Обличчя сучасної української літератури.

                   Письменниця Дарина Гнатко:  

  «Пірни у бурхливу течію – і нічого не бійся»

Кременчуцька письменниця у дитинстві мріяла бути лікарем. Але стала переможницею Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», після чого її романи почали публікувати.

Романи Дарини Гнатко (справжнє ім’я – Юлія Іргізова) бібліотекарі визнають як одні з найбільш затребуваних серед читачів. Романи-детективи з вкрапленнями історичних фактів, українських традицій, містицизму і духовного багатства нашого міста – так Юлія характеризує свою творчість.  Письменниця не приховує:  дуже люблю історію, історичні романи. А історія нашого народу — то така багата нива — такі події відбувалися на нашій землі, що хочеться писати й писати про наш сильний волелюбний народ.».    З дитинства має  любов до книги і  до читання ,  й саме ця любов привела мене до написання книг але  філологічної освіти не має.  Проте це не завадило їй у 2015 році отримати перемогу на Міжнародному літературному конкурсі романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова». Перемогу вона здобула у номінації «Вибір видавця».

                       Жанр : Сучасна українська література, Історична література

  

      Гнатко, Дарина.

Мазуревичі. Історія одного роду : роман / Д. Гнатко. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2018. - 336 с. : іл. - (Коронація слова).      

 

 Історія одного роду Від авторки романів «Катерина» та «Проклята краса»! • Лауреат престижної літературної премії «Коронація слова» Рід Мазуревичів споконвіку був знаний своєю жорстокістю. Усупереч волі батьків юна Марфа вийшла заміж за Уласа Мазуревича, та щастя з ним не пізнала. Усі надії покладала на сина Тихона, але й він удався у своїх жорстоких предків: жадібний та безсердечний, він крокує кривавою стежиною. Він перетворив на пекло життя не тільки численних коханок, а й своєї дружини, багатої спадкоємиці Софії Льохвицької. Їхня спільна донька Ярина ненавидить батька-тирана. Вона покохала Степана, батько якого загинув від рук Тихона. Тепер понад усе Ярина хоче розірвати коло страждань та спокутувати гріхи роду Мазуревичів. Але ціна може виявитися зависокою для неї. Крізь революцію та війну, утрати і пристрасть, ненависть і любов — шлях п’яти поколінь одного роду. 

      

    Гнатко, Дарина.

Скеля червоного сонця: роман / Д. Гнатко. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2019. - 336 с.

 Заборонений плід завжди солодкий. Як і заборонене кохання. Зажадати чоловіка власної сестри… Чи ж могла уявити Феодося Тодорович, що її серце охопить така пристрасть до красеня-сотника? І що власна сестра стане перешкодою на її шляху. Мирослава не хотіла поступатися своїм коханням. Але й Феодося не збиралася відступати. Того дня, на скелі, її пальці сталевим намистом зімкнулися на шиї сестри. Мирослава пообіцяла, що жінки-нащадки Феодосії заплатять за її гріх. Минатимуть роки, змінятимуться епохи. А жінки з роду Тодоровичів будуть приходити на цю скелю, одна за одною, відчувши все, що відчула Мирослава…. Кому вдасться розірвати замкнене коло давнього прокляття?

     Гнатко, Дарина.

  Проклята краса [Текст] : роман / Д. Гнатко. - 2-е вид. - Харкiв : Клуб сімейного дозвілля, 2018. - 240 с. - (Коронація слова). 

 Полтавщина. 30-ті роки ХХ століття. Природа наділила просту сільську дівчину Ганнусю неабиякою красою. Товста чорна коса, світло-блакитні очі в темних віях, дзвінкий сміх… Кожна клітина її тіла дихає звабою та чарівністю. Парубки втрачають голову та ладні на все, щоб оволодіти нею. Однак серед залицяльників юної красуні є й одружені чоловіки... Ганнуся стає винуватицею руйнування чужої родини, а згодом і власної… Чи був у неї вибір? Дуже непроста історія життя сільської красуні на тлі найдраматичніших подій української минувщини: голодомор, сталінські репресії.

  Цитати  Дарини  Гнатко

А що ти знаєш, жорстока красо, про серце чоловіка, коли запалає в ньому вогонь кохання, коли він нічого вже не бачить, окрім очей твоїх звабливих, не може ні про що думати, окрім тебе, такої жаданої, такої вродливої, близької й недосяжної.

І скільки його було, того усього, важкого для дум, від чого й жити на цьому світі не хотілося, та все ж доводилось терпіти, бо живим до могили не влізеш.

Підкоритися, але не пробачити!

Чекаємо наших користувачів по закінченню карантину.

 Будьте здорові.