КНИГА-ЮВІЛЯР

РУДОЛЬФ ЕРІХ РАСПЕ  ”ПРИГОДИ БАРОНА МЮНХАУЗЕНА”

(235 років від дня публікації)

 

Рудольф Еріх Распе (1737-1794) - німецький письменник, бібліотекар, науковець. 

         Вивчав філологію та природничі науки в університетах Лейпцига та Геттінгена, у 1762—1766 роках працював в університетських бібліотеках. 1766 року пише один із перших лицарських романів” Гермін та Гунільда”, пробудивши інтерес до Біблії як пам’ятки світової літератури. Пізніше переїхав до міста Кассель, де став викладачем у колегії Каролінум та охоронцем колекції монет і коштовностей. Через знання давньоанглійської поезії Распе здобув академічну славу і був обраний до Лондонського королівського товариства.  Він писав статті з мінералогії, зоології, геології, літографії та на тему музичних інструментів.

У 1775 році Распе був вимушений тікати спочатку до Голландії, а потім до Англії — виявилось, що він продавав коштовності та дорогі медалі ландграфа, щоб розрахуватися з боргами.

У 1776 році опублікував книжку про німецькі вулкани. Після виключення з Королівського товариства він влаштувався на роботу як гірничий експерт у Корнуолі. У цей період Распе створює ”Розповідь барона Мюнхаузена про його дивовижні мандри (1785)”.

Історія написання відомої книги досить цікава.

У 1781 році вийшов гумористичний "Провідник для веселих людей". У цей час Распе опинився у Лондоні. Можливо, він прочитав це видання, а може, сам гостював у домівці Мюнхаузена. До речі, Мюнхаузен — не вигадка. Така людина дійсно жила. Його звали Карл Фрідріх Ієронім барон фон Мюнхаузен-ауф-Боденвердер. Народився він у 1720 році поблизу Ганновера й помер у 1797 році. Належав до багатого шляхетного дворянського роду Німеччини. За чутками, барон служив  у Гродненському полку. Він  брав участь у двох походах проти турок, у звільненні Очакова.

Повернувшись додому після мандрів, Мюнхаузен оселився у своєму маєтку, захоплювався полюванням, приймав у себе гостей, любив розповідати їм про свої пригоди в Росії та інших місцях, нестримно фантазував. Неправдоподібність його оповідок забавляла слухачів. Саме тому в 1785 році Рудольф Еріх Распе видає в Англії невелику книгу під назвою "Оповідь барона Мюнхаузена про його чудові мандри". При цьому автор віддав перевагу , щоб залишитись анонімом, а невдаху барона представив шановній публіці під справжнім ім'ям. Заслуга письменника полягала в обробці матеріалу з "Провідника" і перетворенні його на цілісний твір, об'єднаний єдиним оповідачем. В цій книжці на перше місце висунуто ідею покарання брехні, а сам твір побудований  як типовий англійський, де всі події пов'язані з морем.

Распе створив самостійну оповідь, спираючись у той же час на фольклор, німецьку традицію. Він посідає в історії німецької культури гідне місце, автором, який спонукав німецьких просвітників зацікавитися народною поезією, давньою німецькою літературою.

Слідом за Распе відомий німецький поет Готфрід Август Бюргер (1747-1794), котрому сподобалась книга Рудольфа Еріха, переосмислив, доповнив і видав її під довгою, за тією модою, назвою "Дивовижні пригоди на воді й на суші барона фон Мюнхаузена". Ця книга витримала декілька видань в Англії, потім у Німеччині, перекладалась іншими європейськими мовами і стала, нарешті, найпопулярнішою і всесвітньовідомою.

Свої пригоди барон Мюнхаузен розповідає у щирій манері, хоча кожна історія в кінці має мораль, барон пропонує перевірити його хоробру вдачу або відвідати ті місця, де він відзначився, а потім підсумовує свій подвиг і наголошує на тому, що лише він і міг упоратися з цим завданням.

Шедевр світової літератури викликає у читачів тільки позитивні,радісні емоції, тому читайте  із задоволенням!