Добірка цитат про Івана Драча – до 85-річного ювілею письменника

Народжуйте себе допоки світу…

У біографії І. Драча (1936–2018) є багато суперечливих фактів, але найважливіше, що він, за словами Оксани Забужко, «до останнього був живою людиною. І це дійсно вражає… був яскравим талановитим чоловіком. У нього зсередини світив божий ліхтар. Він один із тих людей, які творять обличчя епохи». Складно не погодитися з цими словами; репутація письменника цілком заслужена, забезпечена об’єктивною цінністю кращої частини творчого набутку – масштабністю опису найгостріших проблем сучасности, відчуттям діапазону історії, поєднанням розкутих художніх форм із динамікою експериментаторства, загальним інтелектуальним та естетичним потенціалом, на чому наголосив у своїй передмові видатний український літературознавець, громадський діяч та дисидент Іван Дзюба. Лірика Івана Драча часто перебуває під впливом політичного світогляду автора.

І. Драч, 1986 р.

Дисидент-натхненник// конформіст-пристосуванець?

Свого часу його, студента Київського університету, виключили зі стаціонару за політичні погляди. Навчання завершив, але заочно. Згодом Іван Драч закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Кілька десятиліть був комуністом, але в 1989 році, на з'їзді Народного руху України, його обрали першим головою організації. Письменнику не раз закидали зраду нашого дисидентського руху в 60-х роках минулого століття. Направду він був одним із найбільших ідейних лідерів та натхненників і свого, і молодшого покоління. Після того, як радянський режим за часів Брежнєва відправив у заслання багатьох представників української еліти, Іван Драч написав відкритого «покаянного» листа.

Віра – це праця. Все інше – тля.

Дихаю Леніним до останнього подиху…

Ці рядки з його вірша, написаного у 1965 році. Поет, певно, не був одним із тих, кого зламало або ж морально знищило зречення, він сприйняв вироджену реальність як єдину об’єктивну і піддався їй: «За свої вірші про Леніна мені не буває ніяково, адже в той період мого життя я свято вірив в КПРС, в лавах якої перебував 30 років. Навіть Народний рух як суспільно-політичний рух я починав, коли був членом Компартії. І всі мої вірші про Леніна, про комсомол, присвячені будівництву всяких ГЕС – це було моє життя, тому я від них не відмовляюся», – ось що казав Іван Драч у 2000 році в інтерв'ю газеті «Факты». Чи маємо право засуджувати його за слабкодухість (бо в тих реаліях, як у викривленому дзеркалі, виживали лише морально слабші)?.. Складно сказати. З початком «перебудови» Горбачова поет відновив контакти з дисидентами. Його повернення в український політичний простір пов’язане з (по)чорнобильським «прозрінням». І. Драч зазначав, що «зрозумів, до якої міри система брехлива і безжальна, а тому вирішив йти до кінця, не боячись навіть за власне життя».

Сіль пізнання — це плід каяття...

Несе сива чорнобильська мати

Цю планету... Це хворе дитя!..

І. Драч, «Чорнобильська Мадонна»

Іван Марчук, 

"Чорнобильська Мадонна"

 «Я був як робочий віл, робоча бджола, я не був людиною, що б'є в барабан і кричить про себе», – так говорив про себе в 2010 році, в інтерв'ю «Українській правді. Життя».

У поезії І. Драча є те, що можна назвати «трудом пам’яті». «Роки творчої зрілості Івана Драча припали на добу соціально-політичної і духовної стагнації суспільства, добу брежнєвської задухи, яка тяжко пригнічувала людську думку і душу. Поетові важко було виборювати власний духовний простір, доводилося щоразу змінювати напрямки шукань для «прориву» до слова правди, маневрувати, робити якісь спроби і відмовлятися від них», – написано в «Енциклопедії сучасної України».

До 85-річчя від дня народження українського прозаїка, поета, перекладача, сценариста, політика і громадського діяча працівники відділу абонемента підготували відеоподкаст «Магія поетичного світу Івана Драча». 

Також ювілею письменника ми відібрали кілька цитат про його життя та творчість:

• «Одного разу під час перерви між заняттями в «Літературній Україні» я прочитав «Ніж у сонці» Драча. Для мене це стало відкриттям, адже нічого подібного я до цього не чув. У той час Драч був мистецьким знаменом, на нього орієнтувалася молодь, адже разом з частиною інших митців він радикально змінив обличчя і дух української радянської літератури. З'явилася нова українська література європейського зразка» (письменник та колишній політик Володимир Яворівський познайомився з Іваном Драчем ще у студентські роки на одному із мистецьких вечорів).

Голова організаційного комітету з'їзду Володимир Яворівський (ліворуч) та перший голова Руху Іван Драч на установчих зборах Народного руху України в Києві 8 вересня 1989 року.

• «Ми з ним не раз говорили про те, що не збиралися бути політиками. Ми ставилися іронічно і з презирством до тодішніх політичних діячів, а особливо письменників-депутатів – Олеся Гончара, Михайла Стельмаха. В політику ми пішли з необхідності, бо Україна не мала своїх політичних патріотичних діячів. Але Україні були необхідні люди, які б боролися за її незалежність.

Ідеальних людей не існує, Драч теж не був ідеальним. Не можна сказати однозначно, що він був комуністом, адже він виступив з критикою влади після трагедії на Чорнобильській АЕС. До нього були різні претензії. Але судити не нам, це зробить історія» (Володимир Яворівський).

• «Він був більше талановитіший у почуттях, ніж в логіці, аналітиці. Таким не можна було йти в політику, бо все робилося на емоціях. Байдуже ким він був, байдуже де він був, як помилявся, куди емоційно звертав, як його емоційно заносило. Він був яскравим талановитим чоловіком. У нього зсередини світив божий ліхтар. Він один із тих людей, які творять обличчя епохи» (письменниця, есеїстка Оксана Забужко).
• «Моє знайомство з Драчем почалося через текст. У школі вразив іронічний вірш “Крила”, який легко запам’ятався. Потім бачила поета по телевізору, де він розповідав про своє дитинство, далі читала інтерв’ю з ним у газеті… Деякі фрази просто стріляли. Запам’яталася розповідь про віруюче дитинство (у неділю ходив до церкви, фарбував крашанки і взагалі жив звичайним сільським життям, але ж ми знаємо, яке тоді було ставлення до релігії), а ще – як опублікував першого вірша. Згодом довідалась і про авторство сценарію фільму “Пропала грамота” (по-моєму, це кіно багато хто любить), де гоголіані додали абсурду, ще й присмачили “Закоханим чортом” Олекси Стороженка. Вийшов на той час ризикований, але який надзвичайний і мудрий фільм!» (письменниця, перекладачка Ольга Смольницька).
• «Драч мав великий вплив на Параджанова під час знімання «Тіней забутих предків» і багато в чому сформував концепцію фільму – я цьому свідок. Драч був автором сценарію культової «Криниці для спраглих». Нарешті, Драч є автор сценарію найпотужнішого кіношедевра ХХ століття – Осикового «Камінного хреста». Це фільм на віки. Ні. Ще одне речення: саме Іван доклав титанічних і довготривалих зусиль, аби якісно роз’яничарити мене. Речення вийшло тупоголовим, банально патосним, але точним по суті. Роз’яничарював чверть століття» (київський кінорежисер Юрій Іллєнко)

Ю. Іллєнко та С. Параджанов

Використано матеріали з інтернет-джерел