Роман «Пристрасть» входить в список BBC «100 романів, які створили сучасний світ».
Джанет Вінтерсон – сучасна англійська письменниця,
сценаристка, журналістка, кінопродюсерка; народилась 27 серпня 1959 року в
Манчестері.
Свій перший твір, автобіографічну повість "Не тільки
апельсини", опублікувала у 26 років. У 1985-му повість відзначили
Вітбредівською премією – однією з найбільш авторитетних літературних нагород
Великої Британії. Книга лягла в основу мінісеріалу, який у 1992-му був
удостоєний премії BAFTA як найкраще драматичне телешоу. У 2006 році письменниця
отримала орден Британської імперії за заслуги в літературній діяльності. Вінтерсон
пише переважно в жанрі магічного реалізму. Досліджує кордони фізичного та реального світу, порушує питання гендеру, сексуальної ідентичності, а також
вивчає взаємозв’язок між людьми і технологіями.
Роман «Пристрасть» було створено у 1987 році, в українському
перекладі вийшов друком у 2021.
Європа часів наполеонівських війн стає тлом і гральною картою описаних у книжці подій, що відбуваються впродовж кількох десятків років: авторка навіть використала часові екскурси, розширивши тяглість найважливіших сюжетних ліній. "Пристрасть" – своєрідний ляльковий театр, в якому ляльки колись відмовилися слухати «майстрів». Головний герой – Анрі – юнак із французької провінції; його батьки усе життя працювали біля землі, тож сам він добре знав цю роботу. Колись Анрі був побожним, велику роль у його становленні відіграв місцевий кюре (до слова, фанат Наполеона). Будучи зовсім юним, хлопець пішов добровольцем на війну, щоправда, вбивав не людей, а курок. Бонапарт обожнював куряче м’ясо, тож «дорости» до служника на особистій кухні Бонапарта для Анрі було за найвищу честь. Багато років він залишався вірним "високим ідеям" війни імператора-кумира. Найбільша іронія, певно, у тому, що сам головний герой – мрійник-гуманіст. Його рефлексії і становлять основу роману – змістове ядро.
Із часом навіть Анрі
проймається нелюбов’ю до Наполеона: виявляється, вся Європа, цілий світ ненавидить
і зневажає французів. Очевидно, чітке усвідомлення наздоганяє битого війнами
чоловіка лише в росії: головний герой стає дезертиром, намагаючись вирватись із
замкненого кола. А за кілька днів до втечі (порятунку?!) Анрі знайшов свій
найдорожчий скарб, свою femme fatale. Нею стала Віланель, донька венеційського гондольєра, проститутка-шахрайка, яка розважала переважно військове керівництво французької армії.
Вона – одна із небагатьох жінок, хто пройшов цей складний і небезпечний шлях разом із втомленими, голодними та зневіреними вояками, що помирали, як мухи, в жорстких умовах
російської зими. Пристрасть штовхає Анрі на пошуки пригод, де він порушує свої
принципи, губить переконання, відтак опиняється в емоційному лабіринті, з якого
йому, можливо, не вдасться врятуватися.
Пристрасть
– дух, що підбурює до вишуканого шаленства; вона є в усьому: у війні, в коханні, в ненависті, в
азартних захопленнях, у фанатичному захваті від власних ідеалів і навіть у
божевіллі. Зрештою, пристрасть=божевілля. Тимчасове чи постійне – це вже
інше питання. Утім, як каже Віланель, «Пристрасть – це не так емоція, як доля.
Який вибір я маю перед лицем цього вітру – лише підняти вітрила і відкласти
весла».
Війна вимагає пристрасті людини, що прагне вижити, проте готова померти заради певної мети. Життя теж. Коли ж ця пристрасть втрачається, вичерпується – надходить зневіра.
***
Сучасна література загалом тяжіє до всебічного розгляду концептів та архетипів; закладаючи в фундамент твору певне поняття, яке підштовхує читача до його розуміння в межах конвенційних тлумачень. Автори мовби граються зі сприйняттям. Книжка Дж. Вінтерсон упродовж тривалого часу була у моєму переліку бажаного до прочитання, але я, відверто кажучи, боялася розчаруватись, оскільки перша асоціація із назвою "Пристрасть" –сентиментальний роман про жагу героя-вояка до прекрасної дами серця. Але (!)
Я не лише не розчарувалась – навпаки: переглянула ставлення до слова, винесеного у назву.
Книжка є у фондах нашого відділу.
Вінтерсон,
Джанет.
Пристрасть: роман / Д. Вінтерсон ; пер. з англ.
Т. Некряч. – Івано-Франкiвськ
: Вавилонська б-ка, 2021. –
200 с. : іл.
Немає коментарів:
Дописати коментар