«Ми стрибали з дерев, з повіток і
хлівів з парасольками або без. Гойдалися на гілках і молодих деревах,
переходили, зажмурившись, вузенькі кладки. Ми не боялися ні висоти, ні глибини.
Цей страх прийшов значно пізніше.
Ми робили збитки – перетягали вечорами
вулицю нитками, серед ночі кидали кицьку у чиюсь відчинену квартирку, забивали
цвяхами фіртку, писали на парканах «Фантомас» і чіпляли до авт бляшанки, аби вони
торохтіли. Ми запихали соломинки жабам в дупу і надували їх. Ми мали дитинство,
якого тепер не має ніхто», – так правдиво, щемно пише сучасний автор про дитинство та юність цілого покоління середини-кінця ХХ ст. І
багато хто впізнає себе в цих напрочуд
затишних, гамірних, вуличних, родинних історіях, від яких віє теплим спогадом.
Винничук, Юрій Павлович.
Збитошна пора : [автобіограф. оповід.] / Ю. П. Винничук. - Львів
: Апріорі, 2020. - 244 с.
До книжки увійшли переважно автобіографічні оповідання
автора, в яких багато гумору та веселих пригод. Окрему рубрику складають
любовні історії, які траплялися з автором в різний час.
Читайте і згадуєте своє дитинство!
Немає коментарів:
Дописати коментар