З’явиться книжка про жінок, які створили Україну

Видавництво «Видавництво» анонсувало випуск нової книги. Безпрецедентний для України проект під назвою «Це зробила вона» — передбачає появу інформації про 100 фахівчинь, які століттями творили історію України у різних сферах, від давнини до сучасності.

Основою проекту стане видання двох ілюстрованих томів про 100 видатних жінок України, 50 на першому етапі, та ще 50 — у другому томі, який зватиметься «Це теж зробила вона» і планується на 2019 р. У перспективі планується створення як сайту, так і розмаїтої сувенірної продукції, об’єднаної темою проекту, аж до пересувної виставки містами України і, можливо, закордоном.

Історії книжки «Це зробила вона» будуть написані сотнею знакових постатей України, найкращих представників своїх професій і проілюстровані сотнею українських ілюстраторів, дизайнерок, графіків. Пропонована концепція дозволить якнайяскравіше й осібніше презентувати видатних українок, проговорити і зрушити дискримінаційні історичні та сучасні дискурси. Допомали обирати героїнь книги письменниці Катерина Калитко і Олена Герасим’юк.

Видавництво повідомляє, що вони свідомо не розкривають зараз всіх імен, як героїнь, так і тих, хто про них писатиме, бо кожна з цих людей варта окремого згадування, окремого опису. Тому запрошують у режимі реального часу слідкувати за новинами проекту та його новими іменами на сторінці «Видавництва» www.vydavnytstvo.com.

 

Хто отримав Нобелівську премію з літератури 2017?

Оголошено ім’я переможця Нобелівської премії з літератури 2017. Це британський письменник японського походження Кадзуо Ішіґуро.

На зображенні: офіційне оголошення ім’я переможця на сайті Нобелівської премії.

“Нобелівську премію в галузі літератури 2017 присуджено Кадзуо Ішіґуро “який, у новелах з великою емоційною силою, відкриває прірву ілюзій між внутрішнім сприйняттям і зовнішнім світом”, – повідомляють на сайті Нобелівської премії.

 

Оригінал: “The Nobel Prize in Literature 2017 was awarded to Kazuo Ishiguro “who, in novels of great emotional force, has uncovered the abyss beneath our illusory sense of connection with the world”.”

---

Біографічна довідка:

Кадзуо Ішіґуро – британський письменник японського походження, сценарист, лауреат Букерівської премії, а також лауреат Нобелівської премії з літератури у 2017 році.
Народився в Наґасакі 8 листопада 1959 року. У 1960 році родина Кадзуо емігрувала до Гілфорда (графство Суррей, Англія),  де його батько почав проводити дослідження у Національному інституті океанографії. Кадзуо відвідував початкову школу Стафтона, а пізніше середню школу Вокінг у Суррей. Після закінчення школи, він взяв “академічну відпустку” і вирушив у подорож США та Канадою, де почав працювати у сфері журналістики.
У 1974 році вступив до Кентського університету у Кентербері та закінчив його у 1978 році, отримавши ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови та філософії. Присвятивши рік літературній діяльності, він продовжив навчання в Університеті Східної Англії, де отримав ступінь магістра мистецтв із писемності, – (за матеріалом сайту “Видавництва Старого Лева”).

---

Літературний портал ЛітАкцент, раніше оприлюднив перелік головних претендентів на премію:

 

• кенієць Нгугі Ва Тхіонго
• японець Харукі Муракамі;
• канадка Маргарет Етвуд;
• кореєць Ко Ин;
• ізраїльтянин Амос О;
• італієць Клаудіо Маґріс;
• іспанець Хав’єр Маріа

 

Українською твори цьогорічного Нобелівського лауреата Кадзуо Ішіґуро можна читати завдяки “Видавництву Старого Лева”, яке у 2016 році випустило його твір “Не відпускай мене”

В бібліотеку завітала осінь

 

Кінець вересня то спарвді особливий період часу, адже осінь вже не просто стукає нам в двері, вона вже наповнює своїм особливим повітрям і атмосферою нас зсередини. Кожен з нас намагається впіймати її, хтось переглядаючи фільми, інші з чашкою гарячого чаю, а дехто не уявляє цієї пори без книги. Обгорнувшись ковдрою хтось повністю занурюється у класичні твори світової прози, хтось шукає особливе у віршах, а інколи цей період дарує нахнення творити своє,  тоді думки лягають на папір. Восени влітюються потаємні бажання. 

28 вересня в ЧОУНБ ім. М. Івасюка вечір справді був особливим, адже двері бібліотеки були відкритими до пізньої ночі. Цей вечір був присвячений сяткуванню всеукраїнського дня бібліотек,   тут відбувався "SunSet вечір" - святкова вечірка. 

Атмосфера свята панувала і у відділі абонемента, де відбулася перша  зустріч літературного клубу "Простір слова". Темою спілкування була - осінь. Говорили про те, що кому подобається читати цієї пори, зачитували улюблені твори, обговорювали книги, ділилися думками про осінню пору, частувалися смачними цукерками. 

Читали не тільки улюблене із творчості інших авторів а і своє,  що змушувало почуватись дуже затишно, наче в великій дружній родині! Для когось читання на публіку були вперше. Поміж книжкових полиць   та підбірки книг, які не даються відірватись від чтива восени, панувала атмосфера слова. 

Літературний клуб "Простір слова" буде організовувати зустрічі в майбутньому, наступна вже зовсім скоро у відділі абонемента ЧОУНБ ім. М. Івасюка.

Простір слова

Простір слова

Відділа абонемента Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Михайла Івасюка є творчим салоном для багатьох читачів. Кожен хто сюди потрапляє отримує унікальну можливість поринути в світ книги, а книг тут понад 80 тисяч.

В такій атмосфері просто неможливо відмовитися від творчості. Клжен користувач, який приходить сюди ділиться своїми думками про прочитані книги, величезною купою емоцій та захопленою інтонацією розповідає про те, що сподобалось, ну і звичанйо те, що могло б бути іншим.

Відділ абонемента — це не лише простір книги, а і простір слова. А коли є такий простір, значить потрібно висловлюватися. 

Літературний клуб “Простір слова”, саме те зерно, яке проростає в стінах цього відділу. Можна читати своє, можна читати та обговорювати твори інших авторів, можна смакувати чай та спілкуватися про все. Вперше “Простір слова” відкриє свої таємниці 28 вересня о 19:00 під час загадкової вечірки до дня бібліотек “SunSet-вечір в бібліотеці”, чекаємо на вас з гарним настроєм і чудовою атмосферою, відділ абонемента — 1-й поверх. Захопіть з собою книгу, будемо читати осінь.

У Хмельницькому відбудеться І літературно-перекладацький фестиваль «TRANSLATORIUM»

У Хмельницькому відбудеться І літературно-перекладацький фестиваль «TRANSLATORIUM»

 

 

До початку фестивалю художнього перекладу в Хмельницькому залишилось 10 днів! У списку заявлених учасників фігурує близько 20 імен відомих перекладачів, літераторів та музикантів із Києва, Львова, Хмельницького, Тернополя та інших міст.

 

Хмельницький фестиваль «Translatorium» — це єдиний на сьогодні фестиваль в Україні, присвячений художньому перекладу, що відбудеться в Хмельницькому з 29 вересня по 1 жовтня 2017 року.

У фестивалі братимуть участь провідні перекладачі України, літератори, видавці, поети та музиканти. У списку учасників Марк Бєлорусець, Анна Вовченко, Остап Українець, Катя Поправка, Юрій Завадський, Гєник Бєляков та ін.

 

У програмі фестивалю — лекції про художній переклад у літературі та кіно, воркшопи з поетичного перекладу, зустрічі з книговидавцями, поетичні читання та музичні вечірки.

Хмельницький фестиваль «Translatorium» — це 3 дні, близько 20 гостей з різних куточків країни та майже 2 десятки подій.

«Ідея фестивалю полягає у створенні умовної перекладацької лабораторії (звідси й назва — Translatorium) та приверненні уваги мешканців міста до перекладу й літератури загалом. Нам дуже хочеться попрацювати з такою структурою, як університет, де студенти й викладачі почасти відірвані від загального літературного контексту сучасної України. Хочеться познайомити Хмельницький з цікавими літераторами й створити тут певний майданчик для діалогу», — говорить директорка фестивалю Таня Родіонова.

Організатори: перекладацька група «VERBація», а також активісти(-ки) з Хмельницького та Києва.

Головні локації фестивалю: Хмельницький національний університет, кав’ярня мовної школи «ОЛА», Книгарня «Є», моно-театр «КУТ», ДАХ — відкритий простір.
Дати проведення: 29 вересня — 1 жовтня.

У Львові відбувся 24 форум видавців

У Львові відбувся 24 форум видавців

Найбільший книжковий  захід в Україні відбувся 14-17 вересня на понад 80 локаціях у місті Лева.

 

Цьогоріч відвідувачі форуму мали можливість відвідати понад 800 літературних заходів, які проходили по різних локаціях міста. 

Як зазначають організатори, основною метою цьогорічного фестивалю було створення платформи для комунікації, яка в майбутньому спричинить зародження абсолютно нових бачень. Адже пошук нових ідей є абсолютно зрозумілим в сучасному світовому контексті, бо нові візії ставали дзеркалом (і навіть рушієм)  змін у суспільстві.

Також було обрано найкращі книги форуму видавців 2017.

Церемонія проходила у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької.

Цього року журі вирішило не присуджувати Гран-прі Форуму видавців. Натомість були визначені переможці в низці номінацій.

• У номінації «Класична українська література» перемогла книжка Івана Франка “Мойсей”, “Видавництво Львівського національного університету імені Івана Франка”
• У номінації «Сучасна українська проза» перемогла книжка Сергія Жадана “Інтернат”, видавництво “Meridian Czernowitz”
• У номінації «Сучасна українська поезія» перемогла “Антологія української поезії XX століття: від Тичини до Жадана” (упорядник Іван Малкович), видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га”
• У номінації «Класична зарубіжна література» перемогла книжка Мацуо Басьо  “Поезії”, видавництво “Веселка”)
• У номінації «Сучасна зарубіжна література» перемогла книжка Хорхе Луїса Борхеса “Книга вигаданих істот”, “Видавництво Старого Лева”
• У номінації «Місто-Харків» перемогла книжка Максима Розенфельда “Фасади. Харків”, видавництво “АССА”
• Особливу відзнаку Харківського журі отримала книжка Алли Підлужної “Код Володимира Дахна”, видавництво “АВІАЗ”.
• У номінації «Література для дітей віком від 0 до 9» перемогла книжка Оксани Були “Зубр шукає гніздо”, “Видавництво Старого Лева”
• У номінації «Література для дітей віком від 10 до 12» перемогла книжка Ульфа Старка “Маленька книжка про любов”, “Видавництво Старого Лева”
• У номінації «Підліткова література» перемогла книжка Яни Подосєльнік. Глосарій моди. Ілюстрації одягу українських дизайнерів, видавництво “Artbooks”
• У номінації «Біографія» перемогла книжка Леоніда Ушкалова. Ловитва невловного птаха: життя Григорія Сковороди, видавництво “Дух і літера”
• У номінації «Історія» перемогла книжка Оксани Кісь. Українські жінки у горнилі модернізації, видавництво “Клуб Сімейного Дозвілля”
• У номінації «Місто-Київ» перемогла книжка Владислава Гриневича “Бабин Яр. Історія і пам'ять”, видавництво “Дух і літера”
• Особливу відзнаку Київського журі отримала книжка Тараса Лозинського “Рушники Наддніпрянської України”, видавництво “Майстер книг”
• У номінації «Український non-fiction» перемогла книжка Тимура Ворони “Стартап на мільйон. Як українці заробляють на технологіях”, видавництво “Vivat”
• У номінації «Перекладений non-fiction» перемогла книжка Христі Фріланд “Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи”, видавництво “Наш формат”
• У номінації «Навчальна, довідкова, професійна література» перемогла книжка Альберто Каїро “Функціональне мистецтво: вступ до інфографіки та візуалізації”, “Видавництво УКУ”
• У номінації «Візуальна книга» переміг графічний роман Івана Франка, Міхая Тимошенка, Кирила Горішного “Герой поневолі”, видавництво “Леополь”
• У номінації «Місто-Львів» перемогла книжка Катажини Котинської “Львів: перечитування міста”, “Видавництво Старого Лева”
• Особливу відзнаку Львівського журі отримала книжка Ярини Винницької “Наречена”, видавництво “Terra Incognita”.
  
  

 Спеціальними гостями фестивалю були: Карл-Маркус Ґаус (Австрія), Пітер Х. Фогтдаль (Данія), Єелле Рюмер (Нідерланди), Ян Вагнер (Німеччина), Вітольд Шабловський (Польща), Щерек Зємовіт (Польща),  Дубравка Угрешич (Хорватія, Нідерланди), Каталін Доріан Флореску (Швейцарія) та ще понад 50 авторів з 25 країн світу.

Найкращі екранізації української класики до Дня українського кіно

Найкращі екранізації української класики до Дня українського кіно

9 вересня — День українського кіно. З цієї нагоди ми підібрали 5 відомих вітчизняних екранізацій, які зняли за мотивами шедеврів нашої класики.

Ці фільми нагадують українським глядачам, що вітчизняна література може з геніальною легкістю опинитись на широких екранах та спонукати до перечитування видатних творів. Тож подивіться у цей день чудові кінострічки від видатних та безстрашних режисерів, які творили в умовах радянської та пострадянської цензури.

Тіні забутих предків
режисер Сергій Параджанов

 

 

«Тіні забутих предків» — український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії ім. Олександра Довженка. Це екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Режисер про кінострічку говорив так:

«Фільм не з’явився на порожньому місці… Був великий класик Коцюбинський. Вражений красою Карпат, він створив своїх Ромео і Джульєтту, поетичну притчу про кохання. Пам’ятаєте картину Тіціана, на якій зображені дві жінки — „Любов земна і Любов небесна“. У моєму фільмі це — Марічка і Палагна».

Зйомки кінострічки здійснювалися у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

Наталка Полтавка
режисер Родіон Юхименко

 

 

«Наталка-Полтавка» — телефільм-опера відзнятий у 1978 році. Екранізація опери Миколи Лисенка, яку композитор написав, натхненний однойменною музичною драмою Івана Котляревського.

Основна дія кіноопери відбувається в Україні на Полтавщині. Джерельною базою фільму є життя українського суспільства на початку XIX ст. У фільмі розповідається про розлуку дівчини з коханим та одруження з немилим. Твір «Наталка-Полтавка» вже давно став класикою української літератури, музики, театру, кіно.

Україна в огні
режисер Олександр Довженко

 

 

Фільм створено за мотивами кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні», яку було заборонено Сталіним у 1944 році. Саме після виходу цього фільму у Довженка почалися серйозні ідеологічні проблеми з владою.

Режисер, створюючи багатогранну панораму історичних подій, не прикрашує дійсності. Він прямо говорить про існування героїзму, сили духу та патріотизму, про людей з дріб’язковими душами, боягузів та псевдопатріотів: «Душі у людей були маленькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя».

Камінний хрест
режисер Леонід Осика

 

За основу фільму взято прообраз Івана Дідуха, котрий залишав по собі камінний хрест. Саме це і зобразив Василь Стефаник в однойменному творі, спираючись на реальні факти та розповіді очевидців тих страшних і сумних подій в історії нашої країни.

У фільмі не дається ніякого пояснення, тим більше не робиться ніяких моральних висновків із цієї історії. Але досить чітко показано, як головний герой фільму трансформується із миролюбної людини у справжнісінького ката. Сценарій написав Іван Драч.

Чорна рада
режисер Микола Засєєв-Руденко

 

 

І завершує нашу п’ятірку український художній фільм «Чорна Рада», який знятий за однойменним романом письменника Пантелеймона Куліша. На екрани вперше вийшов навесні 2001 року. Фільм складається з 9-ти серій, його загальна тривалість становила 485 хвилин. З невідомих причин фільм обрізали і тепер тривалість становить 144 хвилин.

Основні події фільму розгортаються у тяжкі для України історичні часи. Після смерті Богдана Хмельницького загострюється боротьба за гетьманську владу між Якимом Сомком й Іваном Брюховецьким. Кульмінацією запеклої політичної ворожнечі стає Чорна рада 1663 року. У фільмі присутні масштабні батальні сцени, мальовничі національні костюми. Відомі й улюблені актори роблять фільм привабливим для широкого кола глядачів.

 

Джерело: http://vsiknygy.net.ua/ 

 

 

 

 

 

 

 

Вийшов друком новий роман Сергія Жанада "Інтернат"

Вийшов друком новий роман Сергія Жанада "Інтернат"

“Інтернат”, що вийшов друком у видавництві Meridian Czernowitz, розповідає про те, як змінилося життя людей, коли на Сході України почалась війна

Презентація роману відбулася 22 серпня у Харкові. 

За словами письменника, “інтернат – це одна з локацій роману, але водночас це ще й метафора, метафора світовідчуття, метафора загубленості, недолюбленості врешті-решт”.

“…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь, – ідеться в анотації. – Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…”

На думку Жадана, цю книгу добре було б прочитати людям, які ніколи не були на українському Сході, які складають своє враження про Донбас та українсько-російську війну суто з повідомлень ЗМІ та загальних настроїв у соціальних мережах, а також “тим, хто готовий за електоральними відсотками побачити живі обличчя”.

Наступні презентації роману відбудуться:

• 9 вересня – на VIII Міжнародному поетичному фестивалі Meridian Czernowitz у Чернівцях,
• 13 вересня – в Зеленому театрі в Одесі;
• 15 вересня у львівському Оперному театрі в рамках Форум видавців.

“Інтернат” – четвертий роман Жадана і перший – про війну на Сході.
Нагадаємо, про закінчення роботи над новим романом Жадан заявив 1 березня цього року.

“Дорогі брати і сестри. З сердечною втіхою й душевним трепетом повідомляю, що сьогодні, 1 березня 2017 року, поставив останню крапку в своєму новому романі. 464 тисяч знаків (із пробілами). Шукайте цього року в книгарнях України”, – написав Сергій Жадан на своїй сторінці у “Фейсбуці”.

Перед тим в інтерв’ю ЗМІ Жадан відзначав, що в українській літературі останнім часом з’явилося чимало творів на тему війни (“можу згадати роман Євгена Положія “Іловайськ” – унікальна робота, коли Женя брав інтерв’ю у декількох десятків наших хлопців, які були в Іловайську, і написав про це книгу; можна згадати книгу Сергія Лойка “Аеропорт” – це дійсно подія, там можна по-різному ставитися до художніх якостей книги, але що це подія, це важливо, мені здається, це очевидно”).
“Інша справа, ну так, поки не з’явився у нас український Ремарк, Хемінгуей”, – констатував Сергій Жадан.

Після випаду проросійського політика Віктора Медведчука на свою адресу Жадан заявляв: “Пане Медведчук, цілком можливо, що ця війна не дала (поки що) Україні свого Гемінгвея, але вона напевне дала Росії свого Гітлера. Можливо, в нього за вікном нині 1939-й, можливо, 1940-й, цілком можливо навіть, що він готується до свого 1941-го. Але річ у тім, що історія кожного Гітлера так чи інакше завершується 1945-м. Це вам будь-який Гемінгвей скаже”.

«Видавництво 21» випускає книгу про контроверсійного художника Паризької школи

Фото: update.com.ua

У другій половині серпня «Видавництво 21» представить своїм читачам роман сучасного швейцарського письменника Ральфа Дутлі «Остання подорож Сутіна». Переклад з німецької здійснила Христина Назаркевич. Перша презентація книги відбудеться під час ХХІV Форуму видавців у Львові. Видання здійснене за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.

Центральний персонаж фіктивно-біографічного роману Ральфа Дутлі — художник-експресіоніст першої половини ХХ століття, представник так званої Паризької школи Хаїм Сутін — єврей родом із Білорусі, який пов’язав своє життя з Францією і мистецтвом. Крізь призму потоку свідомості, внутрішнього мовлення, спогадів свого персонажа Ральф Дутлі показав не лише складну, суперечливу, виснажену тривожністю, болем, внутрішніми конфліктами, почуттям провини особистість митця, а й найцікавіший, найбуремніший період життя мистецького середовища Парижа 10-х—40-х років ХХ ст. Читач зазирне у найменш висвітлені закапелки паризьких, нетрів, квартир, салонів, приватних історій і душ, вирушивши разом із художником в його останню подорож, під час якої перед ним у виразних кадрах пролетить усе його життя. В цій історії багато документальної правди, але й велика частина авторського домислу та вимислу чи, все ж швидше, авторської інтуїції, яка заповнила прогалини у портреті цього контроверсійного художника.

За своє прагнення бути вільним митцем Хаїм Сутін сплачував виснажливою працею, життям у бідності.

Він був одним із мешканців легендарного «Ля Руш» («Вулика») — павільйону, пристосованого під житла для безпритульних митців. Свого часу тут мали прихисток його земляк художник Марк Шагал, український скульптор Архип Тесленко, італійський художник і скульптор Амедео Модільяні, який став другом і, власне, першим поціновувачем творчості Хаїма Сутіна, намагався всіляко його підтримувати. Найвдалішими, найуспішнішими у житті Хаїма Сутіна були 1920-ті роки: він отримує визнання, стає популярним, про нього говорять мистецтвознавці, його картини купують (полотна Сутіна були у колекціях Пабло Пікассо, Чарлі Чапліна). А потім — економічна криза з усіма її непривабливими наслідками, потім — Друга світова війна і важка хмара голокосту.

«Остання подорож Сутіна» — це, звісно, мандрівка світом мистецтва, показ зародження мистецтва нової доби, його чинників, мотивів, подразників. Це роздуми про призначення митця, про ті жертви, які йому доводиться приносити богам образних одкровень та візій. Тому роман особливо буде цікавим читачам, захопленим мистецтвом, психологією творчості, історією та філософією мистецтва.

«Я обрала насамперед мистецьку тему. Мені особисто як зацікавленій мистецтвом читачці дуже бракує в українській літературі творів про митців, — говорить Христина Назаркевич про причини вибору саме цього твору для перекладу. — Друге — мені сподобалася стилістика автора, поетичність і „надрив“ емоційний (тобто теж щось, чого в нас небагато). Третє: мені подобається інформативна частина роману — окупована Франція, Монпарнас, історичні постаті…».

А ось що відповів Ральф Дутлі на запитання, яким він бачить українського читача свого роману:

«Автор випускає свою книжку в світ, дає їй свободу, а вже летіти їй потрібно самій. Звичайно ж автор сподівається, що матиме чуйного читача з чутливими літературними рецепторами. Цей читач може цікавитися художником Сутіном, або мистецтвом ХХ століття, часовим проміжком між 1910 і 1943 роком в Східній Європі і у Франції, трагічною епохою з її відбитком війни і окупації, ще він може цікавитися можливостями поетичної мови, силою образів, а головне — „опіумом“ літератури, адже мій роман — літературний твір, а не звичайна біографія художника».

На сторінці роману «Остання подорож Сутіна» на сайті «Видавництва 21» можна познайомитися також з фрагментом подячної промови Ральфа Дутлі з нагоди вручення літературної премії «LiteraTour Nord», яку він отримав 24 квітня 2014 року в Ганновері.

 Хаїм Сутін — народився 1893 року у багатодітній єврейській родині в білоруському селищі Сміловичі. З раннього дитинства мав нестримний потяг до малювання. За цю пристрасть представники родини та єврейської громади жорстоко його карали. 1907 року втік до Мінська, де брав уроки малювання, потім — до міста Вільно, де вчився у Школі красних мистецтв. Згодом йому вдалося виїхати до Парижа, де прожив решту життя — від 1912 до смерті у 1943 році. Експресіоністичному стилю Хаїма Сутіна властива особлива тривожність. В його художній манері відзначають дратівливість, швидкість, імпульсивність, деформацію.

Ральф Дутлі — швейцарський лірик, есеїст і перекладач. Народився 1954 року в місті Шаффгаузен. Вивчав романістику і русистику в університетах Цюриха й Парижа. Широкий читацький загал знає його як видавця, упорядника і перекладача десятитомного повного видання Осипа Мандельштама німецькою. Автор біографії Мандельштама «Вік мій, звір мій». У 1985 році захистив дисертацію про творчість Мандельштама. 14 років прожив у Франції, нині мешкає у Німеччині, у Гайдельберзі. Побував в Україні як учасник IV поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Власні прозові твори: фіктивно-біографічний роман «Остання подорож Сутіна» (2013), роман «Коханці з Мантуї» (2015). За «Останню подорож Сутіна» Ральфа Дутлі в 2014 році було відзначено Дюссельдорфською літературною премією.

Христина Назаркевич — українська перекладачка з німецької, доцент кафедри німецької філології Львівського національного університету ім. І. Франка. Цей же університет закінчила 1986 року. У 1993 році Христина Назаркевич захистила кандидатську дисертацію «Лінгвостилістична структура романів Г. Белля (проблема архітектоніки макротексту)». Викладає теорію і практику перекладу, курси з перекладу художньої літератури, спецкурс з німецької літератури, курс усного перекладу. Як науковець досліджує проблеми модифікації традиційного жанру сучасного роману, працює у сфері перекладознавства. Для «Видавництва 21» Христина Назаркевич переклала романи «Прокляття дому» Дженні Ерпенбек та «Море моря» Ільми Ракузи.

Виходить збірка оповідань Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок»

 

«Видавництво Старого Лева» видає одну із найяскравіших книг малої прози класика американської літератури.

Сьогодні, 21 липня, виповнюється 118 років із дня народження великого письменника, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій Ернеста Гемінґвея. Він любив полювання, мохіто та дайкірі, пригоди, своїх котів та жінок. Але найбільше за все дядько Гем любив писати. Твори генія, які вплинули на літературу ХХ століття й далеко далі, вперше в сучасній Україні видає українською «Видавництво Старого Лева». Услід за книгами «Старий і море» та «Фієста. І сонце сходить» світ побачить збірка оповідань Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок», яку переклала Ганна Лелів. Обкладинку створила художниця Анастасія Стефурак.

«Чоловіки без жінок та інші оповідання» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея, що охоплює твори 1923-1927 рр. «Гемінґвеївській малій прозі повною мірою притаманне усе те, за що ми так любимо цього письменника: тут і велика кількість біографічних епізодів, і мінімалістичний стиль письма, щемке звучання тем сенсу життя, життєвого призначення людини, дружби, дорослішання, війни, смерті, «втраченого покоління», — розповідає редактор серії Ольга Ренн. — Дуже цікаво відчитувати якісь приховані й неочевидні моменти, адже Гемінґвей і у коротких оповіданнях дотримується свого відомого «принципу айсберга». 

Упорядкування збірки здійснила редакційна колегія «Видавництва Старого Лева», до книги увійшли найяскравіші оповідання зі збірок «Три оповідання і десять поезій» та «За нашого часу», а також повна збірка «Чоловіки без жінок». Переклала збірку Ганна Лелів, а візуальний образ книжки створила художниця Анастасія Стефурак, яка у обкладинці дуже тонко відтворила і атмосферу збірки, і настрій оповідань.

«Я відчула передовсім велику відповідальність, коли мені доручили перекладати Гемінґвея, — розповідає про свою перекладацьку роботу Ганна Лелів. — Бо перекладати такого автора дуже відповідально, радісно і почесно. Вперше збірку „Чоловіки без жінок“ було видано 90 років тому. І вона дуже різнопланова: тут є оповідання про кориду, особисті стосунки, розлучення, смерть, кохання…. Саме така тематична різноплановість є великим викликом для перекладача, бо всі ці герої з різних світів та говорять по-різному. І перекладачеві треба передати кожного з персонажів особливим, а також загальний стиль автора. Мені було цікаво шукати виходи з цих ситуацій. Я певна, завдяки цій книзі ми матимемо можливість прочитати Гемінґвея по-новому».

Ернест Гемінґвей — автор книг «Старий і море», «Фієста. І сонце сходить», «По кому подзвін», «Прощай, зброє!», «Свято, яке завжди з тобою» та інших. У його творах багато автобіографічного матеріалу, війни, любові. «Писати насправді дуже просто, — казав він. — Ти сідаєш перед друкарською машинкою і починаєш спливати кров’ю». Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс (США). Почав писати ще підлітком. Обожнював спорт, займався футболом і боксом. Після закінчення школи почав працювати репортером в газеті Канзас-Сіті. Згодом брав участь у Першій світовій війні, був поранений. Працював журналістом у різних газетах. Військова тематика була однією з найулюбленіших у творчості Гемінґвея. Він багато мандрував, зокрема Африкою, якийсь час жив у Франції, Іспанії, Кубі. Отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea», 1952). А у 1954 — Нобелівську премію з літератури. В останні роки життя Гемінґвей страждав на тяжку депресію і розлади психіки. У 1961 році письменник покінчив життя самогубством.

За джерелом: http://vsiknygy.net.ua/