Вийшов друком новий роман Сергія Жанада "Інтернат"

Вийшов друком новий роман Сергія Жанада "Інтернат"

“Інтернат”, що вийшов друком у видавництві Meridian Czernowitz, розповідає про те, як змінилося життя людей, коли на Сході України почалась війна

Презентація роману відбулася 22 серпня у Харкові. 

За словами письменника, “інтернат – це одна з локацій роману, але водночас це ще й метафора, метафора світовідчуття, метафора загубленості, недолюбленості врешті-решт”.

“…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь, – ідеться в анотації. – Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…”

На думку Жадана, цю книгу добре було б прочитати людям, які ніколи не були на українському Сході, які складають своє враження про Донбас та українсько-російську війну суто з повідомлень ЗМІ та загальних настроїв у соціальних мережах, а також “тим, хто готовий за електоральними відсотками побачити живі обличчя”.

Наступні презентації роману відбудуться:

• 9 вересня – на VIII Міжнародному поетичному фестивалі Meridian Czernowitz у Чернівцях,
• 13 вересня – в Зеленому театрі в Одесі;
• 15 вересня у львівському Оперному театрі в рамках Форум видавців.

“Інтернат” – четвертий роман Жадана і перший – про війну на Сході.
Нагадаємо, про закінчення роботи над новим романом Жадан заявив 1 березня цього року.

“Дорогі брати і сестри. З сердечною втіхою й душевним трепетом повідомляю, що сьогодні, 1 березня 2017 року, поставив останню крапку в своєму новому романі. 464 тисяч знаків (із пробілами). Шукайте цього року в книгарнях України”, – написав Сергій Жадан на своїй сторінці у “Фейсбуці”.

Перед тим в інтерв’ю ЗМІ Жадан відзначав, що в українській літературі останнім часом з’явилося чимало творів на тему війни (“можу згадати роман Євгена Положія “Іловайськ” – унікальна робота, коли Женя брав інтерв’ю у декількох десятків наших хлопців, які були в Іловайську, і написав про це книгу; можна згадати книгу Сергія Лойка “Аеропорт” – це дійсно подія, там можна по-різному ставитися до художніх якостей книги, але що це подія, це важливо, мені здається, це очевидно”).
“Інша справа, ну так, поки не з’явився у нас український Ремарк, Хемінгуей”, – констатував Сергій Жадан.

Після випаду проросійського політика Віктора Медведчука на свою адресу Жадан заявляв: “Пане Медведчук, цілком можливо, що ця війна не дала (поки що) Україні свого Гемінгвея, але вона напевне дала Росії свого Гітлера. Можливо, в нього за вікном нині 1939-й, можливо, 1940-й, цілком можливо навіть, що він готується до свого 1941-го. Але річ у тім, що історія кожного Гітлера так чи інакше завершується 1945-м. Це вам будь-який Гемінгвей скаже”.

«Видавництво 21» випускає книгу про контроверсійного художника Паризької школи

Фото: update.com.ua

У другій половині серпня «Видавництво 21» представить своїм читачам роман сучасного швейцарського письменника Ральфа Дутлі «Остання подорож Сутіна». Переклад з німецької здійснила Христина Назаркевич. Перша презентація книги відбудеться під час ХХІV Форуму видавців у Львові. Видання здійснене за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.

Центральний персонаж фіктивно-біографічного роману Ральфа Дутлі — художник-експресіоніст першої половини ХХ століття, представник так званої Паризької школи Хаїм Сутін — єврей родом із Білорусі, який пов’язав своє життя з Францією і мистецтвом. Крізь призму потоку свідомості, внутрішнього мовлення, спогадів свого персонажа Ральф Дутлі показав не лише складну, суперечливу, виснажену тривожністю, болем, внутрішніми конфліктами, почуттям провини особистість митця, а й найцікавіший, найбуремніший період життя мистецького середовища Парижа 10-х—40-х років ХХ ст. Читач зазирне у найменш висвітлені закапелки паризьких, нетрів, квартир, салонів, приватних історій і душ, вирушивши разом із художником в його останню подорож, під час якої перед ним у виразних кадрах пролетить усе його життя. В цій історії багато документальної правди, але й велика частина авторського домислу та вимислу чи, все ж швидше, авторської інтуїції, яка заповнила прогалини у портреті цього контроверсійного художника.

За своє прагнення бути вільним митцем Хаїм Сутін сплачував виснажливою працею, життям у бідності.

Він був одним із мешканців легендарного «Ля Руш» («Вулика») — павільйону, пристосованого під житла для безпритульних митців. Свого часу тут мали прихисток його земляк художник Марк Шагал, український скульптор Архип Тесленко, італійський художник і скульптор Амедео Модільяні, який став другом і, власне, першим поціновувачем творчості Хаїма Сутіна, намагався всіляко його підтримувати. Найвдалішими, найуспішнішими у житті Хаїма Сутіна були 1920-ті роки: він отримує визнання, стає популярним, про нього говорять мистецтвознавці, його картини купують (полотна Сутіна були у колекціях Пабло Пікассо, Чарлі Чапліна). А потім — економічна криза з усіма її непривабливими наслідками, потім — Друга світова війна і важка хмара голокосту.

«Остання подорож Сутіна» — це, звісно, мандрівка світом мистецтва, показ зародження мистецтва нової доби, його чинників, мотивів, подразників. Це роздуми про призначення митця, про ті жертви, які йому доводиться приносити богам образних одкровень та візій. Тому роман особливо буде цікавим читачам, захопленим мистецтвом, психологією творчості, історією та філософією мистецтва.

«Я обрала насамперед мистецьку тему. Мені особисто як зацікавленій мистецтвом читачці дуже бракує в українській літературі творів про митців, — говорить Христина Назаркевич про причини вибору саме цього твору для перекладу. — Друге — мені сподобалася стилістика автора, поетичність і „надрив“ емоційний (тобто теж щось, чого в нас небагато). Третє: мені подобається інформативна частина роману — окупована Франція, Монпарнас, історичні постаті…».

А ось що відповів Ральф Дутлі на запитання, яким він бачить українського читача свого роману:

«Автор випускає свою книжку в світ, дає їй свободу, а вже летіти їй потрібно самій. Звичайно ж автор сподівається, що матиме чуйного читача з чутливими літературними рецепторами. Цей читач може цікавитися художником Сутіном, або мистецтвом ХХ століття, часовим проміжком між 1910 і 1943 роком в Східній Європі і у Франції, трагічною епохою з її відбитком війни і окупації, ще він може цікавитися можливостями поетичної мови, силою образів, а головне — „опіумом“ літератури, адже мій роман — літературний твір, а не звичайна біографія художника».

На сторінці роману «Остання подорож Сутіна» на сайті «Видавництва 21» можна познайомитися також з фрагментом подячної промови Ральфа Дутлі з нагоди вручення літературної премії «LiteraTour Nord», яку він отримав 24 квітня 2014 року в Ганновері.

 Хаїм Сутін — народився 1893 року у багатодітній єврейській родині в білоруському селищі Сміловичі. З раннього дитинства мав нестримний потяг до малювання. За цю пристрасть представники родини та єврейської громади жорстоко його карали. 1907 року втік до Мінська, де брав уроки малювання, потім — до міста Вільно, де вчився у Школі красних мистецтв. Згодом йому вдалося виїхати до Парижа, де прожив решту життя — від 1912 до смерті у 1943 році. Експресіоністичному стилю Хаїма Сутіна властива особлива тривожність. В його художній манері відзначають дратівливість, швидкість, імпульсивність, деформацію.

Ральф Дутлі — швейцарський лірик, есеїст і перекладач. Народився 1954 року в місті Шаффгаузен. Вивчав романістику і русистику в університетах Цюриха й Парижа. Широкий читацький загал знає його як видавця, упорядника і перекладача десятитомного повного видання Осипа Мандельштама німецькою. Автор біографії Мандельштама «Вік мій, звір мій». У 1985 році захистив дисертацію про творчість Мандельштама. 14 років прожив у Франції, нині мешкає у Німеччині, у Гайдельберзі. Побував в Україні як учасник IV поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Власні прозові твори: фіктивно-біографічний роман «Остання подорож Сутіна» (2013), роман «Коханці з Мантуї» (2015). За «Останню подорож Сутіна» Ральфа Дутлі в 2014 році було відзначено Дюссельдорфською літературною премією.

Христина Назаркевич — українська перекладачка з німецької, доцент кафедри німецької філології Львівського національного університету ім. І. Франка. Цей же університет закінчила 1986 року. У 1993 році Христина Назаркевич захистила кандидатську дисертацію «Лінгвостилістична структура романів Г. Белля (проблема архітектоніки макротексту)». Викладає теорію і практику перекладу, курси з перекладу художньої літератури, спецкурс з німецької літератури, курс усного перекладу. Як науковець досліджує проблеми модифікації традиційного жанру сучасного роману, працює у сфері перекладознавства. Для «Видавництва 21» Христина Назаркевич переклала романи «Прокляття дому» Дженні Ерпенбек та «Море моря» Ільми Ракузи.

Виходить збірка оповідань Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок»

 

«Видавництво Старого Лева» видає одну із найяскравіших книг малої прози класика американської літератури.

Сьогодні, 21 липня, виповнюється 118 років із дня народження великого письменника, лауреата Нобелівської та Пулітцерівської премій Ернеста Гемінґвея. Він любив полювання, мохіто та дайкірі, пригоди, своїх котів та жінок. Але найбільше за все дядько Гем любив писати. Твори генія, які вплинули на літературу ХХ століття й далеко далі, вперше в сучасній Україні видає українською «Видавництво Старого Лева». Услід за книгами «Старий і море» та «Фієста. І сонце сходить» світ побачить збірка оповідань Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок», яку переклала Ганна Лелів. Обкладинку створила художниця Анастасія Стефурак.

«Чоловіки без жінок та інші оповідання» — збірка короткої прози Ернеста Гемінґвея, що охоплює твори 1923-1927 рр. «Гемінґвеївській малій прозі повною мірою притаманне усе те, за що ми так любимо цього письменника: тут і велика кількість біографічних епізодів, і мінімалістичний стиль письма, щемке звучання тем сенсу життя, життєвого призначення людини, дружби, дорослішання, війни, смерті, «втраченого покоління», — розповідає редактор серії Ольга Ренн. — Дуже цікаво відчитувати якісь приховані й неочевидні моменти, адже Гемінґвей і у коротких оповіданнях дотримується свого відомого «принципу айсберга». 

Упорядкування збірки здійснила редакційна колегія «Видавництва Старого Лева», до книги увійшли найяскравіші оповідання зі збірок «Три оповідання і десять поезій» та «За нашого часу», а також повна збірка «Чоловіки без жінок». Переклала збірку Ганна Лелів, а візуальний образ книжки створила художниця Анастасія Стефурак, яка у обкладинці дуже тонко відтворила і атмосферу збірки, і настрій оповідань.

«Я відчула передовсім велику відповідальність, коли мені доручили перекладати Гемінґвея, — розповідає про свою перекладацьку роботу Ганна Лелів. — Бо перекладати такого автора дуже відповідально, радісно і почесно. Вперше збірку „Чоловіки без жінок“ було видано 90 років тому. І вона дуже різнопланова: тут є оповідання про кориду, особисті стосунки, розлучення, смерть, кохання…. Саме така тематична різноплановість є великим викликом для перекладача, бо всі ці герої з різних світів та говорять по-різному. І перекладачеві треба передати кожного з персонажів особливим, а також загальний стиль автора. Мені було цікаво шукати виходи з цих ситуацій. Я певна, завдяки цій книзі ми матимемо можливість прочитати Гемінґвея по-новому».

Ернест Гемінґвей — автор книг «Старий і море», «Фієста. І сонце сходить», «По кому подзвін», «Прощай, зброє!», «Свято, яке завжди з тобою» та інших. У його творах багато автобіографічного матеріалу, війни, любові. «Писати насправді дуже просто, — казав він. — Ти сідаєш перед друкарською машинкою і починаєш спливати кров’ю». Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс (США). Почав писати ще підлітком. Обожнював спорт, займався футболом і боксом. Після закінчення школи почав працювати репортером в газеті Канзас-Сіті. Згодом брав участь у Першій світовій війні, був поранений. Працював журналістом у різних газетах. Військова тематика була однією з найулюбленіших у творчості Гемінґвея. Він багато мандрував, зокрема Африкою, якийсь час жив у Франції, Іспанії, Кубі. Отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea», 1952). А у 1954 — Нобелівську премію з літератури. В останні роки життя Гемінґвей страждав на тяжку депресію і розлади психіки. У 1961 році письменник покінчив життя самогубством.

За джерелом: http://vsiknygy.net.ua/



 

В Одесі презентували проект фільму “Ворошиловград” Жадана

 

На Одеському міжнародному кінофестивалі показали проект фільму «Ворошиловград» режисера Ярослава Лодигіна.

 

Головні ролі в екранізації виконають Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Олег Москаленко, Ігор Портянко, Володимир Ямненко та ін. Зйомки почнуться 31 липня.

«Я хочу, щоб стереотип про те, що українське кіно — це погане кіно, було знищено, — розповів на презентації режисер стрічки. — Зараз в нас знімають багато гарних фільмів. Іще один стереотип, який хочеться зламати — про те, що східноєвропейське кіно похмуре. Я хочу, щоб цей фільм був сонячним. В романі описуються важкі події, але при цьому там багато гумору. Хочеться почути з екрану діалоги Сергія Жадана, мені здається, вони абсолютно тарантінівські».

Акторів на головні ролі фільму підбирали близько 7 місяців. Було написано 11 варіантів сценарію «Ворошиловград». Саундтрек створять Єфим Чупахін та Олег Каданов (група «Оркестр Че»). Також у стрічці використають музику Сергія Прокоф’єва.

За матеріалами LB.ua

Звільни книгу — подаруй радість.

 

 

Останнім часом у світі все більше набуває популярності обмін книгами з випадковими людьми в заздалегіть визначених для цього місцях, чи взагалі випадкових.

Буккроссінг - обмін книгами, який полягає у тому, що людина після прочитання книги залишає її в кафе, парку, чи спецільному місті, для того, щоб інша випадкова людина могла її прочитати. Частими додатками до таких книг бувають мотиваційні записи від попередніх власників, які бажають “наступникам” приємного читання.

Ідея буккросінгу з’явилася в 2002 році, її запропонував спеціаліст з інтернет технологій Рон Хорнбеккер. В якості експерименту він залишив 20 книг з пояснювальними записками в холі свого готелю, про що написав на створеному для цієї акції сайті. Невдовзі кількість користувачів сайту почала зростати, а рух поширюватися. З 2007 року рух почав розвиватися в інших країнах, особливої популяності він набув в Італії, де до нього долучилися навіть адміністрація Флоренції, яка подарувала руху 4000 тисячі книг.

Протягом останніх кількох років рух набуває популярності і в Україні. Вперше найбільші ініціативи з буккросінгу були організовані в Києві та Харкові, пізніше з’явилися і в інших містах України, в тому числі і в Чернівцях.

Сьогодні ж “прийти і “звільнити” книгу можна майже в кожній книгозбірні нашого міста. Одне з місць для вільного обміну книгами є в бібліотеці ім. М. Івасюка, що знаходиться за адресою вулиця Ольги Кобилянської, 47. 

Червона поличка з цікавим дизайном зустрічає кожного відвідувача закладу культури. Кожен бажаючий без будь яких перешкод може прийти та взяти собі книгу, чи напаки принести свою, яку без сумніву хтось візьме до прочитання. Тож, якщо ви шукаєте “смачної” літератури, чи навпаки хочете поділитися тією, що вас надихнула, приходьте та приєднуйтесь до всесвітнього книжкового руху!

 

Зачиняється одна з найстаріших книгарень у світі

 

Книгарня знаходиться у хорватському місті Спліт — другому за величиною після столиці — Загреба. Спліт має багату, більш ніж 1700-річну історію.

Книгарня має назву «Morpurgo» («Морпурго»). Її двері вперше відчинилися в липні 1860 року на відомій центральній площі міста — Пьяці. Засновником книгарні, а також першим власником, був Від Морпурго (1838-1911) з відомої єврейської сім’ї. Він був одним з найвидатніших благодійників міста: видавець і публіцист, власник книгарні та бібліограф, репортер і просвітитель, промисловець і банкір, політик і діяч культури.

Родина Морпурго переїхала до Спліту на початку ХVIII ст. Батько Віда займався продажем книжок, його зацікавленість літературою вплинула на хлопчика — той почав читати у 4 роки. У 14 хлопець почав працювати в книгарні, яка належала його батьку і Петрі Саві. На той час це була дочірня компанія міланської фірми «Borroni e Scotti», що пізніше стала тією самою «Морпурго». Протягом наступних років Від подорожував з батьком в його робочих поїздках до Італії, де вони налагоджували торгівельні

зв’язки з видавництвами. Саме завдяки цьому жителі Спліту мали можливість читати нові видання одночасно з усією Європою. 

 

У 1859 Від Морпурго започаткував перший літературний журнал Спліту — «Annuario Dalmatico».

І, нарешті, у 1860 році, 22-річний молодий чоловік відкриває книгарню «Морпурго», якою керував наступні 50 років. Дуже скоро вона стає постійним місцем зустрічі інтелігенції.

Пізніше Від Морпурго став членом однієї з партій, а також активно підтримував і друкував, часом безкоштовно, молодих авторів. Крім того, він розвивав далі торгівельні зв’язки, отримуючи книги з Парижу, Брюсселю, Праги, Відня та інших європейських міст. В майбутньому кількість постачальників зростала, включаючи США, Іспанію, Нідерланди, Польщу та ін.

 

Після смерті Віда Морпурго, який не мав дітей, на чолі книгарні став його племінник — Юджин. У 1936 році «Морпурго» перейшла до рук сина Юджина — Альдо. Останній займався справами батька до 1941 року, коли італійські фашисти заарештували власника і відправили у заслання. Юджин Морпурго продовжив керувати книгарнею, поки у 1943 році німецькі окупанти не відправили його до концентраційного табору, де він і загинув. Магазин залишився на працівника до конфіскації майна у 1947.

Згодом відбулась націоналізація книгарні, вона змінила назву, але залишилась на своєму місці.

Ситуація змінилась після війни Хорватії за незалежність у 90-их. Її знову приватизували і останнім власником став Алгорітам. Його фінансові проблеми призвели до закриття «Морпурго», доля якої залишається невизначеною.

Книгарня входить до списку культурних цінностей Хорватії. Про неї нещодавно було написано книгу «Морпурго в Спліті (1860-1947) і розвиток культури читання».

За матеріалами total croatia news

 

Для того, щоби пам’ятали

Для того, щоби пам’ятали

21 червня до Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни, який відзначається щорічно 22 червня,  в відділі абонемента ЧОУНБ ім. М. Івасюка відбувся захід присвячений вшануванню пам’яті всіх, кого торкнулося лихо війни.

На заході були пристуні представники Чернівецького місцевого осередку Міжнародної громадської організації "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"". В рамках проекту "покращення якості життя" на захід було запрошено цільову групу жертв нацизму та дітей війни. На заході були створені умови для побудови діалогу між молоддю та представниками покоління, яке пам’ятає події 1941-1945 років.

Кожен бажаючий міг поділитися своєю думкою про події минулого та їх вплив на сьогодення. Дехто з присутніх зачитав свої вірші,  які передають спогади про ті важкі часи.

Працівники відділу абонемента підготували виставку книг "Тихі зорі вічної пам’яті",  однайомитись з якою може кожен бажаючий до кінця червня. 

Пам’ять загиблих під час війни було вшановано хвилиною мовчання.

Юрій Андрухович отримає премію Вілениці

 

 Юрій Андрухович. Фото з сайту sirko.org.ua

Юрій Андрухович отримає престижну міжнародну літературну премію Вілениці в 2017 році.

Вручення премії 9 вересня стане центральною подією 32-го фестивалю, що цього року відбудеться під гаслом “Література, що змінює світ, що змінює літературу”.

Журі визнало лауреатом премії Юрія Андруховича за його повнокровну, мужню і вільнодумну літературу, що повертає нам, середньоєвропейцям, власне та спільне минуле і майбутнє.

Премія Вілениці (Nagrada Vilenica) — літературна нагорода, яку щороку вручають письменникам Східної і Центральної Європи на міжнародному літературному фестивалі в карстовій печері Вілениця на заході Словенії, що неподалік Трієста. Нагороду заснувала Спілка словенських письменників у 1986 році.

Крім головної, вручають також Кришталеву премію Вілениці учасникам літературних читань фестивалю (серед її лауреатів у минулі роки були українські письменниці Наталка Білоцерківець, Таня Малярчук і Катерина Калитко), а з 2001 року — Молодіжну премію Вілениці.

 

Українську обкладинку "Гаррі Поттера" визнано однією з найкращих у світі.

Українську обкладинку "Гаррі Поттера" визнано однією з найкращих у світі. 

 

З нагоди двадцятиліття виходу першої частини поттеріани сайт Bookstr опублікував 17 найцікавіших обкладинок книги «Гаррі Поттер і філософський камінь» з усього світу. До числа найкращих потрапила і обкладинка українського видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га».

Нагадаємо, що першу книжку про Гаррі Поттера «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» презентувала в ніч з 13 на 14 квітня 2002 року. То було грандіозне шоу на нічному Хрещатику, на яке зібралося більше тисячі людей з дітьми. Авторами обкладинки є Владислав Єрко та Віктор Бариба.

Переклад 5-го, 6-го та 7-го томів українські читачі мали змогу прочитати чи не найпершими в світі після англомовних «поттероманів».

30 вересня 2016 року стартував продаж книги «Гаррі Поттер та прокляте дитя». Також у 2016 році світ побачили два великих ілюстрованих видання, «Гаррі Поттер та філософський камінь» та «Гаррі Поттер і таємна кімната». У 2017 році «поттеріану» продовжить видання сценарію фільму «Фантастичні звірі та де їх шукати».

Джерело: Zaxid.net

 

Який він космос?

Який він космос? 

Про це невдовзі можна буде прочитати в книзі першого українського космонавта часів незалежності  генерал-майора Збройних сил України Леоніда Каденюка.  У книзі він описує свій космічний політ. 

 

Книгу "Місія - космос" було презентовано в Києві 31 травня.  Автор повідомив, що до нього часто зверталися з проханнями поділитися спогадами,  щоб написати про це книгу, тому він зробив це самостійно. 

"Побувавши в космосі, я отримав багато нової, цікавої, корисної інформації і вирішив викласти це на папері" - сказав Леонід Каденюк.

В книзі є документи та особисті спогади космонавт а про політ 1997 року у складі екіпажу америнанського космічного корабля NASA "Коламбія". 

Першим накладому було видано 1200 примірників "Місії в космос", більшість з них передадуть до сільських бібліотек країни.