траву,

Колоти серце на шипшину,

Співати мову вікову

Своїй доньці, своєму сину?

 

Ми вийшли з зон.

Не всі, не всі.

Ми там – під заростями глоду –

Через тернини, по росі

Пустили квіти на свободу.

Попри недосконалість світу, попри його (подекуди) зачерствілість і грубість, поетеса все ж вміє бачити більше хорошого: авторці не відібрало мови для опису прекрасного – чи то величного, чи майже непомітного для людського ока. На терезах добра і зла все ж перемагає добро:

Життя відміряло без стуку
По жмені цвіту і ягід,
По айстрі – на любов і муку,
По рясту – на зелений слід.
 
Щоб народитися на волю
І мати слово не з казни,
І мати Бога, слави й болю –
Свого! Свого! Не з чужини.
 
Не на позиченій кареті,
Не в безшелесній мерзлоті…
На чорнобривцевій планеті,
Де в бджіл черевця золоті.

Лірична героїня має велику силу не піддаватися спокусі відступництва, не планувати втечу заздалегідь. Основою її світів є людиноцентризм – невичерпний, саможертовний, добровільний. Поезія Віри Китайгородської наскрізь філософська, –  і то не приховані натяки на власну позицію, не опосередковане висвітлення поглядів на ту чи іншу онтологічну (себто буттєву) проблему.

Основні сфери буття

Вона не знає невпевненого шепотіння – говорить голосно і чітко, у її словах відлунює мужність одвічного воїна поряд із ліризмом прадавньої Берегині людського роду: ніжної жінки, яка перетворюється на левицю, коли цього вимагають обставини:

Я не плачу, вчителю, давно,
Плаче тільки курка в підворітні.
 
А мене навчили брати альт,
Коли терням штрикають у груди,
Відточили серце на базальт,

І воно теленькати не буде.

Скількох пережитих досвідів коштують ці рядки?

Людина людині суддя, цензор, адвокат, наглядач, добродій, ... Мусимо пильнувати себе, бо часом штучно витворюємо тих, хто згодом перетворюється на жорстоких катів:

Коли тобі кажуть: «Збирайся на суд»
І в’яжуть зап’ястя шворками,
Іди, не спиняйся, але не забудь:
Ти – виліпив суддів руками.

Але!

Коли тобі кажуть: «Збирайся єси,
Пора тобі безвістю бути»,
Іди і дорогою в Бога проси
Цим суддям віка і спокути.

Сьогоднішня ювілярка – із покоління, яке входило в літературу в 80-х роках минулого століття. На початках у творчості багатьох молодих письменників можна було виявити чимало спільних рис, зокрема заглибленість у соціальну проблематику; спроби самоусвідомлення, самопошуку не лише на особистому рівні, а й на етнічному, національному; порушення табуйованих тем, що пов’язані з історією та героїчним минулим України; релігійні алюзії; індивідуально-людське переважає над колективним; еротизм (тотожний до естетичної категорії краси); образ малої Батьківщини (рідного села, містечка) як теплий спомин; створення нової, притаманної вісімдесятникам, авторської мови; присвяти діячам культури. Нині усі письменники йдуть своїми шляхами: не лише у змістовому, а й у формальному плані. Творчість В. Китайгородської – явище унікальне, хоча, беззаперечно, вписане в контекст сучасної буковинської літератури.

Їй вдалося зберегти у душі світло власної Правди, яка, мов провідна зоря, осяює життєву путь на кожному роздоріжжі. Нам лише залишається побажати міцного здоров'я і невичерпного натхнення. З ювілеєм!

Використано матеріали з інтернет-ресурсів

Марина Горбатюк