Книга-ювіляр

Ф.М. Достоєвський «Злочин і кара»

(155 років від дня публікації)

«Повість, що я зараз пишу, буде, можливо, найкращою з усього, що я написав». 

Достоєвський Федір Михайлович – письменник, класик російської літератури, визнаний одним з найкращих романістів світового значення. У його житті було все: гучна слава і бідність, темні дні в Петропавлівській фортеці та багаторічна каторга, пристрасть до азартних ігор і звернення до християнської віри. Сучасники письменника до його творчості застосовували епітет «геніально». Романи Достоєвського завжди глибоко психологічні, вони показують людську душу, саме життя таким, яке воно є. А твір «Злочин і кара» – найяскравіше тому підтвердження. Історія його створення непроста й дуже цікава. Існує дві версії про те, що наштовхнуло письменника на думку написати твір про вбивцю і муки совісті: справа П’єра-Франсуа Ласенера, французького вбивці-інтелектуала, який вважав, що в його діяннях винне суспільство, або судовий процес у справі двадцятисемирічного москвича Герасима Чистова, представника купецької сім'ї, який убив в грудні 1865 року двох літніх жінок. Знаряддям вбивства служила сокира; злочинець витягнув з скрині і виніс з квартири гроші та цінні речі. Через пів року, у серпні, почався суд. Федір Михайлович був знайомий зі стенографічним звітом у справі.

Як припускають дослідники творчості, задум роману «Злочин і кара» виник у Ф.М. Достоєвського задовго до його написання. Це підтверджують рядки з листа до брата, датованого 9 жовтня 1859: «У грудні я почну роман… Усе серце моє з кров’ю покладеться в цей роман. Я задумав його на каторзі, лежачи на нарах, у важку хвилину смутку і саморозкладу». Але починати твір він не поспішав, оскільки не був упевнений, що виживе. І лише восени 1865, втративши всі свої гроші в казино, не в змозі оплатити борги кредиторам та намагаючись допомогти сім’ї свого брата Михайла, який помер у липні 1864 року, Достоєвський підписує договір з видавцем Ф. Стелловським, за яким той придбав всі права на випуск тритомного зібрання творів письменника. Видавець взяв з Федора Михайловича обіцянку про написання нового роману (який отримав згодом назву «Гравець») не пізніше листопада 1866 року. Отримавши гонорар, письменник поправив свої справи і виїхав за кордон. Але згубна пристрасть зіграла з ним злий жарт: у Вісбадені  програв усі гроші, що залишилися. Господарі готелю не виселили його, але було відмовлено в обідах та в інших послугах: «Сукню і чоботи не чистять, на мій поклик не йдуть». Там, в маленькому номері, «без грошей, без їжі і без світла», письменник приступив до роботи над «Злочином і карою».

У вересні того ж 1865 року Ф.Достоєвський запропонував редактору журналу «Русский вестник» М. Каткову розмістити свій новий твір на сторінках його часопису, повідомивши, що створена ним робота – це «психологічний звіт одного злочину»: «Дія сучасна, нинішнього року. Молода людина, виключена з університету… вирішила вбити одну стару, титулярного радника, що дає гроші під відсотки… У повісті моєї є, крім того, натяк на ту думку, що юридичне покарання за злочин набагато менше лякає злочинця, ніж думають законодавці, почасти тому, що він і сам його вимагає з моральних чинників». Ф. М. Достоєвський не відразу придумав назву свого твору, у нього були варіанти «Під судом», «Розповідь злочинця», а в кінці роботи над романом з’явилась назва «Злочин і кара». Письменник задумав роман як сповідь Раскольникова, бажаючи показати духовний світ героя. Але далі масштаб твору ставав більше, він не міг обмежуватися відчуттями одного героя, тому автор спалив майже закінчений роман. І почав заново писати. Він вивчає кримінальну хроніку та переконується в актуальності обраної теми. 

Роман був уперше опублікований у 1866 р. в російському журналі «Русский вестник» як серія з 12 щомісячних випусків. Закінчує твір в Любліні (живе в цей час в маєтку своєї сестри), який в кінці 1866 р. вийшов окремим виданням. «Злочин і кара» – перший великий роман зрілого періоду творчості автора і другий  після повернення з п'ятирічного заслання на каторгу в Сибір. 

Достоєвський, Федір Михайлович. 

Злочин і кара  : роман на 6 ч. з епілогом / Ф. М. Достоєвський ; іл. С. Якутовича, упоряд. тексту, авт. ст. та прим. В. Звиняцьковський. – Київ : Либідь, 2014. – 672 с. : іл., портр.

Ф.М. Достоєвський помер у віці 59 років від емфіземи легенів. Він залишив після себе величезну спадщину – романи, вірші, щоденники, листи і т. ін. Саме у творі «Злочин і кара» розкрився талант письменника як психолога та  знавця людських душ. Роман був буквально вистражданий автором і досі не залишає байдужими читачів!