«Дюна» є першим твором Френка Герберта з науково-фантастичного циклу «Хроніки Дюни». Дія роману відбувається в далекому майбутньому на планеті Арракіс, також відомій як Дюна. Саме сюди за наказом Падишаха-Імператора Шаддама IV відправлено герцога Лето Атріда разом із родиною на зміну попередньому планетному управителю барону Владіміру з Дому Харконненів.
Дюна — пустельна планета з майже непридатним для нормального життя кліматом, де вода на вагу золота, а серед пісків мешкають таємничі аборигени — фримени — з особливими поглядами на розвиток рідної планети. Водночас на Арракісі є дещо абсолютно цінне — прянощі, або меланж. Ця речовина є важливим елементом для міжзоряних подорожей, вона має геріатричні властивості, а також допомагає ментатам («людям-комп’ютерам») розширювати власні мисленнєві можливості. Усі воліють володіти прянощами, але для цього варто владарювати над Арракісом. Тож, здається, кровожерливий Барон Харконнен не в тім’я битий, не збирається просто так покинути планету з нескінченним скарбом, а переведення герцога Лето на Дюну є лише першим кроком у його хитрій грі з Домом Атрідів.
Вагомий вплив на розвиток подій у романі має Бене Ґессерит — стародавня організація, створена насамперед для жінок, які знали особливі ментальні й фізичні прийоми, могли ефективно застосовувати власні методи маніпуляції. Такі знання вони отримали шляхом виконання психологічних завдань і довгих фізичних тренувань, а також завдяки вживанню прянощів. Провідним напрямом їхньої діяльності був активний, але водночас непомітний, вплив на формування суспільної думки. Власне, представники цієї організації розсували межі вікна дискурсу, примушуючи населення сприйняти нову істину як догму.
Для цього Бене Ґессерит навіть мала спеціальну групу — Міссіонарія Протектіва, — яка займалася поширенням у примітивних світах забобонів, що дозволяло ще більше експлуатувати певні території. До речі, пророцтво про прихід Магді — месії, який встановить ідеальний лад на Арракісі, — було результатом роботи Міссіонарії, чим досить удало скористалися Пол Атрід і його мати Джессіка (сестра Бене Ґессерит), встановивши контроль над вільними племенами фрименів та заручившись їхньою підтримкою у власній боротьбі проти ворогів Дому Атрідів.
Важливий момент у «Дюні» — відсутність комп’ютерів та робототехніки, які так часто є невід’ємними елементами наукової фантастики. За багато століть до подій, описаних у романі, люди повстали проти мислячих машин та розумних роботів і винищили їх. Те повстання охрестили Батлеріанським Джигадом, в основі якого була концепція незамінності людини. У головному релігійному тексті світу Дюни під назвою Оранжистська Католицька Біблія записано: «Не сотвори машини, яка б імітувала розум Людини». Ці слова стали програмними в боротьбі за людиноцентричний розвиток суспільства. Такий стан справ призвів до духовного пробудження й поширення серед населення пророцтва про прихід Месії. Пророцтва, яке втілиться з приходом на Арракіс сина герцога Лето — Пола Атріда.
У «Дюні» Френк Герберт створив складний всесвіт, у який доволі легко може поринути підготований читач. Тут змішано багато культур і релігій — від заходу й до сходу, від християнства до маометанства; відсутній єдиний науковий стрижень, навколо якого б розгорталися події, жанрові межі розпливаються від сторінки до сторінки, але зроблено все настільки майстерно, що після появи цього роману чимало письменників-фантастів почали використовувати оповідні принципи Герберта у власних творах. Можна цілком певно стверджувати, що Френк Герберт мав неопосередкований вплив на Роберта Джордана, Джорджа Мартіна, Дена Сіммонса й навіть на відомого кінорежисера і сценариста Джорджа Лукаса та його «Зоряні війни».
Френк Герберт удався до виняткової деталізації в побудові світу Дюни, в докладних описах планети, її жителів та особливих форм життя, зокрема гігантських піщаних хробаків, які стали своєрідною візитівкою твору. Жодна сторінка цього великого за обсягом роману не є зайвою, а лише глибше розкриває характери персонажів, занурює у конфліктну безодню, з якої разом виглядають політика, релігія, екологія, технології та людство загалом.
Немає коментарів:
Дописати коментар