Він був поетом, філософом і мандрівником. Європейцем із німецькою і норвезькою кров'ю, який вважав себе українцем.Ірина Шторгін
У життєписі Майка Йогансена є багато суперечностей та містифікацій, створених самим ж письменником в численних автобіографіях. За однією з версій, його батько, Гервасій Андрійович (Гайнріхович) Йогансен, походив із остзейських німців. В окремих матеріалах є свідчення про латвійське, шведське чи навіть норвезьке походження. Закінчивши Московський університет, чоловік перебрався до Харкова, де, уникаючи військової служби, влаштувався вчителем німецької мови, хоча за освітою був істориком. Мати, Ганна Федорівна Крамаревська, родом зі Старобільщини, випускниця Першої жіночої Маріїнської гімназії в Харкові.
Початкову освіту здобув вдома, мав природну схильність до вивчення мов. У дитинстві разом із сестрою часто читали «Фауста» Й. Гете, оскільки батько вважав, що це сприятиме кращому засвоєнню німецької мови. Згодом навчався у Третій харківській чоловічій гімназії, де викладав Гервасій Йогансен. У класі його найближчими друзями були майбутні російські поети-футуристи Григорій Пєтніков та Божидар (Богдан Гордєєв). «Бувши в гімназії, не пив, не курив і не знав жінок», – коротко описував цей період.
Із 14 років працював репетитором. Як
випускник класичної гімназії, добре знав старогрецьку, латину, німецьку і
французьку. Самотужки вивчив англійську та іспанську, непогано знав
скандинавські та слов'янські мови. Багато перекладав, зокрема твори Фрідріха
Шилера, Вільяма Шекспіра, Едґара Алана По, Редьярда Кіплінга, Герберта
Велса та інших.
Закінчив історико-філологічний факультет Харківського
Імператорського університету (1917), спеціалізувався на вивченні латини. Дипломну
роботу на тему «Ablativus absolutus и
другие самостоятельные падежи в латинском и греческом языках»
захистив буремного 1917 року. Тоді він захоплювався Кантом, Шопенгауером та
іншими мислителями, також цікавився ідеями соціалізму.
Про його унікальне вміння швидко
опановувати мови згадував письменник Юрій Смолич:
|
«Коли
в час війни в Іспанії прибули іспанські діти-сироти, Йогансен осягнув
іспанську мову достеменно на моїх очах – у балачці з іспанською
дівчинкою років десяти. Після того він зразу ж перекладав розмови з
іспанськими дітьми – з іспанської на українську і з української на
іспанську – всім письменникам, які були в бригаді, що приїхала відвідати
іспанських дітей в Померках, на дачі Г. І. Петровського. А
повернувшись додому, взяв іспанську книжку і вільно її читав. За кілька днів
Майк опублікував вже й переклади з іспанської поезії». |
1921 року зближується з Василем Елланом-Блакитним, Миколою Хвильовим, Володимиром Сосюрою та іншими харківськими письменниками. Разом із ними став фундатором Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923). У цей час працює редактором на ВУФКУ. Йогансен написав сценарій до фільму «Звенигора», проте режисер Олександр Довженко, за його ж спогадами, змінив близько 90% тексту, додавши елементи класових суперечностей, зробивши ідеологічно «правильні» соціальні акценти.
Письменник звільнився з роботи після переїзду організації з Харкова до Києва восени 1926 року.
Перші вірші писав німецькою і російською мовами. Про себе як про українського поета він заявив 1921 року публікаціями в журналі «Шляхи мистецтва», збірниках «Жовтень» і «На сполох», альманахові «Штабель». Починаючи з 20-х рр. він був одним з найактивніших учасників літературного життя, до того ж – членом колегії мистецького сектору Головполітосвіти, а ще викладав історію української мови в школі художнього слова при клубі «Комуніст» і спільно з Володимиром Сосюрою вів практичні студійні заняття з поетики й версифікації, виступав на літературних середах із доповідями та власними поезіями.
1925 року із групою колег вийшов із «Гарту», вони спільно заснували літературне об'єднання Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Після вимушеного саморозпуску організації в січні 1928 року ініціював створення «Техно-мистецької групи А» (1928–1931). Разом з учасниками цієї групи видавав «Універсальний журнал». З ідеї Йогансена народився також позагруповий альманах «Літературний ярмарок» (1928–1930). Пізніше вступив до Спілки радянських письменників України (1934).
МАЙКА ЙОГАНСЕНА ВВАЖАЮТЬ ОДНИМ ІЗ ЗАСНОВНИКІВ ПРИГОДНИЦЬКОГО ЖАНРУ В ТОГОЧАСНІЙ ПРОЗІ, що еволюціонувала від авантюрних сюжетів до першопочатків «химерної прози».
Загибель
Його засудили до розстрілу з конфіскацією всього майна – на підставі Постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 року.
27 жовтня 1937 року Йогансена розстріляно в тюрмі НКВС у Києві. Символічна могила письменника міститься на Лук'янівському цвинтарі, проте за інформацією архівних документів, тіло було таємно поховане у Биківнянському лісі.
Майка Йогансена реабілітували 20 березня 1958 року.
Історична
довідка:
Масові репресивні операції у 1937–1938 роках, за задумом Йосипа Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію».
Немає коментарів:
Дописати коментар